“СТРАВІНСЬКИЙ ТА УКРАЇНА”: ДО ЗУСТРІЧІ НАСТУПНОГО РОКУ!

“СТРАВІНСЬКИЙ ТА УКРАЇНА”:  ДО ЗУСТРІЧІ НАСТУПНОГО РОКУ!
112810 ПЕРЕГЛЯДІВ

Ні, таки чутки про прискорення обертання Землі, мабуть, не конспірологічна вигадка, а несподівана й незбагненна для багатьох реальність (адже ще у Євангеліях мовиться, що “через вибраних дні вкоротяться” – Матв., 24: 22; також Марк, 13: 20), бо справді час став на диво швидкоплинним. І це помічають, далебі, не лише афонські ченці, які нібито не встигають за ніч вичитати той цикл молитов, у який вони повністю вкладалися ще так недавно… Справді, здається, зовсім небагато часу збігло відтоді, як програмою “Планета Голлівуд” Національного академічного духового оркестру України розпочав свій перебіг ХVІ музичний фестиваль “Стравінський та Україна”, а вже настав час заключного концерту, що відбувся 18 жовтня у Палаці культури міста Луцька.

Того дня, чи то пак вечора, меломани міста над Стиром аплодували двом знаковим колективам Тернопільської обласної філармонії – Академічному симфонічному оркестрові (головний диригент – заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль), Академічному камерному хору “Brevis” (головний диригент – заслужений артист України Святослав Дунець) та почесному гостеві фестивалю, людині, зустрічі з якою любителі класичної музики й шанувальники диригентської справи завжди чекають як справжнього свята – народному артистові України Ігореві Блажкову, котрий мешкає і працює нині в Німеччині, постійно тримаючи при цьому руку на пульсі мистецького життя своєї Батьківщини.

На початку дійства його ведуча Оксана Єфіменко зробила ніби короткий конспект чи, як модно нині говорити, “дайджест” подій ХVІ фестивалю “Стравінський та Україна”, нагадавши про основні його віхи, концерти й імпрези в Луцьку, Устилузі, Маневичах, Камені-Каширському, Нововолинську, Ковелі. Сам же концерт був своєрідним вечором прем’єр. Першим твором, який Академічний симфонічний оркестр Тернопільської обласної філармонії виконав на заключному фестивальному концерті, була увертюра до “Казкової опери” (тв. 53) українського композитора польського походження Сергія Борткевича, якого називають “останнім романтиком” та “українським Рахманіновим”. В Україні творчість Сергія Едуардовича упродовж тривалого часу не популяризувалася, ба навіть замовчувалася з огляду на певні факти його біографії (з приходом більшовиків був заарештований революційними матросами, дивом зміг емігрувати заради безпеки сім’ї тільки з валізою нот та 20-ма доларами до Константинополя, а потім до Відня, де й помер 1952 року). Повертатися в Україну творчий доробок композитора почав лише з 2000 року. Тож згадана увертюра викликала у слухачів жвавий інтерес. Прозвучала в концерті й балетна сюїта С. Борткевича “Тисяча та одна ніч” (тв. 37), написана 1926 року за мотивами славнозвісного шедевру середньовічної арабської та перської літератури. Екзотичний колорит, уміння композитора проникнутися традиційним мелосом Близького та Середнього Сходу справді гідні подиву. Диригував оркестром його незмінний лідер Мирослав Кріль.

Другий відділ концерту був повністю присвячений творчості Ігоря Стравінського, й це був тріумф не лише Академічного симфонічного оркестру, не лише Академічного камерного хору “Brevis”, а й, поза всяким сумнівом, диригента воістину від Бога – народного артиста України Ігоря Блажкова. Навіть звичайне спостереження за діями Ігоря Івановича під час виконання музичних творів є неабиякою школою для тих, хто обрав у своєму житті шлях диригента. Митець не просто диригує, він ніби єднається з музикою, утворюючи з тріади “твір – оркестр – диригент” одне ціле. Ті, кого любов до музики зібрала того дня у концертній залі Палацу культури, мали змогу спостерігати за роботою Маестро впродовж цілого відділу. Більше того, Ігор Блажков – не тільки геніальний диригент, а й справжній подвижник у справі повернення постаті й творчості Ігоря Стравінського спочатку в СРСР (що було доволі ризикованим, але Ігоря Івановича це анітрохи не злякало), а потім – у незалежну Україну, причому саме як митця з українськими коренями (факт встановлення в липні цього року на вулиці Лютеранській, 28/19, де свого часу жив композитор, бронзового барельєфу з бюстом Ігоря Стравінського – більш аніж красномовний: Ігор Федорович усе активніше вписується в український контекст).

Першим прозвучав один із найцікавіших духовних творів Ігоря Стравінського – “Меса для мішаного хору та подвійного духового квінтету” (1948). Цікавий він тим, що православний за хрещенням Маестро написав його на текст… католицьких молитов, а також тим, що Ігор Федорович не був церковним композитором і лише в повоєнний час звернувся до духовної музики. Слухачі були вражені як високою сакральною енергетикою самої меси, так і дивовижною злагодженістю звучання Академічного камерного хору “Brevis” та подвійного духового квінтету Академічного симфонічного оркестру Тернопільської філармонії. Блискуче показали себе солісти хору – Тетяна Шпорчук (сопрано), заслужена артистка України Оксана Скрипчук (альт), Іван Бобітко (1-й тенор), Іван Кусень (2-й тенор) та Святослав Костецький (бас). Прем’єрою в Луцьку була й музика до балету І. Стравінського “Гра в карти”, виконана на завершення концерту.

Почесні дипломи ХVІ музичного фестивалю “Стравінський та Україна” головним диригентам представлених у концерті колективів Тернопільської обласної філармонії – заслуженому діячеві мистецтв України Мирославу Крілю та заслуженому артистові України Святославу Дунцю вручив автор ідеї та художній керівник фестивалю, магістр державного управління Василь Ворон. Особливих нагород-подяк були удостоєні народний артист України Ігор Блажков та директор Палацу культури міста Луцька, заслужений діяч мистецтв України Юрій Войнаровський. Щирим, теплим словом було згадано нині сущого доктора мистецтвознавства академіка Олександра Федорука. Не забули й про перший “Устилуг Стравінський FEST”, що відбувся цьогоріч 12 жовтня в Устилузі.

У своєму вдячному слові народний артист України Ігор Блажков побажав, щоб справа Ігоря Стравінського, тривала й далі розвивалася, після чого п. Василь Ворон оголосив ХVІ музичний фестиваль “Стравінський та Україна” завершеним.

Тож до зустрічі наступного року, на ХVІІ фестивалі!

 

Ігор БЕРЕСТЮК