Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): "Заборона Церкви в Україні: кому це вигідно?"
16 грудня Україна пережила черговий масований обстріл російськими ракетами. Є загиблі та поранені, пошкоджена інфраструктура. Величезна кількість людей знову опинилась без світла, води та тепла. Від лиха війни страждає вся Україна. Тоді чому в умовах війни знаходяться сили, які наполегливо намагаються маркувати велику частину українців ворогами, людьми другого сорту, яких можна і потрібно цькувати та позбавляти того, що в них ще залишилося – їхньої віри.
15 грудня у Києво-Печерській Лаврі пройшла прес-конференція, присвячена останнім подіям навколо УПЦ: богохульному (блюзнірському) «гумору» «95 кварталу», обшукам СБУ у храмах і монастирях та законопроектам, направленим проти УПЦ.
Те, що видали в ефірі «квартальники», шокувало буквально всіх. Навіть далекі від Бога і Церкви люди не змогли переглянути відео до кінця. Очевидно, що гумористи хотіли нанести удар по УПЦ, але явно перестаралися. Одна справа критикувати, а зовсім інша - займатися відвертим богохульством. Наприклад, фраза «Україна забороняє на своїй території діяльність російського отця, московського сина та бункерного духа» - це очевидна алюзія на Святу Трійцю, до якої християнин звертається на початку кожної молитви чи богослужіння: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа». Те ж саме - «поки Рада не заборонила московських попів, є легальний спосіб опору – матерне слово боже».
Україна – поліконфесійна держава. Крім УПЦ в нашій країні діють й інші православні конфесії, католики, греко-католики, чимало протестантських напрямків та ін. Для них подібні висловлювання – це неприкрите блюзнірство. Та й не лише в Україні.
Священик УПЦ Олександр Клименко, який став переможцем телевізійного шоу Голос країни у 2017 році, під час прес-конференції цілком справедливо зауважив, що наших вимушених переселенців у Європі часто розглядають як гнаних братів-християн, які страждають від війни. Християни з усього світу надають Україні величезну матеріальну допомогу. І раптом вони дізнаються, як відома в Україні та за її межами гумористична програма принижує кожного християнина – і того, хто живе у США, і того, хто живе в інших країнах Європи та світу. Виходить, що сумнозвісний сюжет «95 кварталу» – це плювок в обличчя кожного християнина, в незалежності від того, де він живе і до якої конфесії належить.
Але головний удар, безперечно, був спрямований на адресу мільйонів віруючих Української Православної Церкви. У тому числі й тих, хто зараз воює на фронті. Або вже не може воювати, віддавши заради Батьківщини своє життя чи здоров'я. Один із священиків УПЦ Георгій Ляшин написав під цим відео такі слова: «Дорогі артисти, зовсім безкоштовно пропоную вам плюнути мені в лице, вдарити і по лівій і по правій щоці, повторити усі вищесказані слова, лише при одній умові - зробіть це біля лікарняного ліжка моєї дитини. Не бійтеся, мій син вас не покарає, йому на війні розтрощило вибухом руки».
Подібних коментарів зараз десятки тисяч. Саме тому УПЦ звернулась до правоохоронних органів з вимогою розслідувати цей ганебний сюжет «95 кварталу» і притягнути до відповідальності винуватих осіб за розпалювання релігійної ворожнечі та образу релігійних почуттів віруючих громадян. Цілком очевидно, що в цьому випадку не можна просто промовчати, адже мова йде не тільки про образу релігійних почуттів віруючих людей, але й про відверту зневагу християнського віровчення та хулу на Бога, Святу Трійцю і Священне Писання. Чому ж таке сталося у країні, де вже десятий місяць йде війна, коли надію на захист треба шукати у Бога!?
З першого дня війни Українська Православна Церква чітко окреслила свою позицію, яка виразилася у повній підтримці свого народу. І саме тому вище керівництво країни офіційно заявляло, що в Україні немає російських церков, а є лише українські. Ще у березні голова ОП Андрій Єрмак стверджував, що ідеї релігійних конфліктів через «російську церкву» в Україні «розганяють корисливі ідіоти» для створення внутрішніх конфліктів. Так само про небезпеку релігійного конфлікту попереджав і радник голови ОП Михайло Подоляк.
Він говорив, що УПЦ має принципово іншу позицію від РПЦ, що УПЦ «вже прийняла всі рішення, які будуть йти на користь України».
Дійсно, у травні 2022 року Українська Православна Церква на Соборі підтвердила свою повну незалежність та відмежувалася від Московського Патріархату. Починаючи з 24 лютого, УПЦ зібрала та передала понад мільйон тонн гуманітарної допомоги для потреб ЗСУ та всіх нужденних, що постраждали від війни. Величезна кількість наших парафіян воюють на фронті. До речі, багато з них нещодавно записали відеозвернення на підтримку своєї Церкви, в якому висловлюють непорозуміння – чому в той час, поки вони ризикують власним життям на «нулі», їхня Церква зазнає утисків та дискримінації!? При чому, ці процеси, як слушно зауважували в Офісі Президента, мають всі шанси перерости у внутрішній конфлікт.
Ось дуже простий приклад. Голова юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов повідомив, що з початку війни було прийнято близько 70 незаконних рішень органами місцевого самоврядування про «заборону» УПЦ. «Мета таких заборон – створити штучне інформаційне поле, начебто суспільство потребує заборони УПЦ, хоча насправді це не так», - сказав він.
Сколихнули суспільство і масові «контррозвідувальні заходи» СБУ, які активно проводяться у храмах і монастирях УПЦ. Як ми знаємо, метою силовиків декларувалося виявлення предметів та осіб, які становлять загрозу для національної безпеки країни. Мова йде, насамперед, про зброю та диверсантів, однак, як можна побачити в офіційних публікаціях, нічого подібного наразі не виявлено. Серед знайденого переважно церковна науково-богословська та історична література, головна «небезпека» якої полягає в тому, що вона надрукована поза межами України.
Складається така картина, що реальна УПЦ та «УПЦ у телевізорі» - це дві різні релігійні організації. Про це якраз говорив релігієзнавець Юрій Решетніков на прес-конференції: «Якщо подивитися на те, як зображають УПЦ у медіа, і на реальність, можна подумати ніби існують дві Церкви. Одна – не українська, ворожа, погана. Друга – та, що об'єктивно існує, віряни якої працюють у цій країні, платять податки, виховують дітей, захищають її зі зброєю в руках чи допомагають у тилу. Ситуація з «95 кварталом» будується на інформаційній кампанії «поганої церкви». Але це верхівка айсбергу. Якби не було всіх попередніх років і безліч передач про УПЦ, що розпалюють релігійну ворожнечу, можливо, була б неможлива і ця - "95 кварталу". Відчуття безкарності, породжує беззаконня, тому і маємо такий сюжет. Але такі люди мають відповідати згідно із законом».
Важко сказати чи будуть «кварталівці» та інші розпалювачі агресії проти УПЦ відповідати згідно із законом, але складається враження, що вся ця дискредитаційна діяльність не випадкова, бо вона покликана підготувати українське суспільство до прийняття законів, що заборонятимуть діяльність УПЦ.
Наразі у Верховній Раді України готується до розгляду 4 законопроекти, що спрямовані на обмеження прав віруючих та ліквідацію УПЦ. І хоча в них прямо не згадується про УПЦ, супутні документи до законопроектів свідчать зворотнє. Їх зміст вражає рівнем правового нігілізму та невідповідності принципам міжнародного права. Наприклад – законопроект народного депутата М. Княжицького з «Євросолідарності» пропонує монополізувати слово «православний» за ПЦУ (Православна Церква України) та без її дозволу не використовувати його у назві. Тобто, якщо ти не отримав дозвіл або не належиш до ПЦУ, ти не матимеш права називати себе православним.
Звісно, що такого роду законодавчі ініціативи не матимуть підтримки у шанованій міжнародній спільноті, вони успішно будуть оскаржені у міжнародних інституціях та стануть суттєвою перешкодою у Європейській інтеграції.
Про це і говорить народний депутат М. Потураєв: «Ми отримаємо позов до Європейського суду з прав людини. Ми цю справу гарантовано програємо, ганьба буде нам як державі та суспільству».
Зрозуміло, що державі та чинній владі такий сценарій не може бути вигідним. Можливо, він вигідний комусь іншому.
Поки що можна лише погодитися зі словами одного з учасників нещодавньої прес-конференції: «Я не знаю, хто і навіщо дав команду розгойдувати човен всередині країни, але цей човен розгойдують».