Тероборона. Як створити асиметричний потенціал протистояння ворогу?
16 грудня до Верховної Ради був внесений та зареєстрований проект Закону України «Про територіальну оборону України» під номером 4504. Профільні фахівці вже встигли заявити, що його ухвалення має суттєво підвищити обороноздатність нашої країни.
Чи усе так просто із цим законопроєктом, і що він означає для обороноздатності України? Спробуємо розібратися.
Асиметрія у сучасній війні
Напевно, немає сенсу повторювати, що Україна не готова до лінійної війни з Росією, оскільки оборонні потенціали неспівставні. Між іншим, для ілюстрації наведемо лише два маленьких факти. Зокрема, тільки Чорноморський флот (навіть без урахування бойової авіації) здатен здійснити спільний залп у дві сотні пусків ракет. А з боку лише білоруського кордону РФ готова, за визначенням фахівців, спрямувати до 150 диверсійно-розвідувальних груп. Це вже не згадуючи угруповання на східному кордоні. То ж, навіть створення 500-тисячних ЗСУ тут не вирішить проблему захисту держави.
Але є й хороша новина: у світі стрімко змінюються методи і форми ведення війн. Масована атака турецьких ударних безпілотників у Сирії наприкінці лютого 2020 року, а потім 40-денна війна за Нагорний Карабах це довела: нові, відносно недорогі технології, за умов масового застосування здатні забезпечити протистояння із більш сильним та озброєним противником. Але – це тільки один елемент асиметрії.
За визначенням голови наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень академіка Володимира Горбуліна, до асиметричних, тобто нелінійних засобів, слід зарахувати як суто військові можливості, так і потенціал несилової протидії. Несилові засоби є запобіжником, до них можна віднести контррозвідку, розвідки та спеціальні інформаційні підрозділи. Силові – це професійна армія, розвинута територіальна оборона (ТрО) та суміжні можливості у вигляді, наприклад, спроможностей Сил спецоперацій (ССО) проводити операції за кордоном. Або, навіть застосування ПВК – приватних військових компаній. Та також специфічних спроможностей, зокрема, ракетних. Багато хто пам’ятає, який ґвалт розпочався в Росії, коли згаданий вже Горбулін закликав створити ракету дальністю ураження 1500 км – «щоб вона могла дотягнутися до Москви»…
Війна Росії проти України продемонструвала відсутність чіткої лінії фронту, що потребує багаторівневої системи стримування. І тут як раз є можливість згадати, що завдяки ТрО (або партизанським рухам) маленькі держави вигравали війни у великих, потужних армій. Як, наприклад, в Американо-в’єтнамській війні в 70-х роках ХХ століття.
ТрО «по-українськи». Є нюанси
Справді, можливості ТрО щодо блокування дій противника очевидні й не підлягають оскарженню: можна перемогти армію, але не можна поневолити народ. Вона наче б то існує в Україні, але…
«Передбачаю, що за зміст внесеного у Верховну Раду 16-го грудня проекту Закону «Про територіальну оборону України» буде запекла боротьба», – такої думки дотримується заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал Сергій Кривонос.
З одного боку, багато хто погоджується з твердженням, що саме добровольчі батальйони, а по суті – наспіх сформовані підрозділи ТрО, найбільше сприяли зупинці російського ворога у 2014 році. Але Рада так і не спромоглася законодавчо зафіксувати функції і завдання ТрО, як і межі повноважень місцевих адміністрацій у формуванні та розвитку «своїх загонів». Перший проєкт закону з’явився ще в 2015 році, друга спроба провалилася в 2017 році, наразі суспільство отримало проєкт третього «акту». Серед суперечливих питань, окрім повноважень місцевих адміністрацій, ще проблема фінансування військ ТрО, їх оснащення та озброєння, визначення функціоналу, механізмів поповнення мобілізаційного ресурсу та власне підпорядкування ТрО.
Наразі є чимало факторів, що стопорять розвиток територіальної оборони. Наприклад, на думку генерала Кривоноса, фінансування ТрО має здійснюватися 50 на 50%: половина – з бюджету військового відомства, а інша – з місцевих бюджетів. Головою ТрО області має бути глава обласної адміністрації, а при ньому має бути начальник штабу, який є заступником губернатора та військовим керівником ТрО. Це, на його думку, потрібно для того, щоб організувати охорону і захист близько 700 об’єктів стратегічного рівня (в усій Україні, – В.Б.). Оскільки, НГУ, яка має чисельність 54 тис. осіб, не може впоратися з цим завданням. Нарешті, такий спосіб організації ТрО передбачатиме і поповнення мобілізаційного резерву, а вояки підрозділів територіальної оборони фактично будуть орієнтуватися на стрілецьку зброю та можливо на невелику кількість техніки для того, щоб пересуватися.
До речі, він заявив, що для підготовки ТрО не потрібні полігони ЗСУ – достатньо використовувати тири для стрілецької підготовки. Своє фінансування, на думку Кривоноса, дозволить значно покращити стан озброєння ТрО, навіть, побудувати виробничі потужності зі створення стрілецької зброї, колісної техніки. До того ж, вважає генерал, бюджет на потреби оборони держави не такий великий, а враховуючи, що ТрО має забезпечити безпеку людей в тилу, місцевий бюджет також має бути задіяним. У законопроєкті передбачено, що фінансування потреб ТрО складало три відсотки від місцевих бюджетів і три відсотки – від бюджету ЗСУ.
В свою чергу генерал Кривонос каже, що нинішній стан ТрО, коли вона підпорядкована Сухопутним військам не відповідає критеріям її розвитку. Запропонована ним версія розвитку територіальної оборони передбачає, що спочатку в територіальній обороні буде задіяно приблизно 80 тис. осіб, і вона буде підпорядкована Міноборони, а лише пізніше буде передана до повноважень Генерального штабу, як це, до речі, передбачено у сусідній Польщі (передбачено передачу ТрО до 2028 року, – В.Б.).
Кривонос переконаний, що шестирічний досвід свідчить: усе – від фінансування до проведення навчань, – відбувалося за остаточним принципом, і тому не забезпечувало розвитку ТрО. «Територіальна оборона – це не військово-цивільна структура, а навпаки, цивільно-військова організація, і усе має іти від інтересів цивільної частини суспільства, – тоді буде забезпечено розвиток», – наполягає генерал.
Ба більше, у мирний час ТрО може використовуватися для боротьби з пожежами, пандеміями та техногенними катастрофами. А головна ідея для військового часу – це підготовка протидії диверсійно-розвідувальним групам (ДРГ). Тобто, це асиметричні дії, а не лінійна підготовка як це робиться у військах.
Є й інша думка. Наприклад, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки генерал Михайло Забродський ще влітку 2020 року зазначав, що у вкладання місцевими бюджетами коштів у місцеві мілітарні структури несе певну небезпеку. «Ми всі пам’ятаємо історію батальйонів ТрО зразка 2014 року. Вони не просто так називалися територіальною обороною. На той час не існувало іншого законодавчого механізму як долучити людей до виконання допоміжних функцій для ЗСУ. Тоді виникало чимало питань. Наприклад, батальйон формувався на Кіровоградщині, а виконувати завдання потрібно в іншому напрямку. Тому можуть виникнути питання щодо того, що одні хлопців одягнули і вивчили, а виконувати завдання їм доведеться в іншому регіоні», – переконаний він.
В свою чергу, головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак заявив агентству «ОПК», що до Територіальної оборони України повинно бути готове усе населення України у віці від 18 до 60 років, тому що це населення, яке має проходити періодичну підготовку. Він вважає, що це населення повинно раз в три роки, орієнтовно п’ять днів проходити підготовку і «вони мають вміти стріляти зі стрілецької зброї в день, вночі в дощ та сніг, також, вони мають знати ази тактичної медицини одиночного військовослужбовця».
«Щодо фінансування Територіальної оборони зараз йдуть сперечання. Фінансувати ТрО мають Збройні сили, тому що будуть використовуватися полігони, зброя та боєприпаси. Місцевий бюджет також має бути обов’язково задіяним. Минулого року ми мали концепцію, наше бачення, яке ми в Збройних силах вивчили за шість років війни, але багато хто не наважився починати саме з нашого, українського досвіду. У нас є свій менталітет, реальність, політична ситуація. Але ніхто наш досвід не брав в знаки. Потім почула РНБО, і почала збирати цей досвід. Варто розуміти, що повністю нам чиясь концепція ТрО не підходить. Якщо сьогодні надати вирішувати питання не тому виконавцю, я гарантую, що не буде ніякою ТрО. Будуть тільки розмови і більше нічого. Я вважаю, що її треба створювати та застосовувати. Ми вивчали систему Територіальної оборони Польщі, але в нас різна державність», – переконаний головнокомандувач.
Хомчак також наполягає, що Територіальна оборона має підпорядковуватися командувачу ТрО, що в Сухопутних військах, тому що це функція згідно стандартів і принципів НАТО, а Генеральний штаб має займатися генеруванням та стратегічним формуванням: «Це придумали не ми, а європейські країни, що поділилися своїм досвідом з нами. Функція генерування – це функція підготовки, набуття спроможності. Якщо раніше давався напрямок Сухопутним військам і вони воювали, то сьогодні командування Сухопутних військ не воює. На сьогодні воно має дві основні задачі – це підготовку військ та розвиток. Якщо за стандартами НАТО всі військові частини Сухопутних військ будуть готові за усіма стандартами, то буде спрощено підготовку. Для цього і потрібна стандартизація. Сьогодні в СВ є усі полігони, навчально-матеріальна база, боєприпаси, зброя і т.д. Я думаю, що підготовкою Територіальної оборони мають займатися Сухопутні війська».
Точки сходження інтересів
Насправді, усі визнають: ТрО має бути та розвиватися.
«Територіальна оборона має бути така, яка відіб’є бажання комусь піти на нашу територію. Ворог має розуміти, що буде великий опір. Наразі в Україні є територіальна оборона, але вона ніяка», – впевнений головнокомандувач ЗСУ генерал Хомчак.
Сергій Кривонос впевнений, що саме закон має чітко прописати обов’язки глави обласної державної адміністрації, який має керувати в області територіальною обороною. Він додає, що поданий проект закону значно посилює статус та можливості військового керівника, який відповідатиме в області за Територіальну оборону: «Ним має бути не командир бригади, а начальник штабу – ситуаційного центру, який підпорядковується заступнику голови ОДА, але за статусом не поступається начальнику обласного управління СБУ або начальнику обласного управління поліції, які як правило є генералами».
В цілому, генерал Кривонос переконаний, що розвиток територіальної оборони – це та асиметрична відповідь, яка «буде важливим кроком проти російського безпрєдєлу».
Додам ще один аспект. У вересні цього року Президент Зеленський ухвалив Стратегію національної безпеки – документ, що є основою для розробки інших документів стратегічного оборонного планування, наприклад, Плану оборони та Стратегії воєнної безпеки (воєнної доктрини). Що стосується воєнної доктрини, то її проєкт і передбачав застосовування принципу всеохоплюючої оборони. Де ТрО посідає якщо не визначальне, то значне місце.
Отже, незважаючи на розбіжності, є усі підстави вважати, що внесений до Ради ПЗУ має право на ухвалення. Хай, навіть, після запеклих дискусій та знаходження компромісів у вигляді «золотої середини». Бо справді, саме розвинута територіальна оборона має стати не тільки одним із ключових елементів асиметричного протистояння зовнішній агресії, а й скоротити надмірну чисельність ЗСУ, зменшити за рахунок скорочення оборонні витрати на утримання діючої армії до 50%, а відповідно витрати на переозброєння довести до 30% оборонного бюджету та за рахунок цього реалізувати програму створення професійного війська.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння