ТЕМПЕРАТУРА – ПЛЮСОВА, АТМОСФЕРА – РІЗДВЯНО-НОВОРІЧНА

Що й казати, зима цього року виявилася аж надто м’якою. 10 січня термометр показував +5. Весна та й годі… А проте, календаря не обманеш – Святкú нині в повному розвої, й це найкрасномовніше підтвердив Волинський державний академічний український народний хор, який того дня розпочав серію традиційних концертів “Різдвяні свята з Волинським народним хором”. Як і в минулі роки, дійство відбувалося на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Так само йдучи ввечері на концерт, був на сто відсотків упевнений, що і цього разу не лише не розчаруюсь, а й знову отримаю потужний заряд позитивної енергії. І, звичайно, не помилився: враження таке, що хор – це колектив характерників, які знають секрет впливу на слухача, і, хоч його не виказують прямо (на те він – секрет), але результати просто разючі. І це при тому, що чимало виконуваних творів багатьом відомі.

От і цього разу варто було прозвучати першій колядці – “Ангели в небі пісню співають”, як на слухачів війнуло подихом Таїнства Свята, яке, набувши християнського змісту, сягає символікою часів, що передували хрещенню Русі-України (Олександр Потебня вік найдавніших дохристиянських колядок оцінював аж у… 14 000 років!), і, природно, виникла ціла низка асоціацій та спогадів. Я вже писав колись, що саме цей твір ніби повертає мене в дитячі літа, в моменти негучного на той час святкування Різдва, “старого” Нового року, Водохрещ із кутею, колядками, щедрівками (попри те, що участь дітей у цих дійствах зовсім не заохочувалася, школярі й навіть дошкільники все ж ходили по хатах, славлячи Народження Спасителя, а бабуся неодноразово брала мене з собою до церкви).

“Ангели в небі” стали ніби камертоном, який задав тон усьому концерту. “Дівка Марусечка по горі ходила”, “Щедрик, щедрик, щедрівочка”, “Гарна калина, що у садочку”, “В Вифлеємі новина”, “Ой на річці, на Йордані”, “Рай розвився”, “Ой, підемо, пане-брате” – одна композиція змінювала іншу, символізуючи безперервний плин життя. Поряд із колядками та щедрівками упродовж дійства виконувалися й українські народні пісні світського змісту – “Хтіла мене мати”, “Ой відтіль гора” (до речі ця пісня в Україні має аж три мелодійні варіанти, є подібна і в Білорусі – свого часу її виконували славнозвісні “Пісняри”), “Коли калина розцвіла”, “Їхав козак за Дунай”, “А той любий Григорій”, а у вокальні номери гармонійно впліталися хореографічні (“Різдвяний танець” на мелодію Леонтовичевого “Щедрика”, “Козачок”, “Меланка”, “Кадриль”, “Гупали”, “Метелиця”) та оркестрові перлини, які вкотре показали високий рівень як вокалістів, так і танцювальної групи та оркестру. Ясна річ, звучала й пісня Олександра Стадника-батька на вірші Ольги Шаповал та Олександра Стадника-сина “Нова радість, Різвяні свята!” з таким актуальним нині закликом: “Будьмо щедрими, обнімімося!”. А завершенням концерту стало традиційне засівання “на щастя, на долю”, спільне із залою колядування та квіти від голови Волинської обласної державної адміністрації Юрія Погуляйка та голови Волинської обласної ради Ірини Вахович.

Вище вже образно мовилося, що Волинський державний академічний український народний хор – це колектив характерників, здатних зачарувати слухача. Тож настав час оприлюднити їх персонально: художній керівник і головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник, хормейстер − Володимир Єфіменко, балетмейстер − заслужений артист України Валерій Смирнов, керівник оркестру − Олександр П’ятачук, директор хору Василь Вірста, солісти – заслужені артистки України Олександра Грицак і Валентина Дорощук, а також Марія Табачук, Ольга Яручик, Іван Місанчук, Тетяна Клекочко, Юрій Литвинюк та, зрештою, кожен, хто брав участь у цьому музичному святі, яке, до речі, не скінчилося – концерти “Різдвяні свята з Волинським народним хором” ще чекають лучан 15 та 16 січня. Місце зустрічі – теж Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.

Ігор БЕРЕСТЮК

Світлина Валентини КОРНІЙЧУК