У ВМС України буде новий командувач. Щоб прискорити інтеграцію з НАТО
Кадрові рішення нового керівництва оборонного відомства покликані підвищити ефективність і боєздатність ВМС України. Випускника танкового училища Ігоря Воронченка, який очолює ВМС України з квітня 2016, змінить кадровий військовий моряк. У ЗМІ називають прізвище чинного заступника командувача - контр-адмірала Олексія Неїжпапу.
контр-адмірал Олексій Неїжпапа
Свою ротацію в міноборони адмірал Воронченко сприймає філософськи, вважає усталеною натівської практикою і готовий підставити плече наступнику. На відміну від тих, хто в мотивованих рішеннях нової команди міноборони, намагається шукати зраду і капітуляцію. Головний месидж в бліц-коментарі адмірала, що став мимовільною жертвою медійної галасу, - «служитиму там, де допоможу в боротьбі з російською агресією».
Ажіотаж на рівному місці
У самому міністерстві про адмірала, що йде, говорять з повагою: зберіг вірність Україні під час анексії Криму, бойовий офіцер, міцний адміністратор. Але позаду 4 роки на посаді командувача, а питання досягнення необхідного рівня ефективності ВМС України, тим більше за стандартами НАТО, залишається відкритим.
Тому нове керівництво ВМС України, на думку військового керівництва, має правильно визначити пріоритети і заходи щодо реформування, коли йдеться не тільки про кількісні, а й про якісні показники, про бойовий потенціал українського флоту. Такий план, відзначають в міністерстві, повинен передбачати конкретні кроки із зазначенням ресурсів і часових рамок.
Зроблено багато, але недостатньо
Експерти звертають увагу, що з часу анексії Криму минуло вже 6 років, але необхідної дієздатності відбити агресію з морського напрямку Військово-Морські Сили України так і не набули. І навіть збільшення кількості корабельного складу майже в два рази, за рахунок нових бойових катерів, не позначилося на його бойовому потенціалі.
Практично втрачена система базування кораблів і система забезпечення для виходу в море. А існуюча інфраструктура базування корабельного складу ВМС не відповідає вимогам техобслуговування кораблів і безпеки їх стоянки.
Також немає своєї інфраструктури у ВМС України на Азовському морі, що негативно позначається на обслуговуванні корабельного складу.
Умови проживання та відпочинку особового складу в пунктах базування - окрема тема. Їх рівень далекий від належного.
Більш того, навіть будівництво штабу ВМС тягнеться з 2016-го року. Командування ВМС неодноразово вносило зміни до техумов, що вдвічі здорожчало вартість будівництва. Роботи за весь час велися тільки на двох об'єктах з п'яти. Витрачені мільйони гривень, але об'єкт так і не завершений.
ВМС – не тільки флот
Є проблеми і в частині власне військового будівництва. І якщо з об'єктивними обставинами (як, наприклад, обмежені фінансові можливості), доводиться рахуватися, то на помилкові або недостатні управлінські рішення не варто заплющувати очі. Наприклад, експерти NanoRANDMilitaryGroup звертають увагу на відсутність ефективної високотехнологічної системи розвідки і висвітлення надводної / підводної обстановки. Є рішення РНБО про її створення, але воно не виконане. Командування ВМС, основний виконавець, до сих пір не відпрацювало весь пакет документів для прийняття хоча б концепції створення такої системи для Чорного і Азовського морів і басейнів річок Дніпро і Дунай.
І це тільки мала дещиця проблем, які невідкладно слід вирішувати командуванню ВМС України, вищому військовому і політичному керівництву країни. Вони залишаються гіперактуальними в умовах збереження загрози військової інтервенції проти України.
Що робити?
Розвиток ВМС України, відзначають в оборонному відомстві, має бути адекватною відповіддю на виклики в Азово-Чорноморському регіоні. Забезпечити його в максимально можливому обсязі і у визначені терміни буде завданням нового військово-морського менеджменту.
Експерти, коментуючи майбутні кадрові ротації серед топів ВМС, в цілому схиляються до необхідності посилення кадрового складу вищого військово-морського керівництва. Позитивним, на їхню думку, є висунення на посаду військового з профільним морським освітою, який пройшов усі щаблі професійного ієрархії. Це схвально сприймається і плавскладом.
Куди без конспірології
У той же час аналітики називають і інші, аж до конспірологічних, версії зміни керівництва українських ВМС.
Так, наприклад, адміралу пишуть в пасив епізод з «керченським проходом». Або згадують нічим не зрозумілу публічну активність Воронченко перед другим туром президентських виборів. У медіа-просторі збереглося його звернення до двох претендентів, яке навряд чи можна розцінювати як добровільну ініціативу адмірала при тих акцентах про зраду і натяках на кіношну біографію одного з тодішніх кандидатів.
Як би там не було, в 55-ть у адмірала життя тільки починається. Тим більше на новій високій посаді.