Владика Лонгин. Про віру, надію та безмежне милосердя...
Він батько більше 500 дітей і на всіх у нього вистачає любові і великого серця. Священник Свято - Вознесенського чоловічого монастиря в Чернівецькій області вже двадцять років по всі Україні розшукує покинутих дітей, знедолених калік, які нікому не потрібні. Владика Лонгин буквально ставить їх на ноги.
Багато-багато дітний тато владика Лонгин, їх у нього більше 500 і кожного пам’ятає на ім’я. Владика згадує, як бідувала його сімя, виховувала сама мама, вона рано померла через хворобу, тоді маленький Михайло, так звали владику в миру, залишився сиротою. Він твердо вирішив, як виросте, буде допомагати нужденним.
“Ви знаєте, як тяжко бути самотнім в цьому світі? Коли в біля тебе не має нікого, от вийшла дитина на вулицю, небо, земля і вітер навколо, а ніхто не обійме, не поцілує, не порадить…”
Вперше владика всиновив ще на початку 90-их, тоді в батюшки з матінкою були 3-є своїх рідних дітей. Одного разу він приїхав до дит-будинку для інвалідів, побачив в яких умовах вони живуть, схопив двох малюків і відвіз їх у монастир.
Своїх дітей Лонгин збирав по всій Україні. З діагнозом дцп, ВІЛ, глухих та сліпих, діти – які були нікому не потрібні.
“Буває так тяжко на душі, побачивши їх, мені відразу стає легше. ”
У кожного своя доля, хтось залишився сиротою при живих батьках або малих жебраків викуповували в циган, а когось просто підкинули до воріт монастиря в коробці. Владика згадує, як після похорону молодої жінки забрав з її могили чотирьох хлопчиків. Владика памятає, як їхня бабуся зраділа що в її малюків. Зараз ці діти дорослі, живуть окремо.
В монастирі всі вірять в дива, діти знають, треба жити по заповідям, а тато щодня проситиме сили для них, хоча і сам переніс три інфаркти і кілька операцій. Адже така вона, ціна віри, надії та любові.