Заступник Генпрокурора Максим Якубовський: "У нас немає правоохоронного органу, який безпосередньо працює у військових формуваннях"

Заступник Генпрокурора Максим Якубовський: "У нас немає правоохоронного органу, який безпосередньо працює у військових формуваннях"
11527 ПЕРЕГЛЯДІВ

В Офісі Генпрокурора хочуть повернути погони військовим прокурорам і будують нову структуру спеціалізованої прокуратури, яка розслідує злочини у військовій і оборонній сфері.

Причому це відбувається паралельно з напрацюванням у профільному комітеті парламенту законопроєкту про військову поліцію. Про те, як вибудовується нова система військової юстиції, а також про розслідування гучних справ в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" розповів заступник Генерального прокурора України Максим Якубовський.

– З приходом на посаду генпрокурора Руслана Рябошапки військову прокуратуру було ліквідовано. Це вже не перша спроба знищення такого органу. Раніше те саме робив Пшонка. Чи були виправданими, на ваш погляд, такі кроки і який функціонал у спеціалізованої прокуратури, яку створили замість військової, нині?

– Я працював у Генпрокуратурі з 1998 року. Бачив усіх генпрокурорів і про кожного маю власну думку. Зараз скажу безвідносно до персоналії Пшонки. Він ухвалював рішення у мирній країні, в якій ще й скорочували суттєво армію. Тоді була така тенденція. І зовсім інший вимір, коли військову прокуратуру ліквідують під час міждержавного збройного конфлікту, коли армія і військові формування принаймні вдвічі збільшилися від того, що було станом на 2012 рік. Цього категорично робити не можна було.

– В інтерв’ю нашому виданню колишній заступник генпрокурора Віктор Чумак розповідав про масштабні плани з реформування структури. Розкажіть, що за два роки створено.

– Певно, ті грандіозні плани, про які говорив Чумак, стосувалися військової компоненти органів прокуратури й полягали в тому, що її не буде. І вони все можливе для цього зробили.

На стадії реформування Офісу Генпрокурора ліквідували Головну військову прокуратуру і створили як окремий департамент спеціалізовану прокуратуру. Це, в принципі, може бути нормальною юридичною конструкцією. Але цю спеціалізовану прокуратуру створили з дуже обмеженим колом функціональних повноважень, залишивши лише процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях. Забрали функцію представництва інтересів держави, забули взагалі про адміністративну практику та адміністративні військові правопорушення.

– Що це за правопорушення?

– Це порушення порядку несення служби, від зловживань алкогольними напоями до порушень статутних вимог - як рядовим складом, так і командирами. До речі, до цієї глави Кодексу України про адміністративні правопорушення, саме за ініціативи військової прокуратури 2015 року, вносилися зміни, щоб посилити відповідальність за зловживання алкоголем і наркотичними речовинами. Тоді право складати адмінпротоколи отримало військове командування і прокурори. Відтак, ми отримали змогу більше уваги звертати на командний склад.

- Так і не повернули?

- Повернули. Тільки за вересень 2020-січень 2021 спеціалізованими прокурорами складено та направлено до суду 211 протоколів про вчинення військових адмінправопорушень.

Зокрема, стосовно начальника юридичної служби - помічника Командувача Медичних сил ЗСУ, полковника юстиції - за недбале ставлення до військової служби під час організації закупівлі медичного обладнання в КНР. А також стосовно Командувача Медичних сил ЗСУ, генерал-майора медичної служби - за службове недбальство при підготовці та укладанні договорів закупівлі медичного майна для боротьби із коронавірусною інфекцією.

Саме про цю ділянку роботи прокуратури чомусь взагалі "забули" під час реформування. У спеціалізованої прокуратури її забрали, а будь-якому іншому прокурорському підрозділу не передали. Саме тому торік у жовтні було прийнято рішення про формування повноцінної спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері в Офісі генерального прокурора з повним функціоналом.

Як результат - активізовано і роботу у сфері запобігання корупції. Так, за участі прокурорів Спецпрокуратури у військовій та оборонній сфері Солом’янським райсудом Києва розглядається адмінпротокол за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно одного з ексзаступників міністра оборони України.

Тепер у нас є трирівнева система: гарнізонні місцеві прокуратури, прокуратури регіонів і спеціалізована прокуратура в Офісі генпрокурора.

– Тобто майже те саме, що було?

– Вона називається зараз по-іншому, але це наскрізна модель Головної військової прокуратури.

– Тоді навіщо було руйнувати? Просто хотіли позбутися колишньої команди?

– Я спілкувався з різними учасниками цього процесу: і тут, в Офісі генпрокурора, і серед депутатів, і серед військових. Багато хто мені казав, що рішення про ліквідацію військової прокуратури було суб’єктивним. І пов’язане з несприйняттям особи Головного військового прокурора. Чому заради цього потрібно було ліквідувати ефективну систему, мені важко сказати.

Можливо, військова прокуратура в останні роки сама до себе вибудувала таке ставлення, яке й призвело до рішення про її ліквідацію. Коли замість того, щоб вибудовувати систему військової юстиції в повному розумінні і займатися військовою юриспруденцією, розслідували справу податківців, літали гелікоптери тощо.

З іншого боку, коли мене запитували колеги, чому Рябошапка прийняв саме таке рішення, я інколи відповідав: "Для людини, яка мала дотичність до армії тільки тоді, коли ховалась від призову, є незрозумілим для чого взагалі потрібна військова юстиція". Можливо, це жорстко, але, на мій погляд, десь так воно є.

– Окрім цих прокурорів, ніхто не наважувався провести таку масштабну спецоперацію і притягнути до відповідальності керівників такого рівня, як були у справі податківців. Загалом команда була потужною, багато резонансних справ. Звичайно, ви можете не погодитися, та це мій погляд. Вважаю, що треба було не руйнувати, а навпаки – розвивати. Пам’ятаєте ідею створення бюро військової юстиції?

– Це моя рідна структура, за яку я вболіваю. І вона направду була ефективною.

Щодо бюро, то ми, починаючи ще з 2016 року, казали на рівні керівництва Головної військової прокуратури про необхідність вибудовувати систему військової юстиції. Бо ми самі – лише її елемент. Якщо не буде повноцінної системи військової юстиції, то і нас не буде. Одного разу прийде людина, яка не розуміється у специфіці, й скаже: "А навіщо?". Так і сталося.

На жаль, коли ми за власною ініціативою розробляли законопроєкт щодо бюро військової юстиції, на рівні керівництва Генпрокуратури не було розуміння, для чого це потрібно робити.

– Злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту, й надалі розслідуватиме інший підрозділ, який підпорядковується Гюндузу Мамедову?

– Так, вони вибудовують стратегію розслідування воєнних злочинів та злочинів вчинених проти людяності.

– Чому цей напрям не віддали вам?

– Я б не наполягав на цьому. Нам бодай у своєму господарстві розібратися. І так досить багато пропустили на етапі ліквідації. Потрібно, щоб на повну потужність запрацював механізм із забезпечення законності й правопорядку саме у військових формуваннях.

– Коли розпочиналася реформа, Віктор Чумак заявив в інтерв'ю нашому виданню, що вона може бути дієвою за умови створення військової поліції і військових судів. Але нічого подібного поки що не створено. Ви згодні, що їх треба створювати?

- Зараз робоча група в Комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності досить активно працює над законопроєктом щодо створення військової поліції. За погодженням із головою комітету до неї включили наших прокурорів, серед яких і один із розробників законопроєкту про бюро військової юстиції, про який ви згадували.

– Які питання виявилися найбільш дискусійними? Про що сперечаються члени робочої групи?

– Підпорядкованість такого органу, кількісний склад, функціонал. У нас же є військова служба правопорядку (ВСП). Я її називаю квазіправоохоронним органом. Бо в законі написано, що це правоохоронний орган, але відповідного функціоналу йому не надали. Вони не мають права проводити оперативно-розшукову діяльність, у них немає дізнавачів, слідчих. Є спецпризначенці, є група, яка займається адміністративними правопорушеннями, та групи, які відповідають за охорону об’єктів, забезпечення правопорядку в гарнізонах.

Я ще 2017 року писав у ЗМІ про те, що у нас немає правоохоронного органу, який безпосередньо працює у військових формуваннях.

На це мені відповідали, що є - військова контррозвідка. Але ж вона має чітку компетенцію. Це боротьба зі шпигунами, зрадниками, забезпечення збереження військової й державної таємниці. Загально-кримінальною злочинністю вони не повинні займатися.

З урахуванням особливостей існування військових колективів, армії, її закритості, Національна поліція присутня тільки зовні. Так само ДБР, де створюється оперативний підрозділ. Ніхто не знаходиться всередині цього процесу. Тому створення військової поліції як правоохоронного органу, який працюватиме всередині для забезпечення правопорядку і боротьби зі злочинністю, вкрай необхідно.

– А військові суди теж потрібні як один із елементів системи?

– Я вважаю, що їх потрібно створювати, але, напевно, це більш тривалий процес. Якщо працюватимуть військова поліція і військова прокуратура, вони зможуть забезпечити правопорядок у військових формуваннях. Скоріш за все, їхня ефективна робота і доведе потребу у відновленні системи військових судів. Практика доводить, що суддям, які ніколи не стикалися зі специфікою військового права, військової науки, важко розбиратися у таких справах.

– А ви не думаєте, що потрібно створити Бюро військової юстиції?

– Думаю. Хоч мені не дуже подобається слово "бюро". Ми вже їх стільки настворювали. Зараз, на засіданнях робочої групи у парламентському комітеті ми пропонуємо надати новому органу увесь той функціонал, який прописували в нашому законопроєкті для бюро. Вважається: "Як ви яхту назвете, так вона і попливе…". Але тут назва не принципова, принциповим є функціонал.

– А що ж тоді робити з Держбюро розслідувань, якому перейшли функції розслідування злочинів у військовій сфері?

– Коли торік я з ними спілкувався, вони не були проти своєї "м’якої мілітаризації" разом із нами. Тобто надання статусу військовослужбовців тій частині слідчих, які розслідують військові злочини.

– А як розподілити справи між ДБР і військовою поліцією?

– Військовій поліції можна віддати злочини невеликої тяжкості. Дезертирство, ухилення від виконання обов’язків військової служби тощо. Навіщо цим спамити ДБР? Натомість вони зможуть зосередитись на більш серйозніших злочинах. Наприклад, на розкраданні військового майна, чи злочинах, вчинених старшим або вищим офіцерським складом.

– Кому підпорядковуватиметься військова поліція?

– Є різні концепції. На мій погляд, військова поліція має бути повноцінним правоохоронним органом і координуватися Міністерством внутрішніх справ України. Я кажу без прив’язки до персоналій, загалом про ефективну систему державного механізму. Ми часто дискутуємо про персоналії, а не про державний підхід до розв’язання проблеми.

– Проте запитаю вас про персоналії. Вас називають людиною Медведчука. Ви працювали в "Українському виборі". Часто нині з ним спілкуєтеся?

– А ще я снідаю немовлятами. (Посміхається, -ред.). Якщо без жартів, із Медведчуком не контактую. Востаннє це було в травні чи червні 2014 року. Для спілкування нині вже немає і не буде підстав. Війна все розставила на свої місця.

– До якого року ви працювали в "Українському виборі"?

– Я працював в експертному центрі, який було створено при "Українському виборі", із 2012 до 2014 року, у час, коли звільнився з прокуратури.

Я ніколи не був членом "Українського вибору". Вони свого часу писали концепцію нового законопроєкту про боротьбу з корупцією, і мене туди запросили допомогти. Мені це було цікаво, але то пересічна юридична робота.

– А у Москаля, помічником якого ви одночасно були, не виникало тоді запитань щодо вашого сумісництва?

– Не було ані у Москаля, ані у Медведчука. Скажу більше: у Медведчука навіть не було зауважень до того, що я ходив на Майдан, і потім на увесь офіс тхнув димом.

– Хто вам запропонував посаду заступника Генпрокурора?

– Венедіктова.

– Чому саме вам?

– Не знаю. Запитаєте у неї.

– Ви були до цього знайомі?

– Ні. Мені запропонували зустрітися. Я розказав про себе. Чому було ухвалене таке рішення, мені важко сказати.

– А ви хотіли повернутися саме до військової прокуратури, хай як вона зараз би називалася?

– Виходячи з цього приміщення на початку 2018 року, подумки я забив вхідні двері хрест-нахрест. Думав, що ніколи не повернуся.

Єдине, що мене спонукало до такого кроку, це можливість зберегти те, що залишилося від військової прокуратури. Шанс довести тим, хто ухвалює стратегічні рішення, що ця структура потрібна. Зараз необхідно відновити функціонал і можливість військової служби для прокурорів, і за цей час підібрати нового керівника. Ось і все.

– Нового керівника на своє місце?

– Так. І після цього я піду.

– І скільки ж ви дали собі часу на ці завдання?

– Сподіваюся, що народні депутати нас підтримають у питанні "м’якої мілітаризації". Ми, на жаль, не можемо відновити все те, що було 2014 року в законі. Та бодай зробимо те, що потрібно для нормального виконання прокурорами своїх функціональних обов’язків у військових формуваннях. Сподіваюся, що це відбудеться вже першого півріччя цього року.

– У вас немає власних амбіцій очолити орган, який створите?

– Ні. Не хочу, щоб хтось думав, що я це роблю під себе.

– Кандидата на цю посаду вже придивилися? Можете назвати?

– Бачу декілька кандидатур молодих, професійних, патріотичних, порядних офіцерів. Поки що прізвищ не називатиму.

У будь-якому разі рішення ухвалюватиму не я, а Генеральний прокурор. Я можу висловити лише свою думку з цього приводу.

– А де плануєте працювати?

– Хочу повернутися на військову службу.

– Хочете очолити військову поліцію?

– Ні.

– То в якому статусі?

– Побачимо. Зараз маю амбіцію відновити військову прокуратуру. Кар’єрних амбіцій в органах прокуратури у мене немає.

– Скільки залишилося прокурорів під вашим керівництвом у результаті реформи? Велике навантаження?

– Наразі військових прокурорів 499. Торік ми забезпечили процесуальне керівництво у майже 23 тисячах кримінальних проваджень. По 6,5 тис. справ закінчено розслідування. Із них понад 3 тисячі спрямовано до суду з обвинувальним актом.

– А скільки вироків за минулий рік?

– 2,5 тис. постановлених вироків. Окрім того, ми заявили 313 позовів у частині представництва, яке ми відновлюємо, на суму 569,9 млн грн. Суди задовольнили 202 позови на загальну суму 213 млн грн.

– Які злочини в армії найпоширеніші?

– Найбільшу кількість проваджень зареєстровано і розслідують щодо ухилення від обов’язків військової служби, самовільного залишення місця служби, чимало випадків недбалого ставлення до обов’язків військової служби.

На щастя, небагато відмов від виконання наказів, не так багато й умисних вбивств, хоч вони є. Значна кількість злочинів, пов’язаних із порушенням статутних взаємовідносин.

Пам’ятаєте фразу Гліба Жеглова: "Правопорядок у країні визначається не кількістю злодіїв, а вмінням влади їх знешкоджувати". В армії так само. Правопорядок у військах, передусім, визначає невідворотність покарання. Наприклад, нещодавно в Одеській області військові прокурори встановили, хто саме завдав тяжкі тілесні ушкодження бійцю 11 окремого мотопіхотного батальйону, від яких той через три доби помер у шпиталі. Хоча злочин було вчинено в умовах неочевидності, військовою прокуратурою Одеського гарнізону спецпрокуратури Південного регіону встановлено, що між трьома контрактниками, які разом вживали алкоголь, стався конфлікт, на ґрунті якого двоє з них побили цього військовослужбовця.

– Перед інтерв’ю читала у "Фейсбуці" пост координатора Медійної Ініціативи з прав людини Ольги Решетилової щодо скандальної ситуації на Чернігівщині, де підполковник Збройних сил України заявила про сексуальні домагання на службі з боку військового комісара. Вона пише про тиск, який чиниться на постраждалу. Що з розслідуванням цієї справи?

– Розслідування проводиться. Ми забрали його в своє процесуальне керівництво від територіальної прокуратури, оскільки йдеться про взаємовідносини військовослужбовців.

Скажімо так, там не все так просто, є питання, але в цьому потрібно розібратися.

– Що це означає?

– Не буду коментувати справу, але процес іде, досліджуються всі обставини і факти домагань, про які заявниця повідомила. По кожному потрібно допитати людей. Тому що у двох випадках, здається, це було публічно, в присутності інших осіб.

– Справа комбата Павла Лановенка звернула увагу суспільства на ще одну проблему – наркозалежних в армії. Наскільки ця проблема серйозна?

– Так, вона дуже серйозна. Упродовж 2020 року за процесуального керівництва наших прокурорів здійснювалося досудове розслідування у 459 кримінальних провадженнях у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Для порівняння 2019 -го таких справ було 434. Тобто кількість таких злочинів, на жаль, не зменшується.

На початку цього року ми виявили канал постачання наркотиків у зону Операції об’єднаних сил. Під час обшуків вилучено наркотиків майже на мільйон гривен. Наприкінці січня Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону перекрила ще один такий канал, до якого причетний солдат десантно-штурмового батальйону.

Загалом за минулий рік ми спрямували до суду 146 обвинувальних актів, в тому числі й щодо однієї організованої злочинної групи.

- Можете розказати трохи подробиць щодо каналів, про які сказали? Наркотики постачалися військовим чи до постачання причетні військові?

– Як правило, якщо задіяні військовослужбовці, то й такий канал спрямовано на постачання для військовослужбовців. Ми постійно акцентуємо увагу Міністерства оборони та його підрозділів, що займаються комплектуванням військових формувань, на неприпустимості допуску до військової служби наркозалежних. Дивує, як вони проходять військово-лікарські комісії.

Командування Збройних сил України поділяє нашу позицію, що з незаконним обігом наркотиків потрібно серйозно і системно боротися, інакше будуть постійні проблеми. Це ж передусім дисципліна, а вона – основа армійського життя.

– Комбата звинувачують у побитті бійця свого батальйону. Лановенко звинувачення заперечує, а його захисники, серед яких волонтери і товариші по службі, запевняють, що на комбата звели наклеп. І що командир доручив відправити військовослужбовця в госпіталь через передозування наркотиків.

– На думку прокурора, є достатньо доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 ККУ. Йдеться про перевищення влади військовим командиром, внаслідок чого його підлеглий зазнав тяжких тілесних ушкоджень.

Якщо є люди, які бачили цього військовослужбовця в іншому місці й готові підтвердити, що він не міг вчинити цей злочин, або були безпосередніми свідками подій і бачили інший їхній розвиток, хай прийдуть і нададуть покази. Усі інші нехай уточнюють: "Я про цю подію нічого не знаю, але на мою думку …". Принаймні, це буде чесно.

До речі, потерпілий на час вчинення проти нього злочину не був у станні наркотичного сп’яніння.

– Робили експертизу?

– Звичайно.

– Він загалом вживає?

– Судячи з матеріалів справи, проблема дійсно є. Але на той момент він не був під дією наркотиків.

– ДБР розслідує кримінальне провадження про закупівлю антиснайперських комплексів для потреб Збройних сил. На якій воно стадії? Комусь вручено підозру?

– На жаль, не прокоментую, тому що це провадження не у процесуальному керівництві військової прокуратури.

– Чому?

– Тому що воно розпочиналося влітку 2020 року, коли була розпорошеність і невизначеність із подальшою долею військової прокуратури. І цим займався інший підрозділ. Там про підозру нікому не повідомлялося. Можливо, ми зараз візьмемо цю справу до свого процесуального керівництва і подивимось її перспективу.

– Що зі справою щодо вибухів на військовому складі у м. Сватове? Чому досі нікого не притягнуто до відповідальності? Чи правда, що прокуратура гальмує пред'явлення підозр, тому що люди, які відповідали за облаштування і перевірку безпеки, пішли на підвищення?

– Розслідування зараз іде нормальними темпами. Слідчі вже на фінішній прямій. Проведено понад 150 експертиз, окремі з яких завершено лише у листопаді 2020 року.

– В ДБР мене переконували, що на фінішній прямій вони були ще торік улітку.

– Можливо. Але запевняю, що за мого керівництва всі заплановані підозри будуть повідомлені.

– Коли?

– Найближчим часом. Все буде в межах кримінального-процесуального законодавства.

– Скільки плануєте?

– Достатньо. На низовому рівні ми не зупинимось. Відповість кожен причетний, незалежно від посади.

Є чітко виписані правила, хто і за що відповідає, як має відбуватися облаштування арсеналу, сховища тощо. Ми визначилися в принципі по кожному елементу.

– Що стало причиною вибухів, встановлено?

– Принаймні, зараз ідеться про сторонній вплив.

– Можете докладніше пояснити? Це був теракт?

– Через що стався початковий вибух, треба ще з’ясовувати. Тут два елементи. Перше – це причина пожежі. Друге питання – чому ми стільки втратили. Тому що при дотриманні тих вимог, які передбачено для облаштування арсеналів, складів, сховищ, ми, можливо, щось і втратили б, але суттєво менше. Машини, які були правильно окопані, збереглися, хоч знаходилися близько від епіцентру пожежі. А була техніка, яку заборонено зберігати разом, наприклад, артилерійські системи розміщувалися поряд із заряджаючими машинами, причому ці машини були ще й з боєприпасами. Звичайно, коли вибухають боєприпаси, вибухає й усе, що поруч.

Перший елемент – це складна історія, слідчим шляхом не розкривається.

– А яким же?

– Оперативним. Саме оперативники мають дати слідчому і прокурору напрям, куди процесуально рухатись. Це питання і військової контррозвідки СБУ, і оперативників ДБР.

– Ще одна резонансна справа, про яку дуже любив розповідати колишній очільник ДБР, – неякісні бронежилети. Розслідування завершилося? Є у неї судова перспектива?

– Також не наша. Зараз вона в департаменті процесуального керівництва у справах, які розслідуються ДБР. Тому не коментую.

– Сподіваюся, що справа щодо авіакатастрофи АН-26 все ж у ваших прокурорів. Чи встановлено слідством, чому відбувалися конвеєрні посадки? І можете пояснити, в чому їх особливість?

– Якщо простою мовою - це коли літак сів, біжить смугою і не гальмуючи знову злітає. Для літаків АН-26 такого роду польоти не передбачені умовами технічної експлуатації. Завод, який їх виготовляє, не передбачив таку експлуатаційну можливість. Літак має сісти, доїхати до місця стоянки, його мають оглянути. Потім потрібно запросити дозвіл на зліт і вийти на наступне коло.

– Так навіщо ж вони робили такі посадки?

– Я так розумію, що економили пальне.

– Ризикуючи життям людей?

– Відповідно до параметрів польоту індикатор несправності лівого двигуна спрацював у момент цього розбігу на злітній смузі. У момент, коли бортінженер почав доповідати про те, що спрацював індикатор, у командира була точка прийняття рішення. Він мав визначитися: злітати чи не злітати. Та з огляду на ситуацію, якщо він дослуховує доповідь і приймає рішення, що не злітає, літак не встигає зупинитися на злітній смузі. Йому бракує для цього місця. Завершення доповіді бортінженера про виявлення несправності було в ту мить, коли командир уже прийняв рішення про зліт – і вони були в повітрі.

Зараз експерти мають відповісти на кілька питань. У тому числі: якби не було "конвеєру", чи можна було б виявити несправність і не злітати?

Якби вони злітали в звичайному порядку, часу на доповідь і прийняття рішення було б точно набагато більше.

– Кому повідомлено про підозру станом на сьогодні?

– Керівнику польотами, командиру військової частини і командувачу Повітряних сил ЗСУ.

Під час здійснення досудового розслідування витребувано і вилучено всі речі і документи, які стосуються цього літака з початку його експлуатації та його останнього польоту, допитано як свідків 70 осіб, призначено ряд судових експертиз.

Вперше в історії України за короткий проміжок часу зібрано комплекс доказів, якими доведено існування низки причин, що сприяли катастрофі, серед яких неналежна підготовка і затвердження документів щодо умов експлуатації літака з непередбаченим керівництвом з льотної експлуатації зльотом з "конвеєра" та щодо порядку здійснення льотної підготовки курсантів. А також неналежне здійснення контролю за рівнем підготовки пілотів-інструкторів та навчальним процесом і дотриманням заходів безпеки під час виконання навчальних польотів та інших порушень. Причому, ці порушення мали системний характер.

– А паливо економили тому, що отримували замало чи продавали його десь наліво?

– Це ще досліджується. Питання в двох ракурсах. Перше – стан забезпечення пальним військової частини. Як їх замовлення на забезпечення пальним задовольняла відповідна служба Міністерства оборони і Збройних сил.

З іншого боку, ми вивчаємо питання про те, чи не поділося це пальне кудись в інший спосіб.

– Це не перша катастрофа військового літака. ДБР розслідувала ще одне провадження за фактом катастрофи військового літака і загибелі пілота. Що з ним?

– Загалом із 2012 року було 16 проваджень за ст. 416 КК України (порушення правил польотів і підготовки до них). З них два спрямовано до суду, вісім закрито, а шість перебувають у провадженні територіальних управлінь ДБР.

Є дві справи по літаках СУ, одному МІГ і трьом гелікоптерам. У справі про авіакатастрофу військового винищувача, яка розслідується за процесуального керівництва прокуратури Вінницького гарнізону, триває комплексна комісійна військова авіаційна-технічна експертиза. По іншій справі, в якій процесуальне керівництво здійснюють прокурори Житомирського гарнізону, також призначена комплексна експертиза. Вони тривалі за часом.

– Підозр поки що нікому немає?

- Підозр поки немає у жодному з 6 проваджень.

– Запитаю ще про справу, яку не дуже люблять коментувати. Торік у липні командування Повітряних сил ЗСУ звинуватило ДБР в тому, що бюро завдало удару по системі протиповітряної оборони країни. У справі про закупівлю клістронів завершено розслідування? Наскільки відомо з відкритих джерел, після цього інциденту відкрито кримінальне провадження щодо співробітників ДБР і СБУ, які вилучали клістрони, оскільки вони є важливими складовими радарів. Що з'ясували в результаті розслідування і кого притягнуто до відповідальності?

– Справу по самих клістронах торік у листопаді ДБР закрило у зв’язку з відсутністю події злочину. Також вони закрили провадження і щодо можливих порушень із боку співробітників СБУ та ДБР. Не підтвердилось, що діями правоохоронців завдано шкоди.

Зараз у ході іншого провадження слідчі СБУ досліджують нову версію операції з цими клістронами. Якщо вона підтвердиться, будуть конкретні кримінально-правові наслідки. Якщо ні – я хотів би почути відповідь на питання, на яких підставах військова контррозвідка і конкретний співробітник повідомили орган досудового розслідування про нібито наявність ознак кримінального правопорушення.

Якщо підстав не було, то це буде проблема військової контррозвідки.

– Будете притягувати до відповідальності людину, яка повідомила?

– Буду, якщо скажуть, що безпідставно направили повідомлення.

– Можете назвати цифри небойових втрат?

– У період з квітня 2014 року по грудень 2019 року слідчими усіх правоохоронних органів у державі розслідувалося 2328 кримінальних проваджень за фактами смерті військовослужбовців у небойовій обстановці.

За минулий рік маємо, на жаль, 519 осіб взагалі по військових формуваннях. У Збройних силах 415, із них 77 – у зоні проведення операції Об’єднаних сил. В Національній гвардії – 53. Державна прикордонна служба – 39. СБУ – 11. І Державна спеціальна служба транспорту – 1.

З цієї чисельності 84 особи з ознаками самогубства. В ООС – 22 з них.

На цей час досудове розслідування триває у 279 провадженнях, у тому числі 37 за фактами умисного вбивства та 106 за фактами самогубств.

– Які причини самогубств?

– Різні. Але у кожному випадку ми досліджуємо усі обставини трагедії. Перевіряємо, чи не пов’язано це з нестатутними відносинами.

Окрім того, зараз налагодили співпрацю з Офісом президента. Там є підрозділ, який опікується оборонною сферою, і туди надходять звернення від громадян. Домовились звертати особливу увагу на листи від родичів, які вважають, що є причини говорити не про самогубство, а про насильницьку смерть або доведення до самогубства. Ще раз під прискіпливим контролем спробуємо всі ці кримінальні провадження підняти. Щоб у родин не залишилось сумнівів, щоб ми могли відповісти на усі їхні питання.

– Є випадки насильницьких смертей під виглядом самогубств?

– Так, серед розкритих злочинів є факти, коли вбивства маскували під самогубства. І навіть була спроба замаскували його під дезертирство. Військовослужбовця забили до смерті, а потім винесли тіло за територію військової частини і сказали, що він намагався втекти, перелазивши через паркан. Але слідчим і прокурорам вдалося з’ясувати, що сталося насправді.

На жаль, ми не завжди маємо можливість обєктивно оцінити ситуацію. Як приклад – загибель військового торік на Луганщині. На лінії зіткнення виявили труп військовослужбовця. Командування твердить, що це була диверсійно-розвідувальна група, яка підійшла до наших позицій, здійснила два постріли. У нас є сумніві, треба досліджувати, але немає чого.

– Тобто?

– Місце події так ніхто і не оглянув. Військовим прокурорам не повідомили, військова служба правопорядку туди не доїхала, та вони й не мають права проводити огляд місця події, а слідчі СБУ й Нацполіції сказали, що вони на лінію зіткнення не поїдуть. У результаті ми втратили змогу зібрати основні докази. Тому що огляд місця події в цих випадках основний. Треба зафіксувати положення тіла, щоб експерти-балісти могли сказати звідки стріляли. Треба знайти кулі, бо обидва поранення наскрізні. Відобразити сліди крові – це теж для балістів важливо. Нічого з цього не зроблено. У нас по цьому факту поліція внесла в ЄРДР провадження після повідомлення командування військової частини, а територіальна прокуратура розпочала процесуальне керівництво, знову ж, по повідомленню слідчого про початок досудового розслідування. Зараз військові прокурори думають, що з цим робити.

Але це ж непоодинокі випадки, і це суттєва проблема.

– Про неї, до речі, попереджали, коли ліквідовували військову прокуратуру.

– Тепер маємо на практиці. У нас ще залишилися військовими гарнізонні прокуратури, а коли вони зараз у результаті реорганізації стануть цивільними в Луганській і Донецькій областях, ми ще більше проблем отримаємо. Це територія, де у будь-який момент можуть розпочатися локальні або маштабні бойові дії. І там мають працювати люди, які розуміють, як поводитися в таких умовах.

– Тому ви хочете повернути їм погони?

– Зокрема. Переконаний, що військовими злочинами і військовою юстицією мають займатися професійні військові.

– Скільки злочинів виявлено у сфері держзакупівель? І чи вивчали окремо, як витрачаються кошти, виділені на боротьбу з пандемією та лікування військовослужбовців?

– У нас є чимало проваджень, які одразу після внесення мають іти до НАБУ – по сумі, по суб’єктах і т.п.

– Але ж не всі?

– По ковіду у нас є кілька проваджень. Одне з них зареєстровано за ч. 3 ст 425 ККУ – за фактом закупівлі на суму в 11 млн грн апаратів ШВЛ для військових шпиталів, які не можна використовувати. Вони технічно не відповідають вимогам для такого роду медчиного обладнання. Але ж державні гроші витрачені. І треба з’ясувати, кому ж у результаті "стало дуже добре".

Є у нас цікавий блок по державній програмі будівництва казарм. Згідно з програмою має бути побудовано 184 казарми. За нашими провадженнями ми бачимо, що на це в бюджеті передбачено близько двох мільярдів, з яких 100 мільйонів ми вже не можемо знайти. Скажемо так: вкрали. Цей блок справ досить об’ємний. Але ми вже притягнули 14 осіб до відповідальності, частина справ у суді. Частину коштів уже повернули. Працюємо далі, щоб не давати красти і повернути вкрадене. Бо будівництво ще триває.

– А вкрали на якому рівні?

– На місцевому. Основні фігуранти – це ті, хто підписує документи. Зокрема, притягнули до відповідальності керівника територіального квартирно-експлуатаційного управління, який опікувався будівництвом казарм у декількох областях.

– Якою була схема?

– Стандартною. Неякісні матеріали, невиконані роботи.

– Є справи, пов’язані з діяльністю службових осіб підприємств, які входять до складу ДК "Укроборонпромом"?

– Торік ми притягнули до відповідальності 9 таких службових осіб. Сума встановлених збитків загалом невелика – 15 млн грн. Це пов’язано насамперед з тим, що ми не можемо закінчувати провадження з великими сумами. Щойно ми виходимо на ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу, повинні передавати провадження в НАБУ.

– А що з корупцією у військовій прокуратурі? На початку року Служба безпеки заявила про затримання на одержанні хабаря одного з керівників Спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері Запорізького гарнізону Південного регіону. І це ж не єдиний випадок.

– На жаль, не єдиний. Це дуже ганебно. Я пам’ятаю військову прокуратуру і прокурорів, які більш за всіх по системі повідомляли про намагання дати їм хабарі і викривали чимало тих, хто намагався підкупити саме військових прокурорів. Ніде по територіальних прокуратурах так масштабно з корупцією не боролися. Для нас це було принципово.

– А зараз як боретеся?

– Когось, як то кажуть, "тримаємо" за руки до завершення атестації. Щоб уже спокійно вони пішли в народне господарство.

А ці два випадки, про які ви питаєте, на жаль, також закономірний результат. Були в колишій команді елементи, які створювали систему корупційних ризиків. Я ще раз дякую нашим колегам із СБУ і Генеральної інспекції Офісу генпрокурора за викриття.

Але, загалом, колектив у нас зараз здоровий і корупційні ризики вже мінімальні.

– А чим закінчилася справа, яку було відкрито Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою щодо спроби дати хабаря вам у 2016 році, коли ви очолювали військову прокурору Південного гарнізону?

– Щоб бути точним, то справу відкривала і реалізовувала Генеральна інспекція Генпрокуратури, а потім вона вже перейшла у відання САП. Цю справу зараз розглядає Вищий антикорупційний суд. Вони мене вже викликали, щоб допитати в судовому засіданні, але я захворів на коронавірус і не зміг приїхати. Тепер чекаю повідомлення про дату засідання, щоб дати свідчення.

- Чула, що це не перша спроба вас підкупити. Був ще випадок у Криму, де Генеральна прокуратура України розслідувала кримінальну справу про системне хабарництво у міськраді Алушти. Як писав "Цензор.НЕТ", тоді ще вітренківці й есдеки влаштовували мітинг на підтримку звинуваченого у корупції мера Алушти. А заступник заарештованого мера надумав запропонувати гроші "важняку" ГПУ. Чим завершилась ця історія?

- Засудженням корупціонерів. Ялтинський міський суд засудив колишнього заступника мера Алушти до 5 років в'язниці з позбавленням права обіймати певні посади впродовж 3 років з конфіскацією майна.

- Ви також курируєте департамент, який здійснює процесуальне керівництво у справах Майдану. Нещодавно адвокат родин героїв Небесної сотні Євгенія Закревська написала на своїй сторінці у "Фейсбуці" про те, що у справі по Хмельницькому Майдану, де загинули люди, за вашою вказівкою змінювали групу прокурорів, що новий прокурор прийшов на засідання непідготовленим і попросив час на вивчення матеріалів. Чому це відбувається? Тягнете час?

- Боюся, у прокуратурі Хмельницького гарнізону після атестації навряд чи хтось загалом залишиться. Не через мене. Кадровий голод. Або самі звільнилися, або не пройшли атестацію.

- А хто ж підтримуватиме обвинувачення у цій справі?

- Ми зараз посилили прокурорську групу людьми, які знають провадження зі стадії розслідування. Їм не потрібно ознайомлюватися з матеріалами, вони їх досконально знають. Це прокурори, які працюють у департаменті. Прокуратура точно не буде винна в затягуванні процесу.

- Адвокатська дорадча група опублікувала звернення до президента і депутатів, в якому просить змінити законодавство в частині заочного засудження і розблокувати одну з резонансних справ Майдану по розстрілах протестувальників на Інститутській 20 лютого 2014 року. Ви підтримуєте?

- Ми підтримуємо зміни законодавства для того, щоб не було подвійного трактування правових норм. Якщо законодавець це напрацює зараз, буде чудово. Тому що судді по одних і тих самих обставинах виносять різні рішення.

- А якщо не напрацюють?

- Як кажуть: "Хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості". Ми знайшли правову конструкцію, яка нам дозволяє йти по шляху спеціальних досудових розслідувань і заочних судових розглядів. От сьогодні, наприклад, ми отримали дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно колишнього міністра оборони України Лебедєва. Його підозрюють в участі в угрупованні, яке здійснювало злочини проти активістів Майдану.

Вчора зайшли з клопотанням до суду про спеціальне досудове розслідування стосовно Януковича.

- А що по справі, в якій судять колишніх "беркутівців", частина з яких виїхала в РФ під час обміну?

- Суд просить від нас докази міжнародного розшуку цих осіб. І ми це зараз робимо, не звертаючись до каналів Інтерполу. Як відомо, ця організація відмовляється працювати з нами у справах Майдану.

- А як же тут без Інтерполу?

- А чому Ви ототожнюєте міжнародний розшук з Інтерполом? Це лише один із інструментів. Є й інші.

- Можете пояснити які?

- Не буду. Навіщо говорити по складні юридичні конструкції? Ми дамо суду підтвердження, що здійснюємо розшук колишніх "беркутівців". Сподіваюся, що суд дасть можливість заочно розглядати справу.

- Влітку минулого року в Офісі Генпрокурора відбулася координаційна нарада керівників правоохоронних органів. Йшлося про незаконне застосування сили співробітниками таких органів. Чи було згодом вжито заходів, які дозволили знизити кількість таких ситуацій? Що з цього приводу робить профільний департамент Офісу генпрокурора, який вам підпорядковується?

- В роботі департаменту достатньо цікаві підходи і він ефективно працює. Та ж справа по Кагарлику показує, що вони ефективні в своїй діяльності. Там вперше одному з обвинувачених – керівнику відділу поліції - інкримінована стаття Кримінального кодексу, яку досі взагалі не використовували – 146-1 (насильницьке зникнення).

Під час наради під головуванням Генпрокурора були ухвалені певні рішення і наразі вони набули конкретних процесуальних форм. Зокрема, запланували розробити з Міністерством охорони здоров’я єдиний механізм оцінки тілесних ушкоджень потерпілих від такої категорії злочинів і повідомлення лікарів в правоохоронні органи про такі події. Ця інструкція вже розроблена і знаходиться у МОЗ.

Окрім того, активно відпрацьовуються рішення Європейського суду з прав людини. Україна, на жаль, займає друге-третє місце за кількістю справ у Європейському суді з прав людин. Приблизно 70 справ, за якими цим судом визнано порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань, знаходяться на контролі Європейської комісії. Деякі вже багато років. Нарешті ми починаємо процеси зняття цих рішень з контролю Європейської комісії у зв’язку з проведенням ефективного розслідування.

В рамках цього, на першу декаду лютого плануємо нараду з заступниками прокурорів областей, щоб пояснити, що від них хочемо, в черговий раз скасовуючи рішення про закриття проваджень такої категорії.

- А кількість таких злочинів за останній рік як змінилася?

- По виявлених і направлених в суд кількість збільшилася. Стали краще виявляти.

Судіть самі. За даними Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів, якщо за 2018-2019 рр за ст. 127 Кримінального кодексу (катування) було повідомлено про підозру загалом 11 правоохоронців, то торік таких підозр було 26. За ч. 2 ст 365 ККУ (перевищення повноважень поєднане із застосуванням насильства) за попередні два роки підозри отримали 89 правоохоронців, 2020-ого – вже 107. За ст. 371 ККУ (незаконне затримання) відповідно – 10 правоохоронців, торік – 27.

- Нещодавно поліція Житомирщини повідомила, про усунення з посади керівника Малинського відділення за висновками службового розслідування, матеріали якого передали до теруправління ДБР у Хмельницькій області.

Від виконання обов’язків на час перевірки інформації про побиття поліцейськими двох юнаків усунуто й працівників групи реагування. Підставою стало повідомлення у соцмережі про ймовірні неправомірні дії поліцейських неподалік с. Маклаївка. Джерела Цензор.НЕТ твердять, що до розслідування підключився і Офіс Генпрокурора.

- Так, я можу офіційно підтвердити цю інформацію. Прокурори Департаменту протидії катуванням Офісу генпрокурора витребували у місцевої прокуратури відповідні матеріали, як тільки дізналися про цей випадок. Для забезпечення максимальної об’єктивності. А оскільки це відбулось у перші кілька днів після події, то все розслідування фактично з самого початку здійснюється під їхнім керівництвом. Наразі триває цілий комплекс слідчих дій, вилучено відео з відділку, боді камера та регістратор з патрульної поліціі.

- Розгляд справи стосовно подій у Кагарлику буде в закритому режимі, на цьому наполягав захист обвинувачених. Як ви вважаєте, це вплине на довіру людей до цього судового процесу?

- Маю надію, що це не вплине на законність і обґрунтованість вироку у цій справі. Це головне. А буде законний і обґрунтований вирок – буде і довіра людей до цього процесу.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"

ДЖЕРЕЛО

Теги: Максим Якубовський,військова прокуратура,військові прокурори,військова поліція,військові суди,Бюро військової юстиції,правопорядок, ЗСУ,військові злочини