Херсонщина постала перед вибором: смерть від голоду чи російські подачки, – політолог

Херсонщина постала перед вибором: смерть від голоду чи російські подачки, – політолог
50137 ПЕРЕГЛЯДІВ
 

Херсон – єдиний обласний центр, який росіянам вдалося захопити після 24 лютого. Вже понад два місяці він перебуває під гнітом росіян та місцевих колаборантів. Чим дихає південне місто зараз? Чим воно докорінно відрізняється від Бучі, Ірпеня та Маріуполя? Та чи можливе створення так званої "ХНР"?

Про долю Херсону в умовах окупації журналісту ІА "Стоп корупції ТБ" Артему Поліковському розповів місцевий політолог, економіст Володимир Молчанов.

Пане Володимире, яка ситуація в Херсоні зараз, на початку травня?

Декілька днів Херсон був "чорною дірою" для всіх [наприкінці квітня окупанти "відрізали" для мешканців Херсонщини мобільний зв’язок та інтернет українських операторів, звинувативши в цьому ЗСУ – ред.]. Станом на ранок 4 травня українським ремонтникам вдалося відновити мережі всіх мобільних операторів.

Ситуація дещо прояснилася – нічого суттєвого у Херсоні не сталося за цей час. Оскільки не почали масово випускати тих, хто бажає виїхати (а їх стало ще більше, звичайно), і не відновилися свідомо перерізані окупантами інтернет-мережі. Крім однієї, яка перейшли на російський маршрутизатор. Ідеться про "Скайнет", який переважно присутній на Таврійському мікрорайоні. Решта херсонців поки залишаються без стаціонарного провідного інтернету.

Для чого, на вашу думку, окупанти це роблять? Щоб вмикати свою пропаганду й позбавляти людей правдивої інформації?

По-перше, це, звичайно, інформаційна складова. Тобто відсутність інтернету як такого вже в масово діджиталізованому навіть у своїй поведінці суспільстві призводить до фрустрації, до того, що люди не можуть знайти собі місце, тому що вони звикли кожну вільну хвилину перебувати в тій чи іншій соцмережі.

По-друге, це відрізання від правдивої інформації. Хоча, звичайно, тотальне відрізання неможливе, бо є супутникові тарілки у людей, які дивляться українське ТБ таким чином. Але все ж значну частину це додасть до тих невибагливих в інформаційному плані людей, які зараз дивляться звичайне аналогове ТБ, яке зараз транслює тільки російські канали.

Оскільки людей все одно майже не випускають, вони поставлені перед альтернативою: або померти голодною смертю, або взяти російську подачку у вигляді гумдопомоги. У вигляді продуктів чи грошових рубльових виплат. А тим, хто перебуває в працездатному віці – йти до окупанта і проситися на якусь роботу. Звісно, більша частина цих робіт буде так чи інакше пов’язана з необхідністю брехати для пропаганди про те, як Україна погано себе поводила.

І це – подвійний удар, бо Херсонщина вже продемонструвала значний спротив, зокрема й на камеру. Це розчарувало і налякало окупантів. Вони шукають пояснення, як таке може бути. І, звичайно, вони знайдуть пояснення в тому, що "нацистське підпілля" начебто залякувало херсонців. А тепер вони нібито перестали боятися й показали своє російське нутро. Так їх примушуватимуть казати.

ХНР (Херсонська народна республіка) – що це взагалі таке? Навіщо ХНР росіянам?

Ідея різних "народних республік" у різних областях так званого південного сходу України з’явилася ще до Майдану 2014 року. Ідеї були маргінальними, але ми побачили, що вони можуть і втілюватися на прикладі Донецька й Луганська. Хоча "Херсонської народної республіки" ніде й ніколи, крім як на картинках кримських адептів, не існувало.

У Херсоні взагалі знайшлося не більше кількох десятків колаборантів і сепаратистів, які бажали б сформувати таке псевдоутворення. Більшість населення ще тоді [у 2014 році – ред.] була вже проукраїнською. Тобто проєвропейською й прозахідною, чим відрізнялась від решти так званого "південного сходу".

Менша частина, не будучи прозахідною й будучи проросійською, в цілому розуміла, що Херсону нічого не світить в якості такої республіки. Тому що Херсон завжди був дотаційним, і саме місто залежало від надходжень заробітчан, які переважно працювали не в росії, а в західній Європі, або працювали моряками. І, крім того, звичайно, від державних трансфертів. Тому такий відхід і невизначений статус навіть проросійськи налаштованим мешканцям був нецікавий. Їм було набагато цікавіше придбати для України загальний квиток у "русский мир".

Як би там не було, ідея "ХНР" не набула популярності. Більше того, сама абревіатура породжувала різні меми на кшталт "Хрін-на-рило". Звичайно, при такому висміюванні жодних шансів навіть на частковий успіх у певних колах вона не мала.

Коли окупанти прийшли, це звісно була перша ідея, оскільки вона серед них у повітрі завжди майоріла, всі ці "республіки Новоросії". І перше, що вони озвучили, була "ХНР". Ще до того як рашисти переконалися в її нежиттєздатності, ця ідея була піддана торпедуванню навіть зсередини російської сторони. А саме з боку "кримських", які не хотіли бачити окуповані території материкової України якимись "народними республіками". Вони хотіли, щоб ці землі приєднали до Криму.

Так чи інакше, по-перше, вони [кримський "клан" – ред.] прагнуть самі керувати цими територіями й мати пріоритет у розграбуванні. По-друге, вони хочуть отримувати з москви дотацію на реінтеграцію цієї території. Тобто у них більш системний підхід – державницький, так би мовити. Не пограбувати все одразу й знищити, як у російської армії, а доїти постійно, підтримувати тут якесь життя. А життя в їхньому баченні – це така собі сільськогосподарська колонія з мінімумом населення, яка забезпечує кримський півострів дешевими продуктами, яких там не вистачає. І, звичайно, подача води в Крим.

Чи можливий референдум в Херсоні?

Ні. Вони вже переконалися, що референдум – неможливий. Для цього немає ані людей, ані приміщень, ані списків виборців. Тобто навіть зімітувати, на якихось ділянках показати черги людей, як це було в Криму, а потім заявити, що проголосували 87 чи 90%, у них не вийде. Бо якщо навіть зібрати для картинки всіх колаборантів, то не набереться навіть на дві дільниці.

Звісно, можна на площі поставити скриньки, до яких хтось підходить за гумдопомогою й робить вигляд, що він голосує. В цьому теж немає жодного сенсу. Чому? Тому що жодна закордонна публіка в це вже не повірить. Навіть праворадикальна, чи європейські "ліві", від яких ще донедавна можна було почути, що Крим же проголосував. Зараз у всіх відкрилися очі.

А щодо російського обивателя, то йому взагалі байдуже – чи є референдум, чи його немає. Бо "всюди, де чобіт російського солдата ступив, там і російська земля". Це думка більшості сучасного російського народу. Їм не потрібен референдум, їм потрібно просто сказати, що це тепер – теж росія. А думка місцевих мешканців для них жодної ваги не має.

Але, по-перше, росіянам для контролю над територією потрібно буде надсилати багато своїх спеціалістів, ФСБ-шників, росгвардійців. Бажаючих їхати на окуповану територію не так багато, навіть попри величезні надбавки до заробітних плат. По-друге, сама росія не дуже хоче шукати й витрачати ці ресурси, будучи вже підсанкційною з дедалі гіршим станом економіки.

І область, яка не була у військовому плані знищена, але вже суттєво пограбована як на зерно, так і на сільгосптехніку, утримувати досить важко. Включаючи місто Херсон, яке є дотаційним. Зараз рф його фактично окупувала, на порушення всіх міжнародних конвенцій, не випускаючи людей і не пропускаючи вантажівки з гуманітарною допомогою й ліками та готівку. Але при цьому вона його ще й не утримує.

Тобто херсонці, таким чином, приречені на щось схоже на 1932-33 роки, коли людей штучно утримували в місцях, звідки вигребли все продовольство. Якщо росія приєднає, хоча б у власних очах, Херсон і Херсонщину до рф, доведеться всіх цих людей годувати, як вони годують кримських.

Або не годувати. Але тоді галас піде вже по всій росії, і це буде суттєвий антипутінський козир в очах такої собі внутрішньої фронди. Зараз критика путіна в рф іде не через курс країни. А через те, що деякі вважають його "занадто добрим", лояльним по відношенню до Заходу.

Тому є такий шанс, що росія не піде на кроки повної інтеграції Херсонщини, що це було просто залякування. Тим більше, щодо самого Херсону, вони не впевнені, що втримають місто. Це очевидно. Не треба бути військовим стратегом, аби подивитися на лінію фронту. Й побачити, що плацдарм для збереження решти територій пов’язаний лише з двома шляхопроводами – Каховською дамбою й мостом в Антонівці. І з залізничним мостом, звісно.

Всі ці переправи, крім Каховської, зараз перебувають у безпосередній зоні враження навіть ствольною артилерією ЗСУ. І тому дуже необережним буде тут сидіти й випробовувати долю, яка може виявитися для окупантів дуже негарною.

Якщо мене чують херсонці. Попри те, що російському окупанту вигідно, щоб людей у регіоні залишилось якомога менше, все ж раджу всім, хто залишився, збирати своїх рідних і близьких, собак і котів, платити гроші перевізникам і їхати якнайдалі від лінії фронту. Краще поїхати в нікуди, краще спати десь у спортзалі на матрасі з купою інших людей, потім їхати в ЄС або залишатися бозна де у центрі й заході України, але все ж таки не бути під окупантами.

Тому що жодних прав вам не гарантують. Ми вже бачимо порушення всього, що тільки можна порушити. І це я не про Бучу зараз чи про північ України, а саме про Херсонщину. Це і викрадення людей, і блокування зелених коридорів, і терор відсутністю ліків, і вже голодомор. Багато жителів просто не знають, що коїться в навколишніх селах. А для того, що там відбувається, гуманітарна катастрофа – це ще досить м’який термін.

Чим відрізняється Херсон від Бучі, Ірпеня, Маріуполя? Чому таке різне ставлення в окупантів до українських міст?

Пам’ятаєте відомий борд 2004 року про "три сорти українців? Ця реклама була вигадана Манафортом і поширена Медведчуком. Приблизно таке ставлення й у росіян, тільки вже перший і третій сорти помінялися місцями. Але швидше за все, той сорт, що його намалювали третім, вони вважають єдиним гідним на життя.


У рф використовують поділ українців на "три сорти", але навпаки

Це перейнято від нацистів, колись ті так само ставилися до слов’ян. Саме не до євреїв, а до слов’ян. Бо євреїв вони вважали приреченими на повне знищення. А слов’ян сортували за зовнішністю, здатністю вивчити німецьку мову, кольором волосся та очей.

У такий спосіб вони породили концепцію "33:33:33". Де 33% підлягали знищенню через важку працю без належного харчування, 33% – заслуговували на життя під німецьким керуванням і 33% – фактично на онімечування. Остання третина – це переважно були діти, яких можна було виховувати в німецьких сім’ях. Вони забирали дітей. Росіяни, як бачимо, зараз роблять те саме.

Таким чином, ми бачимо певне розділення українців. Мешканці західних, центральних і північних областей України для рашистів – те саме, чим для гітлерівців були євреї, яких намагалися просто винищити.

Південні українці й східняки для них – це такі собі жертви "бандерівського" виховання, яким нібито промили мозок. Дорослі, звісно, "виправленню" вже не підлягають, а дітей треба забирати й перевиховувати на "справжніх росіян". А ті дорослі, що тут залишаються, можуть стати просто дешевою робочою силою, яка, за концепцією Сєргєйцева, буде покарана на весь залишок життя шляхом важкої праці й злиднів. За те, що вони взагалі посміли називатись українцями й голосувати за "бандерівців". Ставлення – суто нацистське.

Як ви можете прокоментувати призначення в Херсонській області Володимира Сальдо, Кирила Стремоусова тощо? Яке ваше ставлення до цих людей?

Стремоусов раніше ніколи не був при владі, це був звичайний "міський божевільний", який отримував російські гроші. І єдине, що хочеться після війни зробити, – це отримати повну інформацію. І побачити покарання посадових осіб у поліції, СБУ, а також у суддівській гілці влади – всіх тих, хто Стремоусову дозволяв робити те, що він робив.

А він вчиняв, як правило, дрібне хуліганство й при цьому хизувався, що йому нічого за це не буде. Тому що за ним стояли потужні сили саме в правоохоронних органах. Сам він ніколи не мав у Херсоні впливу, не мав популярності. Й, швидше за все, під час окупації розчарував саме цим своїх московських кураторів, які спочатку бачили його тут головним. Але, побачивши справжнє ставлення херсонців, понизили його до "заступника губернатора".

Щодо Сальда, Семенчева, Філіпчука в Каховці та багатьох інших – ці зрадники були при владі, іноді на досить солідних посадах. І тут вийшло по різному.

Якщо Філіпчук саме зрадив – він узагалі україномовний від народження, хоча й був прихильником різних проросійських ідей – то це продиктовано було певною образою на те, що його викинули з влади, з власної політсили. Бо він був неадекватним через наркоманію, і від нього навіть власні партнери дистанціювалися. Він – єдиний з числа зрадників із солідним бекграундом, який працює не за страх, а за совість зараз.

Щодо Сальда – я завжди вважав його хоча й аморальною, але все ж далекоглядною й тверезою людиною. І коли він у березні ходив на різні проросійські заходи, то водночас у соцмережах виправдовувався, що його змусили, що його позиція: Херсон – це Україна, жодних "ХНР" не буде й окупанти мають забратися додому, – це все його слова.

Потім він зник на кілька тижнів, і з’явилися чутки, що він утік через Крим. І я сподівався, що ми його вже не побачимо в Херсоні. Але бачте – з’явився знов, або його в Криму піймали й примусили – це вже неважливо, бо з Криму він міг утекти. Й те, що він зараз каже про "київський режим", про те, що "Херсон кинули", і про введення рублевої зони – це, навіть якщо за ним хтось стояв із автоматом, вже пряма зрада.


Сальдо - колаборант, якого окупанти призначили псевдогубернатором Херсонщини

Але справжніх колаборантів у Херсоні практично немає. Завезення кадрів не дасть ефекту. Наприклад, завезений "мер Херсону" Кобець – як він буде працювати, якщо в нього не має співробітників? Я вважаю, що більша частина чиновників, після того, як росіяни вигнали Ігоря Колихаєва [чинний обраний міський голова – ред.] з його робочого місця, не захочуть працювати з псевдомером, пояснювати йому щось. Бо тут головне у слові "працювати" – саме виявляти ентузіазм.

Тобто, якщо працювати, як той самий Сальдо – гучно про щось заявляти, але нічого не робити – якщо підлеглі "мера" так само будуть лише робити вигляд, що працюють, то все розвалиться й нічого у них не вийде. Тим більше, для того, щоб щось вийшло, потрібна не просто звичайна праця й виконання своїх, прописаних в інструкції посадових обов’язків, а потрібні дійсно креативні рішення. Наприклад, щоб перейти в рублеву зону там, де немає банківської системи. Банківська система є українська, а якщо відключити інтернет, як вони зробили, то немає жодної банківської системи.

Але точно немає російської банківської системи. Вже, я думаю, російські банки не бояться жодних санкцій, вони й так підсанкційні. Тому вони сюди зможуть технічно заходити й відкривати свої відділення, забираючи в українських банків їхні приміщення. Поширювати свої картки "Мир", які ніде, крім росії, не працюють. Працювати в рублях. Але ж це не значить, що магазини прийматимуть рублі, що термінали прийматимуть рублі.

Тобто для цього їм потрібно буде дуже серйозну роботу провести – передусім, репресивну з усіма власниками бізнесу. Яких потрібно збирати, погрожувати, примушувати платити якісь кошти в окупаційний бюджет чи, швидше, "общак". Благо більшість із них вже не платять в український і місцевий бюджети – більшість херсонців не знає зараз, чи платити податки, чи ні. Підприємці – це передусім платники єдиного податку, 20 травня – термін оплати. Податкова інспекція в місті й області відсутня фізично.


Росіяни блокують "зелені кордори" й розграбовують Херсонщину - Молчанов

Поширена думка, що Херсонщину "злили" свідомо й навмисно – для того, щоб дати воду в Крим. Що це була домовленість. Звісно це – теорія змови. Я вважаю, що немає сенсу на смерть воювати в одному місті й здавати без бою інше.

Але, в будь-якому разі, дуже довго лінія фронту пролягала по адмінкордону Херсонської області. Зараз на півночі її трохи посунули. Хоча росіяни знову наступають на Кривий Ріг, і знову може щось статися, коли лінія розмежування буде повторювати адміністративні межі. Це – не просто так. Й адміністративні кордони Херсонщини – не найкраща лінія географічно й топографічно для оборони й створення плацдармів для контрнаступу.

І контроль цих територій росіянами пов’язаний саме з тим, що тут немає фактично адміністрації, немає територіальної оборони, немає нормального фінансового забезпечення. Тому люди розгублені, й окупантам простіше з ними працювати. Вони можуть брати гуманітарку, вони не будуть з такою інтенсивністю стріляти їм у спини з "зеленки", яка вже є обабіч доріг. Саме через те, що немає керівництва, немає зброї.

Що робити мешканцям Херсону в окупації? Ваші поради для херсонців.

По-перше, треба в своїй голові трохи змінити налаштування. Коли кажуть, що не можуть поїхати, бо "у мене тут квартира", "нічого там немає, що я там буду робити". Це неправильно. Життя – дорожче. І ніхто вам зараз не гарантує життя у Херсоні. Навіть життя, а тим більше – свободу й збереження власної гідності.

Ставлення окупантів до вас – це щось середнє між ставленням німецьких нацистів до євреїв і до поляків на тій території, що була приєднана до Рейху. Ви однозначно для них люди не першого сорту, і жодних прав у вас немає. Якщо вас зґвалтують, нікому нічого за це не буде. Якщо вас пограбують, нікому нічого за це не буде. Якщо вас уб’ють, нікому нічого за це не буде.

Тому, я змушений це повторити, тікати треба не тільки тому, що в Херсоні стало погано жити. А й тому, що динаміка – дуже небезпечна, й далі буде тільки гірше. Вони [росіяни– ред.] вже поширюють такі чутки, що буде як у Криму. Не буде як у Криму, і ми вже говорили – чому. Тому що немає механізму управлінського і немає коштів. Без управління всі сидітимуть і чекатимуть, що їх нагодують. А у них немає коштів усіх нагодувати.

Друге – порадити не "світитися", не брати їхню гумдопомогу, я не можу. Дехто ще з початку окупації залишився без засобів для існування. Це пенсіонери, які отримували пенсію через "Укрпошту". Якщо інтернет і обіг українських банківських карток не буде відновлено, й херсонці залишаться навіть без тих джерел існування, що були досі доступними, то звісно багатьом доведеться брати допомогу в окупантів. А дехто буде змушений і працювати на них.

Якщо ви берете гумдопомогу, ви маєте знати, що є обов’язок окупанта не тільки пропускати, а й забезпечувати населення окупованих територій трьома видами постачань – це їжа, ліки та одяг. Коли в 1949 році приймалася Женевська конвенція, інтернету не існувало як такого, тому про забезпечення зв’язком не йшлося. Але вони зараз самі постачають їжу, не постачають ліки й блокують їхню доставку, а про одяг взагалі поки всі забули.

Вони ще масово не порушують право херсонців на життя, але це буде. Тому я раджу всім, але передусім чиновникам і бюджетникам, коли ви берете щось в окупантів, пам’ятати: ви не повинні бути їм за це вдячними. Це – їхній обов’язок за Женевською конвенцією.

З колаборантами і російськими військовими треба якомога менше взагалі спілкуватися, оминати їх десятою дорогою за можливості. І знову таки – тікати за першої нагоди.

stopcor.org

Теги: Херсон,Херсонщина,Україна, війна в Україні,Війна, війна з рф, Російська агресія ,Російська Федерація,Росія, війна Росії проти України,Володимир Молчанов,Молчанов,ХНР (Херсонська народна республіка),ХНР ,Херсонська народна республіка,Європа,Новоросія,референдум в Херсоні,Медведчук, Виктор Медведчук,ЄС, Євросоюз,Європейський Союз,Манафорт,ЗСУ, Збройні Сили, Збройні Сили України,Буча, Ірпінь, Маріуполь,Володимир Сальдо,Володимир Сальдо Вікіпедія,Ексмер Херсона Володимир Сальдо,Херсон Володимир Сальдо,Володимир Сальдо ,Ексмер Херсона Сальдо,Ірина Сальдо,Сальдо,Сальдо Вікіпедія,Семенчев, Філіпчук,СБУ,Крим,Служба безпеки, Служба Безпеки України, СБ Украины, СБ України,Кривий Ріг,Укрпошта
Автор: wikibazacom