Чому Буславець працює на Ахметова та Коломойського, зіштовхуючи їх лобами

Про те, як тимчасово виконуюча обов’язки міністра енергетики Ольга Буславець працює в інтересах ДТЕКу Ріната Ахметова, писали вже чимало. Існує й певна доказова база змови Буславець та Шмигаля, а також підтримка їх дій з боку Офісу президента, не зважаючи на багатомільярдні збитки для держави. 

Втім, корупційні злочини можна побачити навіть неозброєним оком, оскільки з самісінького початку роботи нового Кабміну вітер змін почав віяти у бік Ахметова та його прибутків. Бюджет при цьому страждав неймовірним чином, адже його фактично ґвалтували. Разом із інтересами держави. Але ж після швидкого відновлення статусу кво кланом донецьких Коломойський не бездіяв. Як виявилося, направлених для гри на користь окремих персонажів чиновників достатньо легко перекупити. Тим паче, що спочатку їм просто пропонують співпрацювати, не перетинаючи інтересів їхніх власників.

Саме так і було з Буславець. Десь у травні цього року керівниця міненерго приймала у себе Андрія Геруса. Після цієї зустрічі виконуюча обов’язки міністерки отримала два мільйони доларів. Та вже на початку червня втрутилася у вирішення проблеми Коломойського та підконтрольних йому осіб щодо рейдерства державного підприємства «Шахта Краснолиманська». 

Тут треба зазначити, що дніпровський олігарх, маючи у сфері власних інтересів феросплавні та нафто- та газоперероблюючі заводи, взявши під контроль «Центренерго», зацікавився видобутком вугілля. Адже якщо він через підконтрольні підприємства зможе продавати державі ще й цю сировину, а також пускати її на видобуток електроенергії для власних заводів, це обіцяє додаткові прибутки. То ж, коли Герус порекомендував йому «спеціаліста» з рейдерства та махінацій, свого доброго друга нардепа Руслана Требушкіна, Коломойський не вагався та забезпечив йому силову підтримку для рейдерства шахти. Обраний по мажоритарці представник «Опозиційного блоку» ще одразу почав віджимати шахту. Керував спробами захопити підприємство його помічник - громадянин Росії Євген Костенніков. При цьому на шахту кілька разів приїжджали бійці приватної охоронної фірми «Донкорп Україна» разом із купленими поліціянтами. Спочатку вони хотіли, щоб одне з найбільших вугледобувне підприємство очолив  підконтрольний ним колишній директор «Краснолиманської» Костянтин Кисельов, але звільнити діючого керівника Сергія Пидика ніяк не можна було, оскільки він знаходився у довготривалій вимушеній відпустці. Більше того, ще у лютому, коли рейдери вперше пішли на справу ще без підтримки Коломойського, Господарський суд Донецької області заборонив вчиняти будь-які дії щодо зміни юридичної чи фізичної особи на «Краснолиманській. То ж, протягнути підконтрольну собі фігуру для взяття підприємства під контроль вони не змогли навіть при захопленій силою адмінбудівлі ДП. 

Коли ж Коломойський розлютився на своїх зовсім не всемогутніх поплічників, Требушкін виділив Герусу 2,5 мільйони «вічно зелених» для швидкого закриття питання. І той пішов до Буславець. Залишивши собі 500 тисяч, він сторгувався про призначення тимчасовим керівником шахти Дмитра Кобзаря. Наказ про це виконуюча обов’язки міністра підписала, знову ж таки, попри існуюче рішення суду. 

Здавалося б, ситуація вирішена, а Коломойський із Требушкіним та Герусом остаточно рейдернули шахту. Але другого липня на роботу вийшов цілком законний директор підприємства Сергій Пидик, контракт якого закінчується лише 2022 році. Кобзарь одразу опинився не при справах.

Допустити такого повороту сюжету ніхто з бандитського угрупування не міг, то ж Буславець швиденько натякнули, що гроші вона вже отримала, а доказову базу про це та про незаконно прийняте рішення про призначення можуть отримати детективи НАБУ. Аргументи спрацювали, то ж 2 липня вона знову наплювала на законність та звільнила Пидика.

Більше того, вже після цих перепертій Буславець сподівалася продовжити прислужувати лише Ахметову, оскільки Герус запевняв її про тимчасове співробітництво. Втім, на справах все виявилося зовсім не таким. Маючи записи переговорів із виконуючою обов’язки міністра, а також докази її злочинів, люди Коломойського почали шантажувати Буславець. Саме через це її ідея перевести «Центренерго» з газу дніпровського олігарха на вугілля донецького швиденько забулася, а кілька ідей власника ДТЕК щодо власного збагачення виявилися фактично нездісненними.

Фактично ж Буславець опинилася на гачку одразу двох небезпечних кланів, які можуть її злити у будь-який потрібний момент. Тому кожна її дія в інтересах Ахметова чи Коломойського – крок по лезу ножа та спроба зіштовхнути олігархів лобами у сподіванні, що жоден з них на неї не образиться. І, звісно ж, найбільші збитки від цього несе Україна. Тим паче, війна донецьких та дніпровських за владу та енергетичну систему ще тільки розпочинається.