Показове соцопитування: Українські світочі минулого і сьогодення

Тарас Шевченко залишається першим номером серед найвидатніших українців усіх часів. А більшість наших сучасників у своїй самооцінці – щасливі люди. Вони цінують історію, але на її повторення на прикладі СРСР не погоджуються.

Про це стало відомо з результатів кількох соціологічних опитувань, проведених соціологами у вересні та жовтні 2022 року.

Йдеться про такі опитування:

• “Народний ТОП: Найвидатніші українці всіх часів” (8-9 жовтня ц.р.; “Група “Рейтинг” (*));
• “Самооцінка щастя населенням України” (7-13 вересня; Київський міський інститут соціології (КМІС) (**));
• “Динаміка оцінки діяльності ОУН-УПА у часи Другої світової війни” (7-13 вересня; КМІС);
• “Як трансформується ставлення українців до декомунізації, УПЦ МП та націоналізму під час війни з Росією” (5-12 серпня; Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва (***) із соціологічною службою Центру Разумкова (****)).

Опитування були проведені в телефонному режимі з використанням комп’ютерних технологій (САТІ).

В релізі “Групи “Рейтинг” вказані результати “відкритих питань” стосовно того, кого українці вважають найвідомішими співвітчизниками сучасності й минулого. 

За допомогою відкритого питання учасники дослідження, не отримуючи жодних списків чи підказок, називали імена відомих особистостей, котрих вони вважають достойними цього рейтингу. 

Народний ТОП

Лідером рейтингу “Народний ТОП” став Тарас Шевченко (63,9%). 

До першої п’ятірки найвидатніших українців також увійшли Володимир Зеленський (29,8%), Леся Українка (19,6%), Богдан Хмельницький (17,3%) та Степан Бандера (12,8%). 

Також в десятці Михайло Грушевський (11,6%), Iван Франко (10,1%), Iван Мазепа (8,8%), В’ячеслав Чорновіл (8,7%) та Валерій Залужний (7,7%). 

До другої десятки увійшли Григорій Сковорода (6,7%), Василь Стус (3,4%), Володимир Великий (2,6%), Ярослав Мудрий (2,5%), Леонід Кравчук (2,5%), Іван Сірко (2,4%), Віталій Кличко (2,2%), Олександр Усик (2,2%), Андрій Шевченко (1,8%) та Петро Сагайдачний (1,8%). 

В третій десятці: Роман Шухевич (1,7%), Леонід Кучма (1,5%), Тарас Бульба (1,5%), Іван Котляревський (1,4%), Ліна Костенко (1,3%), Ігор Сікорський (1,2%), Петро Порошенко (1,2%), Михайло Коцюбинський (1,1%), Микола Амосов (0,9%) та Павло Скоропадський (0,9%).

В перелік найвидатніших українців нижче 30-ї сходинки потрапили з результатом від 0,8% до 0,1% такі відомі постаті сучасності й минулого як Віктор Юющенко, Сергій Бубка, Микола Гоголь, Юлія Тимошенко, Данило Галицький, Симон Петлюра, Левко Лук'яненко, Михайло Подоляк, Володимир Щербицький, Ада Роговцева, Леонід Брежнєв, Анна Ярославна, Володимир Винниченко, Богдан Ступка, Валерій Лобановський, Адррій Кузьменко ("Кузьма Скрябін"), Леонід Биков, Віктор Янукович, Сергій Притула, Микола Лисенко, княгиня Ольга, Кий, Андрій Шептицький, Рінат Азметов, Кирило Розумовський, Людмила Гурченко, Володимир Вернадський, Марія Приймаченко, Іван Гонта, Олександр Довженко, Георгій Гонгадзе, Михайло Драгоманов, Лесь Курбас, Олег Блохін, Панас Мирний.

Всього респонденти вказали 148 імен (повний список соціологи у своєму релізі не наводять).

Але 8% опитаних не змогли назвати жодного видатного українця. 

Якщо подивитись на віковий та гендерний зріз, то можна побачити: соціологічно значущо жінки частіше, ніж чоловіки відзначають Володимира Зеленського, Лесю Українку, Леоніда Кравчука.

А чоловіки більше зауважують на таких постатях як Богдан Хмельницький, Михайло Грушевський, Іван Мазепа, Андрій Шевченко (як видно з релізу, жодна жінка відомого футболіста не згадала серед "топових" українців).

Видно, що і з віком люди "фанатіють" за різними фігурами історії та сучасності по-різному. Зеленський, Усик – кумири молоді (18-35 років); Тарас Шевченко, Грушевський, Чорновіл – фаворити старших людей (36+).

При цьому, кожна п'ята молода людина (12%) не спромоглася назвати когось з українського "пантеону", хто був би особисто значимий для неї (пам'ятаємо, що загалом таких українців – 8%).

Різняться герої нашого і минулого часу й зважаючи на географію проживання респондентів. Бандера, Грушевський, Франко, Мазепа, Чорновіл, Шухевич – герої переважно західної та центральної України. 

На півдні та сході більше називають Хмельницького, Сковороду, Кравчука або вагаються назвати когось конкретно.

Оцінка феномуну ОУН-УПА

Історичні дискусії не вщухають в Україні з моменту відновлення незалежності. Одне з таких питань – ставлення до ОУН-УПА. У 2013 році КМІС ставив респондентам запитання щодо сприйняття діяльності ОУН-УПА у часи Другої світової війни. Зараз, у вересні 2022 року, соціологи повторно поставили це запитання респондентам.

Виявилось, що з 2013 року у більше, ніж у 5 разів стало менше тих, хто негативно оцінює діяльність ОУН-УПА – з 42% до 8%. 

Водночас з 22% до 43% зросла частка тих, хто позитивно оцінює діяльність ОУН-УПА. 

Також з 27% до 37% стало більше тих, хто обрав варіант “важко сказати напевно, негативно чи позитивно”.

“У регіональному вимірі в 2013 році у всіх регіонах крім Заходу було більше тих, хто негативно оцінював діяльність ОУН-УПА, порівняно з тими, хто оцінював позитивно. У 2022 році у всіх регіонах частка тих, хто оцінює позитивно, переважає частку тих, хто оцінює негативно. Водночас зберігається тенденція, що чим далі на Захід, тим більш виразні позитивні оцінки. Так, на Заході 57% оцінюють позитивно проти 4%, які оцінюють негативно. У Центрі співвідношення вже 43% проти 6%, на Півдні – 37% проти 11%, на Сході – 27% проти 16%. Важливо звернути увагу, що на Півдні і Сході більшість фактично або обирали варіант “важко сказати напевно, позитивно чи негативно” чи (рідше) “не знаю”.

Подібні зміни мають місце і у розрізі віку. У всіх вікових категоріях простежується покращення ставлення до ОУН-УПА і зараз серед усіх вікових категорій частка тих, хто оцінює позитивно, переважає частку тих, хто оцінює негативно”, – говориться в релізі соціологів КМІС.

Їх колеги з Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова додають дані про оцінку українцями до декомунізації. 

У своєму релізі вони починають з того, що 67% опитаних громадян позитивно оцінюють розпад Радянського Союзу.

Позитивно розпад СРСР оцінює абсолютна більшість респондентів у всіх вікових категоріях. Найбільше задоволених розпадом Радянського Союзу серед громадян, які не жили у ті часи чи застали кінець СРСР у юному віці. Серед них позитивно оцінили розпад Союзу 70–72% опитаних. Найменше тих, хто позитивно оцінив розпад СРСР, серед громадян, яким за 60 років. Українці, котрі народилися після 1991 р., найменше ностальгують за Радянським Союзом та не бажають його відновлення.

59% українців підтримують рішення про засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму. Негативно до такого рішення органів центральної влади ставиться лише 13% опитаних. 15% респондентів повідомили, що їм байдуже, і 14% – не змогли відповісти на запитання.

Майже 57% опитаних підтримують ідею перейменування вулиць та площ, пов’язаних з РФ, Російською імперією та Радянським Союзом. Так, більшість українців прихильно ставляться до ініціатив органів місцевої влади щодо перейменування топонімів, пов’язані з росією.

“Негативне ставлення до перейменування переважає лише у південних областях країни: 42% висловилися проти перейменування, 27% підтримало перейменування, 18% зазначили, що їм байдуже і 13% не змогли відповісти на питання. У східних областях, які не перебувають зараз під окупацією, більшість (44%) підтримує декомунізацію та дерусифікацію вулиць, проти виступає вдвічі менше респондентів (24%). У центральних та західних регіонах абсолютна більшість теж висловлюється за перейменування топонімів”, – сказано  релізі.

Майже 50% населення України позитивно оцінюють постать Степана Бандери. Негативно про роль Степана Бандери у становленні української державності відгукнулися 11% опитаних. Ще 19% зазначили, що ставляться до діяльності Степана Бандери як позитивно, так і негативно, близько 18% не змогли відповісти на це запитання. При цьому лише 2% опитаних респондентів сказали, що не чули про такого українського політичного діяча.

Самооцінка щастя

КМІС понад 20 років ставить українцям запитання “Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?”. 

“Востаннє ми ставили його у грудні 2021 року, за 2 місяці до повномасштабного російського вторгнення. Тоді, у грудні 2021 року, 71% українців вважали себе щасливими, а 15%, навпаки, не вважали себе такими. – Соціологи не припинили досліджувати самооцінку щастя українців і тепер. – Зараз, попри понад пів року повномасштабної війни, показники практично не змінилися. Станом на вересень 2022 року 68% українців вважали себе щасливими, не вважали себе щасливими – 13%”.

Відомий соціолог Володимир Паніотто, що керує КМІСом, каже, що ці результати виглядають несподіваними. Мовляв, як люди можуть бути щасливими, коли йде жахлива війна? 

“Є декілька міркувань з цього приводу. По-перше, механізм формування щастя не є  простим і лінійним. Наприклад, зростання достатку не завжди призводить до зростання рівня щастя. В США з 1985 до 2005 реальний дохід населення зріс вдвічі, а рівень щастя не змінився. Справа в тому, що умовно рівень щастя можна представити як дріб, у чисельнику якого є рівень досягнень в широкому сенсі (рівень матеріальної забезпеченості, творча робота, кохана людина тощо), а у знаменнику рівень посягань (наприклад, який рівень матеріальної забезпеченості людина вважає достатнім). Сам же рівень посягань формується в залежності від рівня досягнень референтної групи респондента”, – говорить Паніотто.

І веде далі: “Як писав американський дослідник щастя Р. Лейард, люди не стають щасливішими, коли багатшим стає все їхнє суспільство, люди стають щасливішими, коли стають більш багатими, ніж їхні сусіди. В умовах війни, коли страждають мільйони людей, рівень посягань (знаменник формули щастя) значно знижується, і це компенсує негаразди, які переживають люди. Зрозуміло, що ті, хто знаходиться у зоні бойових дій, стають нещасними, але вони складають лише декілька відсотків”.

“По-друге, – міркує соціолог, – на рівень щастя впливають багато факторів, наприклад,  поведінка дітей, інтимні стосунки, стосунки з друзями тощо. І хоча матеріальні умови життя значно погіршилися і багато людей потерпають від розлуки зі своїми сім’ями, але є фактори, що підвищують рівень щастя. Значно зросла згуртованість нашого суспільства, зменшилися регіональні розбіжності, зросла цінність держави для населення України, зросла взаємопідтримка, покращився соціально-психологічний клімат. Все це підвищує рівень щастя українців”.

“Соціологічна група “Рейтинг” опитала методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (САТІ) 8-9 жовтня 2022 року 1000 респондентів віком від 18 років і старше в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок. Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 3.1%.

За даними аналітичної системи YouControl, Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Соціологічна група “Рейтинг” було засноване 24 жовтня 2008 року (13 років 9 місяців тому). Співзасновником і керівником згаданого ТОВ є львів'янин  Олексій Георгійович Антипович (49%). Ігорю Івановичу Тищенко належить більша частка ТОВ (51%). 

КМІС провів дослідження з 7 по 13 вересня 2022 року за допомогою методу комп'ютерної системи телефонних опитувань (CATI). Було опитано 1025 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% – для показників, близьких до 10%, 1,5% – для показників, близьких до 5%.

За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології Лтд" (*) зареєстровано 30 грудня 1992 року. Керівником та співзасновником ТОВ є киянин Володимир Ілліч Паніотто (32%). Крім нього співзасновниками ТОВ значаться кияни Тетяна Володимирівна Пясковська (7%), Наталія Миколаївна Харченко (22%), Валерій Євгенович Хмелько (27%) та Володимир Валерійович Хмелько (12%). Обидва Хмелька зареєстровані за тією ж адресою.

Соціологічне опитування Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва із соціологічною службою Центру Разумкова було проведене з 5 по 12 серпня 2022 року методом face-to-face. Опитування проводилося у 112 населених пунктах (57 міських та 55 сільських). Опитано 2024 респонденти віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Фонд “Демократичні ініціативи”, за даними аналітичної системи YouControl, був заснований 4 вересня 2000 року (21 рік 11 місяців тому). Зараз керівником є Світлана Борисівна Барбелюк. 

Громадська організація (ГО) “Український центр економічних та політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (“Центр Разумкова”) зареєстровано 18 серпня 1994 року. Засновником центру був перший помічник другого президента України Леоніда Кучма – Олександр Разумков (помер 29 жовтня 1999 року), батько екс-спікера ВР Дмитра Разумкова. З 4 липня 2020 року керівником ГО є Павло Пинзеник – нардеп ВР VIII скликання (2014-2019 рр., фракція “Народний фронт”), який до того працював першим заступником завідувача секретаріату парламентської фракції ВО “Батьківщина”, від якої він балував у ВР за №126 партійного виборчого списку.

• ТОВ “Соціологічна група “Рейтинг” (код ЄДРПОУ: 36183282)
• ТОВ “Київський міжнародний інститут соціології Лтд” (код ЄДРПОУ: 13684906)
• “Благодійна організація Благодійний фонд "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" (Код ЄДРПОУ 20062078) 
• ГО “Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (код ЄДРПОУ: 20063407)

Фото: “Група “Рейтинг”

КиївВлада