Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): Через хрест страждань наш народ йде до Воскресіння
Хрест Господній, Воздвиження якого сьогодні святкує Церква, є одним із головних християнських символів. В епоху компʼютерів та смартфонів людина сприймає його або як культурний чи мистецький знак, або ж як річ, що повʼязана з Христом. Ми, зазвичай, не бачимо у хресті того жаху, болю та відчаю, про які нагадував він людям перших століть християнства.
Хрест був знаряддям смерті та тортур. Вважається, що злий людський геній не придумав нічого жахливішого за смерть на хресті. Людина, розіпʼята на ньому, не просто мучилась, а благала про смерть, сприймала її як кінець нелюдських страждань. Кожен страчений на хресті помирав досить довго і важко. Хрест сприймався не тільки як засіб для страти, але й як прокляття, бо на хресті розпинали найстрашніших злочинців. Саме тому згадка про хрест змушувала людину тремтіти від страху…
Нам важко зрозуміти ставлення древніх людей до хреста, а вони, натомість, ніколи не змогли б осягнути чому саме хрест займає таке важливе місце в житті християнина та християнської цивілізації.
В язичницькому світі милість богів виражалася через матеріальний добробут: ти доброчесна людина тоді, коли в твоєму домі «повна чаша». Будь-яка проблема вирішувалась не шляхом внутрішніх змін, а через жертвоприношення богам, яких потрібно було умилостивити. Будь-які страждання - це покарання богів, жертва яким була недостатньою.
Зовсім по-іншому дивиться на світ християнство. Милість Божа - це перебування в єдності з Ним, слідування Його святій волі. Життєві проблеми, зазвичай, є наслідком гріха, а вирішення їх потребують серйозних внутрішніх змін. Богу потрібні не жертви, а покаяння та «серце чисте», як про це говорить у 50-му псалмі пророк Давид. Страждання - це засіб очищення людської душі, через який вона вдосконалюється та стає ближчою до Бога. Більше того, Сам Господь став одним із нас, щоб через хресні муки на Голгофі взяти на Себе гріхи всього світу і співстраждати кожному, кому важко, страшно та боляче. При цьому, розпʼяття Христа на хресті не є поразкою, адже після нього сталося Його Воскресіння з мертвих. Після цієї доленосної події, яка змінила хід людської історії, хрест перестав бути знаряддям страти, через яке приходить смерть, а став переможним символом, який сповіщає про прихід життя та перемоги.
Кожен з нас несе свій життєвий хрест від народження і до останнього подиху, а сьогодні вся Україна і кожен її громадянин несуть спільний хрест, який ліг на наші плечі від початку жахливої війни, у якій всі ми стали на захист рідної землі від лютого ворога. Ми разом страждаємо у вирі кровопролитної війни. Ми переживаємо за своїх рідних і близьких, які захищають нашу державу від російської навали на передовій. Ми молимося за дітей та батьків, які переховуються в підвалах від щоденних бомбардувань. Ми проливаємо сльози за кращих синів і доньок, які віддали своє молоде життя, щоб ми прожили довше, ніж вони. Сьогодні страждає весь народ і кожен українець зокрема…
Хтось часто зауважує, що все це - війна, смерть, міграція, - є результатом накопичення гріхів в серцях наших людей, є наслідком колективного гріховного життя. Дійсно, наші життєві проблеми, зазвичай, виникають через те, що ми просто забуваємо про Бога, а тому виправдовуємо себе у всьому, не згадуючи про покаяння перед Ним. Проте, в історії Церкви та людства були й випадки, коли страждали безвинні, святі та праведні люди. В цьому контексті достатньо згадати про Христа та мучеників за віру в Нього. Тому, водночас, не слід забувати, що поряд із тими людьми, які несуть хрест страждань від війни, може йти Сам Господь.
Звісно, проникнути у глибину замислу Божого ми не здатні. І дати однозначної відповіді на всі болючі питання ми ніколи не зможемо. Але досвід Церкви неодноразово свідчить, що страждання завжди приносять духовну користь людині. Тому й страждання нашого народу є тим засобом в руках Божих, через який Господь очищає нас та наближає до Себе. Воскресіння та перемога над злом можливі тільки після Голгофи.
Відтак, ми впевнені, що вийдемо з випробування війною сильнішими, кращими, чистішими. Віримо і надіємося, що наш український народ, пройшовши через горнило страждань, горя і біди, зможе докорінно переоцінити все своє минуле життя через призму правди Божої, яка є вічною і незмінною. А кожен з нас навернеться обличчям до Бога, Який прийняв смерть на хресті заради того, щоб ми жили.