Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): "Війна показує, хто ми є насправді"
Видатний британський письменник, філософ і мислитель Клав Стейплз Льюїс в одному зі своїх виступів якось сказав: «Війна не створює принципово нового стану речей: вона лише погіршує те становище, в якому людина перебуває постійно».
Дійсно, війна слугує певним висвітлювачем усіх наших проблем. Вона підкреслює їх, робить їх більш виразними та яскравими. Підлість, боягузство, низість, злоба – все, що вдало ховалося під мирним небом, стає надто помітним під ворожими обстрілами.
Це стосується не тільки кожної окремої людини, але й суспільства в цілому. Саме у воєнний час з новою силою практично завжди постає проблема корупції, зрадництва, переслідування власних інтересів і нанесення суспільної шкоди.
Якщо зважати на слова Льюїса, то нічого дивного тут немає. Війна погіршує стан, в якому людина живе постійно. А тому, більшість проблем зʼявляються не через війну, а через наше небажання вдосконалювати і змінювати себе на краще. Відсутність чітких моральних орієнтирів, ігнорування норм Закону Божого та закону державного – ось головні причини тих проблем, які постають з новою силою одразу після перших вибухів снарядів і бомб.
Війна показує, хто ми є насправді. Показує, чи здатні ми бути високоморальними людьми, чи можемо зберігати до останнього справжнє людське достоїнство, чи нам під силу примножити ті духовні скарби, які дісталися у спадок від предків. Саме під час лихоліть і випробувань людина та суспільство пізнають себе не в штучно створеній ілюзії добробуту, а в реальності боротьби за власне життя, за добродушність та чистоту серця.
Продовжуючи думку Льюїса, слід особливо відзначити, що не тільки недоліки людини стають більш виразними під час війни, але й її чесноти. Кожен українець зміг переконатися на власному досвіді, що військова агресія РФ зробила нас сильнішими, згуртувала наш народ та врешті показала, що ми можемо забути про дрібні чвари та непорозуміння задля загальносуспільного єднання у справі захисту рідної землі.
Сьогодні весь світ здивовано говорить про мужність наших воїнів та відзначає хоробрість усіх захисників України. Світ захоплюється тими справами милосердя та доброчинності, які стали вже характерною рисою нашого народу. Українець ділиться зі своїм ближнім останнім шматком хліба та ковтком води, приймає у свій дім того, хто втратив притулок, знаходить кошти, щоб допомогти своєму сусідові та українському війську. І незважаючи на серйозні проблеми, на поширену відсутність елементарних зручностей для життя, на щоденні обстріли та всі жахіття війни, український народ не втрачає віри в Бога та надії на Його Промисел.
Для того, щоб отримати перемогу у війні, як того прагне наш народ, спочатку потрібно перемогти самих себе, перемогти злобу та агресію у наших серцях, які щоденно наносять нищівні руйнування людині. Буває так, що намагаючись донести до співрозмовника прості істини про Правду та Любов Божу, натомість наражаємося на грубі слова ненависті та непорозуміння. Складається, навіть, враження, що серед нас є люди, для яких мир викликає більше нервове збудження, аніж війна. Мир не може породжувати озлоблення і ненависть, бо якщо так трапляється, то ці пороки роблять людину далекою від мирного стану у собі. Війна має спершу закінчитися в наших серцях, і тільки після цього, зважаючи на особистісну перемогу добра над злом і любові над ненавистю, Господь припинить її на землі.