ДУЕТ ВІРТУОЗІВ ІЗ ПОЛЬЩІ – НА ВОЛИНСЬКІЙ СЦЕНІ

ДУЕТ ВІРТУОЗІВ ІЗ ПОЛЬЩІ – НА ВОЛИНСЬКІЙ СЦЕНІ
125671 ПЕРЕГЛЯДІВ

Проведення “Польських днів” у рамках музичного фестивалю “Стравінський та Україна” стало вже його невід’ємним атрибутом. Однак і в позафестивальний період Луцьк періодично відвідують майстри мистецтв із сусідньої країни. Меломани нашого міста, напевно, пам’ятають чудові минулорічні виступи Агнєшки Шульц-Бжискої з Любліна та Александри Бубіч-Мойси і Роберта Мойси з Лодзі. 16 листопада цього року у творчому житті Волинської обласної філармонії теж відбувся своєрідний “Польський день”, позаяк на сцені Волинського академічного обласного театру ляльок демонстрували свою майстерність лауреати міжнародних та національних конкурсів Республіки Польща − інструментальний дует “ALDO DUO” у складі Домініка Доміньчака (кларнет) та Олександра Стаховського (баян, акордеон). Цей концерт став можливим за сприяння Національної всеукраїнської музичної спілки та Польського інституту в Києві.

Свій виступ, − після короткого вступного слова ведучої концерту Оксани  Єфіменко, − музиканти почали з “Мурашника” (“Anthill”) − твору відомого польського акордеоніста, педагога і композитора, випускника, а згодом доцента Музичної академії імені Гражини та Кєйстута Бацевичів у Лодзі Лєшека Колодзєйського. Уже в цій композиції розкрилося віртуозність гри Домініка Доміньчака на кларнеті, а Олександра Стаховського – на кнопковому акордеоні (на пострадянському просторі цей інструмент, − як і його російську модифікацію, − звично звуть баяном), акторський талант обох – це помітно в їх умінні “театралізувати” виконання, вдало застосовуючи міміку, бездоганне володіння звуком різної гучності (особливо це відчутно у моментах звучання піаніссімо). Інший твір Л. Колодзєйського – “Animation Movies” (“Мультиплікація”) ще більше зміцнив у слухача уявлення і про композитора, і про виконавців.

Польська музика була також представлена творчістю лауреата численних композиторських конкурсів, професора Славомира Качоровського. Прозвучав його опус “Скерціно”, що вимагав неабиякої майстерності гри, і дует “ALDO DUO” чудово справилися з цим завданням. Особисто для мене однією з ознак віртуозності є створення у слухача ілюзії, ніби музикантам грати легко й просто (“за виграшку”, як колись говорила моя покійна бабуся), і лише після цього враження приходить усвідомлення, якою важкою, копіткою, я б  сказав, “потогінною” є праця не те, що над кожним твором – над кожною музичною фразою з нього, ба навіть над кожною нотою. “Скерціно” стало ще одним підтвердженням цього.

“Фрустрація” Олександра Бриха (на свій превеликий сором, ім’я цього талановитого автора чую вперше, і за правильність транскрипції не ручуся, бо Google переважну більшість моїх запитів проігнорував, перенаправляючи мене то на німецького композитора Макса Бруха, то на відому пісню Сергія Нікітіна “Бріч-Мулла”: єдине, що знайшов – ім’я і прізвище польською мовою і назву твору) прозвучала − відповідно до назви (у психології фрустрація – це збій між бажанням і можливостями), − драматично й емоційно, а музиканти з успіхом показали якраз широчезні (іноді здавалося, що взагалі необмежені) можливості своїх інструментів, отже, фрустрації як такої ні в них, ні у слухачів не виникло – був лише взаємообмін позитивною енергією.

“ALDO DUO” – дует яскраво національний, але ця обставина зовсім не є перепоною для універсалізму, для засвоєння і виконання кращих зразків мистецтва інших народів. І тут Домінік Доміньчак та Олександр Стаховський теж – на висоті, позаяк уміють передати особливості музичної культури етносу, до якого належить той чи інший композитор, як, зрештою, і жанру в якому виконано твір. За приклад можуть слугувати хоча б два угорські танці Режьо Кóкаї, позначені яскравим колоритом народу, що дав світові Ференца Ліста, Белу Бартока, Золтана Кóдаї та ін. Під час виконання цих танців особливо вирізнялася партія кларнета – підтримувана партією баяна, вона несла основне смислове навантаження, кожним штрихом підкреслюючи саме народний, угорський характер творів.

Україну в концертній програмі представляла “Гуцульська мозаїка” всесвітньовідомого, не побоюся сказати, легендарного композитора, диригента, баяніста Володимира Рунчака. Саме цьому Маестро від Бога належить ідея проведення концерту “ALDO DUO” в Луцьку (адже Володимир Петрович – лучанин). Твори В. Рунчака неодноразово виконувались на міжнародних фестивалях у Великій Британії, Німеччині, Хорватії, Угорщині, Чехії тощо, звучать на багатьох фестивалях і концертах сучасної музики в Україні та за кордоном, видаються і записуються в Німеччині, Італії, США. 2005 року Міністр культури Республіки Польща Рунчака нагородив композитора польською відзнакою в галузі культури − L’ordre du merite culturel (Орденом за культурні заслуги).

“Гуцульська мозаїка” Володимира Рунчака стала, по суті, кульмінацією концерту.  Віртуозним, темпераментним виконанням, точною передачею нюансів західноукраїнського мелосу музиканти “вимальовували” доволі зримі образи – ніби демонструвався фільм із життя гуцулів. Іноді важко було повірити, що виконавців усього лиш двоє – складалося враження, що на сцені цілий оркестр. Варто було бачити момент, коли по закінченні композиції слухачі стоячи аплодували гостям із Польщі, раз у раз вигукуючи “браво”! А після концерту навіть вдалося почути від однієї зі слухачок: “Аж танцювати хотілося!” Упродовж усього концерту впадала у вічі ще й неабияка зовнішня схожість Домініка Доміньчака та Олександра Стаховського – ніби братú. А що, музична спільнота – це справжнє братство…

Завершилося дійство на джазовій хвилі −  блюзом славетного американського композитора з україно-єврейськими коренями Джорджа Гершвіна. Ведуча Оксана Єфіменко побажала музикантам подальших творчих успіхів та запросила слухачів на нові концерти Волинської обласної філармонії.

 

Ігор БЕРЕСТЮК