Що не так з розслідуванням NGL.media щодо витрат 60 млн гривень на англомовне видання The Gaze

Що не так з розслідуванням NGL.media щодо витрат 60 млн гривень на англомовне видання The Gaze
421194 ПЕРЕГЛЯДІВ

30 вересня журналісти видання NGL.media опублікували розслідування під назвою «Гроші на вітер», у якому йшлось, що Міністерство культури та інформаційної політики лише за чотири місяці витратило понад 60 млн гривень на нове англомовне медіа The Gaze, створене державним підприємством «Мультимедійна платформа іномовлення України». Водночас за цей час сайт відвідали близько 65 тис. людей, а більшість відео на однойменному ютуб-каналі збирають від кількох десятків до кількох сотень переглядів.

2 жовтня в інформаційному порталі Freedom поділились коментарем від ДП «МПІУ», де зауважувалось, що матеріал містить низку помилкових тверджень щодо діяльності підприємства. 

Зокрема, представники платформи іномовлення звернули увагу на тезу NGL.media про те, що на The Gaze було витрачено понад 60 млн грн лише за чотири місяці існування проєкту, а тому цей сайт нібито коштує платникам податків близько 12 млн грн щомісяця. Вони надали детальну інформацію щодо сум договорів за цим проєктом, укладених у 2022-му та 2023 роках, та сум уже здійснених за ними оплат.

У відповіді на запит журналістів було сказано: «Станом на 15.09.2023, сума договорів щодо проєкту The Gaze, укладених у 2022–2023 рр., становить 60 058 300,60 грн, з них за 2022 рік — 10 040 000 грн, за 2023 рік — 50 018 300,60 грн. Виплачено 41 684 080,60 грн, з них у 2022 році — 10 040 000 грн. Інформація про всі договори та стан оплат за ними доступна в електронній системі публічних закупівель Prozorro та на платформі з громадського контролю державних закупівель Dozorro».

Також NGL.media проаналізувало тендерну документацію всіх підрядників, які створюють тексти для The Gaze та з'ясувало, що вартість написання новини становить 4000 грн, а статті — 8500 грн. Проте МПІУ зазначило, що у структуру вартості текстів для платформи входить вартість усього виробничого процесу наповнення сайту, як-от моніторинг, формування та затвердження тем, написання матеріалів, редагування, коректура, оформлення, переклад та адміністрування розміщення контенту.

Окрім цього, журналісти видання NGL.media зазначили, що зараз англомовний канал UATV English перекладає для англомовної аудиторії ключові заяви та звернення президента та інших представників України. Однак вони отримали відповідь, що там також представлені проєкти власного виробництва МПІУ, а саме:

1. Щоденні новини про війну Росії проти України та інші найбільш резонансні події українського порядку денного;

2. прямі трансляції зі студії в Києві From the Heart of Europe;

3. ексклюзивні спецрепортажі кореспондентів українського іномовлення з гарячих точок війни;

4. добірки ексклюзивних інтерв’ю, зокрема спеціальні епізоди авторського проєкту Ксенії Смірнової On the Edge;

5. інформаційно-аналітичний тижневик Weekly Wrap-up з Генрі Кіном;

6. проєкт Weapons of War з Романом Романовським про те, яка зброя вже допомагає українцям захищатися і яка потрібна для перемоги;

7. програма запитань та відповідей Q&A з її ведучим Генрі Кіном;

8. репортажі, присвячені протидії російській пропаганді, та проєкти про деколонізацію народів РФ, як-от англомовна версія програми «Народ».

Щодо цього розслідування поділився своєю думкою журналіст Отар Довженко: "Чи можна замінити The Gaze солідними і якісними українськими медіа, які вже роблять контент англійською, такими як The Kyiv Independent чи Ukrainer? Ні, бо іномовлення, повторюся — це пропаганда, а ці медіа роблять журналістику. І цікаві масовій аудиторії як якісна журналістика. Хоча в принципі неполітичні матеріали приватних медіа, напевно, можна використовувати для іномовлення".

Зі свого боку радник платформи іномовлення Артем Біденко відповів на зауваження, що більшість матеріалів видання The Gaze навіть не стосуються України: «Зосередження винятково на українській тематиці не дасть можливості вийти на широку аудиторію, і навіть у випадку цитування з боку іноземних медіа дозволить лише частково закривати українську тематику. Значно ефективніше розказувати про глобальні речі, вплітаючи в них українські історії, українських героїв»