Щоб влаштувати новий Голодомор: для чого росія усіює бомбами і снарядами українські поля – NYT
Нерозірвані міни на українських полях – це світова проблема.
Олександр Гордієнко обережно зайшов на пшеничне поле, яке нещодавно служило позицією російських танків, слідкуючи за помічником із металошукачем. Він зупинився, коли дійшов до ряду металевих дисків, що виблискували на пізньому зимовому сонці. Це були танкові міни, їх сотні, розкладені в шаховому порядку по його полю та створювали смертельну головоломку перед весняним посівом. Фермери, які вирішили сісти у свої трактори і обробляти свою землю, ризикують загинути або бути розчленованими мінами, снарядами та іншими боєприпасами, що засмічують поля. Про це йдеться у матеріалі The New York Times.
Вирощуючи кавуни, ячмінь, соняшникову олію та кукурудзу, родючі землі України виховували покоління, доставляли величезні обсяги продовольства у світ і тепер можуть стати вкрай необхідним джерелом життя для країни. Але хоча російських військ, які колись окупували багато полів південної України, давно немає, вони залишили колосальний масив вибухівки, деякі покинуті, а інші прилаштовані як пастки.
Українські військові витіснили російські сили зі значної частини Херсонської області минулої осені, але відновлення після восьми місяців окупації було повільним. Російські війська все ще контролюють територію області на схід від Дніпра, а це означає, що значна частина нещодавно звільнених земель залишається в зоні дії російської артилерії. У районах на більш безпечній відстані, як-от сільськогосподарські угіддя пана Гордієнка, українські сапери все ще повинні обстежити та знешкодити тисячі мін і боєприпасів, що не розірвалися, перш ніж хтось зможе повернутися до нормального життя.
Глобальна організація з розмінування HALO Trust вважає, що міни та вибухівка могли забруднити територію розміром з Великобританію. Найбільш проблемна територія Херсонщини
«Росіяни мінували все: від міст і ліній електропередач до дитячих іграшок, собачих будок і вуликів, – сказав Олександр Дворецький, керівник відділу розмінування ДСНС у Херсонській області. – Мета в тому, щоб не дати нам повернути людям стабільне життя».
За його словами, з жовтня сапери знищили понад 16 тисяч мін і боєприпасів, у тому числі касетних і це лише незначна частка від загальної кількості. За оцінками Дворецького, близько 300 тисяч гектарів доведеться розмінувати, перш ніж вони знову стануть придатними для сільського господарства. Це не лише руйнує українське фермерство, а й відбивається на ситуації в усьому світі.
Морський коридор, узгоджений ООН минулого року, щоб дозволити вже зібраному українському зерну обійти російську блокаду, частково пом’якшив глобальну продовольчу кризу, спричинену війною. Угода має закінчитися 18 березня, але навіть якщо її продовжать, українські аграрії повинні мати можливість знову сіяти та збирати зернові.
Ще зарано робити оцінки щодо часу, який може знадобитися для розмінування Херсонської області. Великі частини звільненої території залишаються в зоні дії російських гармат і щодня обстрілюються, в тому числі касетними боєприпасами, які можуть поширювати нерозірвані бомби на велику територію.
Тим часом такі фермери, як пан Гордієнко, дуже ретельно взялися обстежувати власні землі. Використовуючи ручний металошукач, а також більший апарат, прикріплений до трактора, він наразі знайшов 1500 мін, хоча, на його думку, їх може бути ще сотні.
Гордієнко, який є депутатом обласної ради та головою Асоціації фермерів Херсонщини, розповів, що спалив близько 200 га власного посіву, коли прийшли росіяни, щоб він не потрапив до їхніх рук. Він не очікує, що зможе почати посів до осені, і навіть тоді це буде лише на тій частині його землі, яка, як він визначив, залишається вільною від вибухівки.
Згідно з даними з відкритих джерел, зібраними HALO, з початку війни майже 200 мирних жителів загинули внаслідок мінно-вибухових аварій. Сотні поранено.
На узбіччі пан Гордієнко показав на шматки покрученого металу, які колись були автомобілем. Під Новий рік чоловік і дружина з двома дітьми загинули, з’їхавши з дороги і налетівши на танкову міну.
«Нічого не залишилося, – сказав він, – Руки і ноги».
Багато українських фермерів вважають, що російські війська націлилися на їхні поля та техніку, щоб морити українців голодом і знищити один із найважливіших економічних двигунів країни.
На зерносховищі в Херсонській області, що належить компанії «Нібулон», жодна будівля не залишилася неушкодженою після просування російських військ. Останнім днем у напівзруйнованих складах гнили купи смердючої пшениці, а нерозірвані снаряди лежали глибоко в асфальті. Навіть металеву водонапірну вежу підірвали. За рік російського вторгнення «Нібулон» втратив обладнання та врожай майже на пів мільярда доларів.
Компанія почала проводити власне обстеження мін і боєприпасів, що не розірвалися, які засмічують її поля, і розглядає можливість підготовки власних працівників для проведення операцій з розмінування, сказав Андрій Волік, заступник директора, який опікується безпекою компанії.
Волік вказав на фермера на синьому тракторі, який повільно обробляв чорнозем на своїй ділянці біля розлогих полів «Нібулону».
«Дрібні фермери ризикують: підірвуться чи ні, – сказав пан Волік. – Ми заборонили нашим людям працювати. Коли поля будуть перевірені, ми почнемо».
Це може зайняти роки.