Ганна Фазикош: Суддя – це така специфічна робота, де ти кожен день маєш вчитися чомусь новому

Ганна Фазикош: Суддя – це така специфічна робота, де ти кожен день маєш вчитися чомусь новому
30568 ПЕРЕГЛЯДІВ

Наша співрозмовниця – Ганна Фазикош, голова Закарпатського апеляційного суду. Смілива, принципова, вона не боїться критики і стверджує, що ніколи не виносила вироків «по дзвінку» можновладців. 

Що це реальний вплив на суддю, а що є демонстрація впливу, до чого ментально вже готові нові судді, за що продовжують боротися прокурори? Яка сьогодні середня зарплата судді і чому процесуальний кодекс треба робити ще більш складним, читайте в ексклюзивному інтерв’ю журналу Persona.Top.

– Ганна Василівно, хотілося би з вами поговорити про вироки, які виносять українські суди. В Україні є статистика – 0,5% виправдувальних вироків. У деяких країнах Європи цей відсоток вище 10. Чому в Україні так мало суддів, які готові виносити їх? З такими показниками у людей немає надії на те, що вони можуть довести свою невинність в суді.

– Це правда, в Україні дуже малий відсоток виправдувальних вироків. В деяких судах вони взагалі тільки з’явилися. Тобто раніше в країні були судді, які взагалі жодного разу не виносили виправдувального вироку. Уявляєте, жодного за всю свою кар’єру! 

Але це не означає, що справа могла завершитися в інший процесуальній спосіб. Наприклад, прокурору повернули обвинувальний акт, а до суду він так і не повернувся. Відсоток таких справ теж треба порахувати. Я хочу звернути вашу увагу на те, що є такі вироки, які скасовувались вже на рівні апеляційної інстанції і поверталися до суду першої інстанції. Це така прихована форма, яка раніше називалася повернення на досудове розслідування. Ось цю статистику теж слід вивчити. 

Це правда, в Україні дуже малий відсоток виправдувальних вироків. В деяких судах вони взагалі тільки з’явилися

Водночас у мене є така надія, що нові судді, які зараз мають потрапити до судової системи, будуть приймати більше виправдувальних вироків. 

Можу пояснити, чому так думаю. Будучи викладачем в Національній школі суддів України, я спілкувалася з кандидатами на посади суддів. Стверджую, що це люди зовсім іншого покоління – ментально вони готові до ухвалення таких рішень. 

– Виправдувальні вироки корелюються з правоохоронною системою. Тобто після їх винесення мають наступати неприємні наслідки для прокурора, слідчого, які могли сфабрикувати кримінальну справу. Чи можемо сподіватися на оздоровлення правоохоронної системи? 

– Гадаю, що це неможливо зробити одразу. Ціла система не може вилікуватись за рік чи два. У правоохоронців теж є таке поняття, як статистика. Як її оцінювали раніше за радянських часів, так її оцінюють і зараз. 

Відповідно прокурори будуть боротися за обвинувальні вироки. Але ситуація змінюється, і ми це відчуваємо. Наприклад, в цьому році Верховним касаційним кримінальним судом переглядались кілька дуже важливих, як на мене, справ. І він якраз залишився на позиції суду апеляційної інстанції, констатуючи, що виправдувальний вирок був правильним.  Тому що докази були зібрані неналежним чином і не були відкриті тоді, коли мали бути відкриті. Ось в такому напрямку ми і маємо рухатися. 

– Які є нові вимоги до суддів в порівнянні з тим, що було раніше?

– Головна вимога, яка вже з’явилася – нові судді мають стати старшими. Уявіть собі, що раніше в нас була ціла плеяда молодих суддів, які обійняли посади в період від 25 до 30 років. Це дуже молоді люди. Частина з них пройшла кваліфікаційні процедури, але життєвого досвіду їм не вистачало, і це було очевидно. Особливо це стосувалось сімейних спорів. 

Сьогодні вік судді стартує від 30 років. Коли ми проходили навчання, то дивилися списки кандидатів. З 60 осіб більше десяти мали вік 50+, одній особі було шістдесят. 

Також слід зазначити, що наразі вимагається вищий рівень кваліфікації. З тим студіюванням, яке проходило в Національній школі суддів, впорались далеко не всі. А ті, хто впорався, це люди, які намагаються вчитися щоденно. Суддя – це така специфічна робота, де ти кожен день маєш вчитися чомусь новому. Якщо ти цього не робиш – ти програєш. 

Я можу сказати, що нові судді більш відповідальні

Я можу сказати, що нові судді більш відповідальні. Судді, які проходили навчання протягом 9 місяців, не мали жодних гарантій, що 100% отримають роботу. Частина з них звільнилася з роботи, щоб пройти це навчання. Розумієте, вони жертвували чимось важливим, щоб розпочати суддівську кар’єру. Тобто претенденти мали щось втратити в надії на те, що стануть суддями. Чи було раніше багато таких суддів? Ні, не було! 

– Як ви вважаєте, що змушує українських суддів брати хабарі? Низька кваліфікація, порочність судової системи або повна залежність від виконавчої та законодавчої влади? Чи є висока заробітна плата гарантією того, що суддя не буде брати хабарі за «правильні» рішення?

– Якби я сказала, що судді не беруть хабарі, ви би мені повірили? 

– Звичайно, ні.

– Якби я вам сказала, що, можливо, вони беруть, але точно не в моєму регіоні, ви би теж в це не повірили. В кожній такій справі є потерпілий, суддя й ситуація, і потрібно аналізувати, що спонукало до цього. 

Кажуть, що в нинішніх умовах судді можна подзвонити та натиснути на нього. Але я впевнена, що кожен суддя може зробити так, що йому ніхто не зателефонує. Є ж такі мої колеги. Зверніть увагу на те, що маємо немало заяв від них у Вищу раду правосуддя про подібні дзвінки й тиск. Це означає, що самі служителі Феміди готові демонструвати, що не треба до них ходити. Вони хочуть бути більш незалежними. 

А от чи є сьогодні їх доходи пристойними? Так, вони пристойні. 

– Яка середня зарплата?

– Це залежить від того, який це суддя. Якщо рівень апеляційної інстанції, то це приблизно 100-140 тисяч гривень на місяць. Коли я тільки починала працювати в судовій системі, мої доходи різко впали. В Ужгородському районному суді в мене не було нічого, навіть комп’ютера. Але мені хотілося працювати в цій системі, хоча спочатку я дуже сумнівалася. Потім були різні періоди.

І ось зараз, як вважаю, ми дійшли до того рівня, який можна назвати пристойним. 

– В Україні дуже багато випадків, коли на те чи інше рішення суду впливають політики. Як можна уникати таких ситуацій і зробити суддів повністю незалежними?

– Слід говорити про те, що політики повинні розуміти, що в першу чергу саме вони зацікавлені в тому, щоб суд був незалежним. Це гарантія для них, що коли вони звернуться до суду, чи коли стосовно них звернуться до суду, то правосуддя буде справедливим. 

По друге, є вплив, а є демонстрація впливу. Це теж ми повинні відрізняти. Одна справа, коли дехто реально впливає на суд чи на всю гілку, а зовсім інша, коли демонструє, що нібито може вплинути в якийсь спосіб. Наприклад, через публічні заяви. 

Ми бачимо, що сьогодні у Верховному Суді дуже багато справ і люди ще незадоволені, що мало справ допускають до Великої Палати

Якщо таке публічне висловлювання зробив політик, то це можна вважати певним тиском. Але з іншого боку, чи повинен суддя читати все, що стосується цієї справи в пресі? Ні, не повинен. Він може усунути сам себе від такого тиску.  Він повинен навчитися не реагувати на такі речі. Якщо він спроможний це зробити, то він професіонал. 

Треба розуміти, що адресатом судового рішення є не тільки сторони. Це і медіа, і громадськість. Ми готуємо рішення, вироки для дуже широкого кола осіб. 

– Іноді судді пишуть щось з області фантасмагорії, навіть розуміючи, що за ними стежать дуже багато ЗМІ. Тому вплив суспільства на суддю все ж таки має бути…

– Звичайно. Але про що ми говоримо? Про конкретну справу чи про систему як таку? Це абсолютно різні речі. Наприклад, якщо вирішується питання якоїсь санкції. Суспільство вже готове до того, щоб санкція була, причому вже вирішили, яка саме, а суддя, вивчивши матеріали, приходить до іншої думки. Може таке бути? Може. Тоді він повинен пояснити, чому він виніс саме таке рішення. Він повинен бути готовий до критики. 

– Коли ви проходили атестацію, в атестаційну комісію прийшло кілька скарг від громадських діячів про те, що ви і ваш чоловік нібито не задекларували доходи. Чим закінчилася ця історія?

– Скарг було кілька, але інформація в них була одна й та сама. Люди можуть не бачити ту інформацію, яку бачить Вища кваліфікаційна комісія. Тобто є інформація загальна, яка доступна усім, і є інформація, яку має комісія. Суддя сам збирає усі довідки, сам звертається до всіх органів і дає можливість перевірити всю інформацію. В даному випадку кваліфікаційна комісія все перевірила і встановила, що насправді в нашій родині все задеклароване. 

– А чим займається ваш чоловік?

– Мій чоловік не має відношення до державних установ. Він працює сам на себе, приватним підприємцем. 

– Ваші інтереси ніяк не перетинаються?

– Я не розглядаю ніяких господарських справ. Це зовсім інша юрисдикція. Я знаю, що таке конфлікт інтересів і в який спосіб його потрібно уникати. 

– Розкажіть нашим читачам, куди і в якій формі можна скаржитися на неправомірну діяльність або бездіяльність суддів? Наскільки це ефективно в нашій країні?

– Сьогодні скаржитися на неправомірну діяльність або бездіяльність суддів можна в Вищу раду правосуддя. Є закон, в якому передбачено, що може бути причиною такої скарги. Інколи людина вважає, що бездіяльність судді проявляється в тому, що він виніс рішення, яким сторона залишилась незадоволена. Ми колись аналізували таку інформацію, і досить значна кількість справ пов’язана саме з тим, що люди незадоволені певним суддівським рішенням. Але це незадоволення не може бути причиною скарги на суддю. Якщо особа незадоволена рішенням, то для цього існує інститут апеляції та касації. 

– Добре, але якщо є об’єктивні чинники, які говорять про те, що суддя діяв не в інтересах правосуддя, фабрикував справу. Як діяти в цьому випадку?

– Стаття 214 КПК України – заява про злочин. Іншого механізму нема. Якщо суддя фабрикував справу або вчиняв ще щось інше, що підпадає під ознаки Кримінального кодексу України, треба звертатися до органів, які здійснюють відповідні розслідування. 

Якщо рівень апеляційної інстанції, то суддя приблизно отримує 100-140 тисяч гривень на місяць

До речі, таких заяв теж дуже багато. Але це не означає, що вони всі підтверджуються. Тому що інколи людина каже: «Я думаю, що суддя сфабрикував провадження. В мене є підстави так вважати». Але це не означає, що є реальні докази. 

– Команда Володимира Зеленського одразу заявила про реформування судової системи. Президент прийняв рішення створити експертну групу для оцінки результатів проведеної судової реформи і підготовки законодавчих і практичних кроків для невідкладного вирішення проблем функціонування судової гілки влади. На ваш погляд, що варто вдосконалювати в першу чергу?

– Що мене в цій заяві Президента радує, так це те, що спочатку ми збираємося оцінити те, що відбулося, а потім вже будемо здійснювати якісь кроки. Тому що, якби була заява, що все погано, тоді я би сказала, що тут простежується певна тенденційність. Є надія, що все, що відбулося в судовій системі, буде детально проаналізовано. 

В першу чергу, треба зібрати інформацію з різних джерел. Тобто дослідити, що з того чи іншого приводу думають судді різного рівня, де вони побачили плюси, а де мінуси. Також потрібно почути, що каже прокурорське та адвокатське середовище, громадські організації. Було б дуже доцільно подивитися, а як подібні процеси відбувалися в інших країнах. 

В 2010-2012 роках у багатьох європейських країнах теж відбувалися судові реформи, та не всі з них сприйнялися добре. Наприклад, візьмемо таку важливу тему, як оптимізація судів. Зараз про неї всі говорять та ніяк не можуть зрозуміти, потрібна вони чи ні. 

Скаржитися на неправомірну діяльність або бездіяльність суддів можна в Вищу раду правосуддя

У сусідній Словаччині цей процес проходив дуже болюче. Як мінімум половина суддів взагалі не сприймали цю ідею, частина з них і зараз не задоволена. Ось і нам потрібно вивчити, що там сталося, як проходив цей процес, чим конкретно залишилися незадоволені громадяни. 

Дуже багато зараз говорять про Верховний Суд. Суспільство обговорює, скільки там має бути суддів, по якій процедурі повинні розглядатися справи. Знов ж таки, ми можемо взяти і подивитись, як це працює в інших країнах, а також  не забувати про українські традиції.

 А зараз на якій стадії реформування знаходиться Верховний Суд? Що очікувати суспільству від найвищої інстанції?

– Новий Верховний Суд вже створений. Вища рада правосуддя затвердила його штат. Це 200 суддів на чотири основні напрямки, по факту 196. На зайняття цих посад проходило два конкурси. Коли вони почали працювати, ми аналізували роботу принаймні двох палат – Касаційного цивільного суду та Касаційного кримінального суду. Спочатку було відкрито дуже багато касаційних проваджень і на певному етапі частину з них закрили. Звичайно, нам, як суддям апеляції, це сподобалось. Тому що це означало, що касаційна інстанція не побачила підстав для перегляду справи. Це була тенденція по цивільних справах. Що стосується кримінальних справ, там була інша історія, і багато справ переглядалося.

Що судді чекають від Верховного Суду? Визначеності, правової позиції, вирівнювальної тактики, орієнтиру. Ми бачимо, що сьогодні у Верховному Суді дуже багато справ і люди ще незадоволені, що мало справ допускають до Великої Палати.

А у мене виникає питання, а для чого туди допускати ще більше справ? Для прикладу можна навести США. Приблизно 9-10 тисяч заяв щорічно надходить до Верховного Суду США. Всі ці надходження вони опрацьовують за рік. До перегляду допускаються приблизно 100-150 справ. Все інше фільтрація. В США вся країна знає, яка справа буде розглядатися та про що вона, і громадяни точно знають, що вона буде розглянута в цьому році, і всі слідкують за цим. Так, в США є Верховні суди штатів, але це окреме питання.

Ми хочемо швидко і справедливо. А де знайти той ресурс? 

– Ви порадьте…

– Як на мене, потрібно працювати з процесуальною формою. Це диференціація судових процедур. Треба більш складнішим роботи сам процесуальний кодекс для того, щоб у судді було більше інструментарію. 

– Ще складніше?

– Це «складніше» не означає складніше для професіоналів. Давайте розберемося на прикладі цивільного процесу. Розгорнута процедура – це класичне позовне провадження, де справа починається в суді першої інстанції, проходить слухання, всі процедури, потім проходить апеляційну інстанцію, касаційну інстанцію і завершується рішенням Верховного Суду. І тепер, скажіть мені, будь-ласка, скільки коштує ця справа? І в грошовому, і в часовому, і в людському еквіваленті? Це дуже дорого. А якщо ця справа буде розглядатися у письмовому провадженні, без виклику сторін, і завершиться у суді першої інстанції? Напевно, значно дешевше.

Кваліфікаційна комісія все перевірила і встановила, що насправді в нашій родині все задеклароване

Приміром, якщо мова йде про звичайну справу щодо отримання аліментів. Якщо в законі буде визначена норма, що платник аліментів має платити одну четверту частку від своїх доходів, тоді можна це питання вирішити у письмовому провадженні? Можна, тому що іншого рішення в цьому випадку не може бути. 

Якби сторони прийшли у судове засідання, щось би змінилося? Ні. Має бути можливість вибору серед різних автоматизованих судових процедур (повної, скороченої, проміжкової, усіченої). Ось це називається диференціація судових процедур. 

– Політичний експерт Ігор Мізрах адресував чинному Президенту Володимиру Зеленському наступне питання: «Володимире Олександровичу, коли буде відновлено дію верховенства права в особі найвищого судового органу держави?» На його думку, екс-Президент України Петро Порошенко узурпував судову гілку влади і зробив її бар’єром надходження інвестицій в Україну. Тобто сьогодні жоден іноземний інвестор не впевнений в тому, що його власність в Україні буде захищена. Завтра прийдуть, рейдернуть і він отримає колосальні збитки. Що, на вашу думку, потрібно зробити?

 

– Робити судову владу все більше і більше незалежною. Це єдиний правильний підхід в цій ситуації. Це те, про що ми з вами говорили стосовно політиків, які можуть впливати на судовий процес. Чим тут політик відрізняється від інвестора?  Нічим.  Один ризикує своїми коштами та майном, а інший – політичним майбутнім. Вони однаково зацікавлені в незалежному суді. Ми повинні всі разом робити все для того, щоб ця влада стала по-справжньому незалежною. Ідеологічно цей посил є правильним. 

– Давайте трохи зупинимося на антикорупційній реформі. В країні була створена ціла купа антикорупційних органів, але суспільство так і не дочекалося обвинувальних вироків по чиновникам-корупціонерам. Чому суди загальної юрисдикції не можуть вести розслідування по корупційних справах?

– Чи можемо ми сказати, що справи, в якій особа звинувачується у вбивстві, розбої або в якихось інших складних злочинах, є менш складними і відповідальними, аніж справи пов’язані з обвинуваченням в корупції? Ні. Тобто якщо судова система ці справи розглядає, то вона може справитися і з корупційними. Чи може бути в таких справах вплив на суддів? Може. Будь-який суд, в першу чергу, має бути незалежним, професійним і компетентним. 

– Тоді у мене виникає такий висновок, що вся ця антикорупційна реформа – це профанація. Суспільство бажало справедливості, щоб ті люди, які нас грабували, знищували економіку країни, торгували на крові та отримували відкати, були покарані. Але справедливості ми так і не побачили…

– Ми разом з вами очікуємо, що 5 вересня почне працювати Вищий антикорупційний суд. Скільки часу ми повинні йому дати, щоб він продемонстрував результат?

– Максимум півроку.

– Я думаю, що суспільство готове на якийсь час, щоб побачити результат. Суддям Вищого антикорупційного суду теж буде працювати непросто, тому що крім справ, які ще не потрапили до судової системи, вони отримають і старі, яких, по різним підрахункам, від 4 до 7 тисяч. Це дуже багато. Чи будуть ці старі справи складними для цих суддів? Звичайно. Тим більше, що зараз вони перебувають на різних стадіях розгляду. Уявіть собі, що деякі з них на кінцевих стадіях, і, скоріше за все, їх будуть переглядати заново. 

– Ви можете пригадати справу, яка стала для вас однією з найбільш незвичайних, але яку вам вдалося розплутати?

– Я розповім вам про справу, з якою працювала моя дитина. В цьому році вона закінчила школу і писала наукову роботу по застосуванні статті 14 Європейської конвенції. Це стаття, яка стосується дискримінації. 

Якщо суддя фабрикував справу або вчиняв ще щось інше, що підпадає під ознаки Кримінального кодексу України, треба звертатися до органів, які здійснюють відповідні розслідування

Здається, що тут може бути цікавого, нудна ж тема. За різними критеріями ми проаналізувала 10 справ Європейського суду, де мова йде про дискримінацію. Так ми знайшли українську справу, яка зараз чекає свого розгляду в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Це київська справа про зміну статі без хірургічного втручання. 

– Цікаво, в який спосіб це можна зробити?

– Молодий хлопець звернувся до органу РАЦСу з проханням про зміну статі. Тому що вважає, що він скоріше дівчина, ніж хлопець. В Україні можна зробити такий запис про зміну статі, якщо вам провели відповідне хірургічне втручання. Тобто цей хлопець до своєї заяви мав додати відповідний медичний документ. Він такий медичний документ надати не зміг, тому йому відмовили. 

В чому особливість цього хлопця? Він має хворобу, якою можуть хворіти лише чоловіки. Фізіологічно у жінок такої хвороби бути не може. Тобто він має певні недорозвинуті органи і при народженні його ідентифікували як хлопця. Ставши повнолітнім, він вирішив, що це несправедливо по відношенню до нього, так як він вважає себе дівчиною. 

По цій справі навіть проводилась медична експертиза, де експерти рахували, які в нього є ознаки жінки, а які – чоловіка. За підсумком в нього знайшли більше жіночих ознак. Хлопець порахував, що його права були порушені, в тому числі він побачив ознаки порушення ст. 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (втручання в його особисті приватні справи і дискримінація як жінки) і звернувся до ЄСПЛ.  Дуже цікаво дізнатись, чим ця справа завершиться. 

– Хотів би, щоб ви висловили свої побажання читачам журналу Persona.top. Як жити в цьому світі, на що звертати увагу в першу чергу, як стати більш гармонійним?

– Ось слово “гармонія” насправді ключове. По-перше, треба рухатися вперед. По-друге, все робити з вогнем в очах. Я читаю дуже багато лекцій і можу сказати, що цей вогонь в очах відчуваєш одразу. Людина повинна мати внутрішню ідеологію, яка допоможе їй йти до своєї мети. Мені здається, що українцям дуже важливо не втрачати надію та віру. Ми не перша країна, яка проходить такі складні випробування. Тому бережіть надію, завдяки їй буде рухатися і все інше вперед.

Persona.top

Теги: Ганна Фазикош,закордонні інвестори,інвестори ,Вищий антикорупційний суд,Вища Рада Правосуддя,політики , судова реформа,суд,судді,Європейська конвенція ,ЄСПЛ,Ігор Мізрах
Автор: admin.politica.com.ua