Корупція у структурі Держагентства водних ресурсів. Чому Дмитру Бугаю дозволено обкрадати державу?
«Чи належить Ваша посада до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством з питань запобігання корупції?» «Ні», - відповів на таке питання податкової декларації про майновий стан і доходи Дмитро Бугай.
Дмитро Дмитрович - заступник начальника Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (раніше - Київводгосп, потім - Київводресурси) Державного агентства водних ресурсів України. Заступник з питань виконання природоохоронних заходів і реконструкції об'єктів. Але навіть якщо ця посада не потрапила в перелік НАЗК, то це не означає, що вона не пов’язана з корупційними ризиками.
19 грудня 2012-го Київводресурси підписали договір №233 з вінницьким ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» на розчищення русла р. Здвиж для захисту від підтоплення смт Макарів. І вже за тиждень, 27 грудня, пан Бугай «прийняв роботу» й виплатив ТОВ понад 312,6 тис. грн. (уточнимо, що тоді це дорівнювало не $12 тис., як нині, а майже $40 тис.). Навіть без слідства зрозуміло, що за тиждень роботи такого масштабу виконати неможливо. Але слідство було й встановило: там, на Здвижі, ні бугай, ні кінь не валявся, роботи не велися. Тож податкова міліція Вінницької області порушила кримінальне провадження.
А що Бугай? А він вніс в проектну документацію зміни (експертний звіт №28-0013-15-А від 12 березня 2015-го), збільшивши вартість робіт до… більш ніж 14 млн. 96 тис. грн. (за тодішнім курсом – понад $614 тис.). Тут слід добавити, що тоді Дмитро Дмитрович обіймав ще одну – ну геть не потенційно корупційну посаду - голови тендерного комітету Київводресурсів.
Завдяки якій пролобіював укладення контракту (№103 від 15 вересня 2015) щодо робіт по розчищенню Здвижу з таким собі ТОВ «Етап». Про повну «незацікавленість» Бугая у справах «Етапу», а «Етапу» - у можливостях Бугая свідчить факт, що Дмитро Дмитрович щоденно їздив додому на Білоцерківщину на Шевроле «Лачетті», котра належала ТОВ «Етап», і за оренду якої з легкої некорупційної руки Бугая платили Київводресурси.
Пам’ятаючи прокол з вінницьким ТОВ, пан Бугай тепер «прийняв» роботи не через тиждень, а через три місяці, сплативши «Етапу» в грудні 2015-го більш ніж 3 млн. 430 тис. грн. (майже $150 тис.). Тим не менш, Київська обласна Держфінінспекція під час ревізії виявила невиконання робіт на суму 650 тис. грн. ($28 тис.). Директор «Етапу» Вадим Білоконь отримав судимість, його ТОВ було ліквідоване.
А що Дмитро Бугай? А він знову вирішив скорегувати документацію по багатостраждальній річці Здвиж, уклавши договори на проектні роботи з іще одним ТОВ - «Володарський ВКБ». Правда, ці роботи виконував сам, залучивши до них у робочий час проектну групу Київводресурсів. Що не завадило йому протягти оборудку, за якою Київводресурси сплатили в 2016-у ТОВ «Володарський ВКБ» за «проектні роботи» 1,2 млн. грн. ($48,5 тис. за тодішнім курсом). Проти ТОВ було відкрито кримінальне провадження.
Що не завадило Бугаю укласти угоду на розчищення Здвижу з новоствореним ТОВ «ПМК-Київ», керував яким… судимий Вадим Білоконь, котрий недовго зітхав з приводу втрати свого попереднього ТОВ. (До речі, після ліквідації «Етапу» пан Бугай оту автівку Шевроле, за оренду якої, нагадаємо, платила держава в особі Київводресурсів, переоформив на себе). А чого їм було зітхати, коли «ПМК-Київ» за 2016-й освоїв через Бугая і Київводресурси 2,2 млн. грн. ($88,7 тис.).
«Рятував» Бугай від підтоплення не тільки Макарів, але й Вишгород. За тією ж схемою. Його рукою, від імені Київводресурсів, скажімо, 24 листопада 2015-го було підписано угоду про реконструкцію системи водовідведення з метою захисту від підтоплення Вишгорода з таким собі ТОВ «Грос Брау». І вже за місяць, 28 грудня, тією ж рукою підписано акт виконаних робіт (встановлення сепаратору нафтопродуктів УОК-70-50) на суму майже 305 тис. грн. (понад $13 тис.). Чи треба казати, що ревізія, прибувши на місце «встановлення обладнання», не знайшла ні сепаратора, ні навіть слідів його монтажу-демонтажу? Чи треба казати, що наш Бугай знову вийшов сухим із води?
Ба, більше, з метою «покращення екологічного стану та благоустрою водойм» цілого Вишгородського району була укладена угода з ДП «Укрводсервіс» на суму 3 млн. 220 тис. грн. (понад $140 тис.). А потім, напрацьованим шляхом фальсифікації проектних робіт, Дмитро Дмитрович оплатив з кишені держбюджету «роботи», виконані на папері. На суму 1 млн. грн. ($44 тис.).
Наприклад, проектом передбачалось перевезення ґрунту аж з Бучі – за 40 км – для підсипки двох водойм вздовж акваторії Київського водосховища. А насправді землю взяли там же, у Вишгороді. За 5 км. І вгадайте з трьох разів: ті люди, яким Бугай заплатив гроші за «повітря», вони з ним поділились, чи ні?
Бо коли подивитись у вищезгадану декларацію пана Бугая, то можна подумати, що чолов’яга мало не бідує: щулиться у будиночку площею 72,8 м.кв. у Биковій Греблі Білоцерківщини; зарплата – 144 тис. грн. за рік, пенсія – 47 тис. грн. Загалом, якщо поділити, 16 тис. грн. на місяць. Але при тому старша донька купила квартиру в Києві й авто КІА. Зять Бугая, Олег Микуліч, який за дивним збігом обставин працює під керівництвом тестя начальником відділу, також придбав житло в столиці. Молодша донька, та взагалі купила у Києві дві квартири й авто Шкода…
Шкода, що контролюючі органи, які розкривали злочини і навіть відкривали справи, так і не дібрались до основного фігуранта. Невже тому, що його посада не занесена НАЗК до переліку потенційно корупційних?
І це ще контролюючі органи не добрались до оборудок пана Бугая, коли він з підлеглим клепав «робочі проекти» з розчищення водойм тощо, а потім проводив їх виконання через ТОВ «Білоцерківській ВКБ» та ФОП Кучерявий О.П. (прізвище й ініціали підозріло співпадають з тим самим підлеглим), вивівши таким чином готівкою кілька мільйонів гривень. Коли прокачав через «Білоцерківській ВКБ» 640 тис. грн. (майже $28 тис.) за «здійснення заходів захисту від підтоплення м. Бровари» (роботи не проводились). Коли в 2019-у через те ж ТОВ обкешив 100 тис. грн. ($4 тис.) від Броварського міськвиконкому, не виконавши робіт ані на гривню.
За кілька місяців, до нового року, має бути завершена Київська обласна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра на період до 2021 року. Всі підрядники, задіяні у ній, знають, що за перераховані їм бюджетні кошти пан Бугай брав відкати у розмірі 20%. Він підписував акти виконаних робіт, за якими технічний нагляд здійснював… його зять Олег Микуліч.
Але поки що в активі правоохоронців - згадане на початку кримінальне провадження, яке податкова міліція Вінницької області порушила проти Бугая за гріхи 2012 року. Котре обійшлося йому легким переляком. Після чого, правда, він номінально розвівся з дружиною, аби «в разі чого» уникнути конфіскації майна.
Можна зрозуміти цей крок Дмитра Дмитровича, оскільки все вищенаведене – лише верхівка айсберга. Далеко не всі факти корупційних оборудок пана Бугая нині спливли на поверхню. Проте, коли правоохоронці доведуть справи до кінця, ми дізнаємось про всі витівки особи, котра перетворила державну посаду в годівницю для себе і для своєї сім’ї. Україна не може довічно терпіти на своєму тілі п’явок, чи, пак, бугаїв, котрі присмоктались до державного бюджету.
Бо якщо так піде й надалі, то потенційних хабарників ми будемо визначати не за списком НАЗК, а за штампом в паспорті про розлучення.