УКРАЇНСЬКА ВЕЛИЧ

Багато чого було написано про несподівані здібності війни за 21 день українського спротиву. Найкращий агітатор і бухгалтер, комбат і санітар, війна згуртувала націю, поставила все і всіх на свої місця і показала справжнє обличчя кожного, даючи світу приклад цивілізованої мужності.

Незрима цензура воєнного часу вплинула і на народні міфи, руйнуючи одні і роблячи інші даністю та історичною правдою.

Анекдоти про бандерівців набули глибини і мудрості духовних заповітів, прислів'я сповнились живого змісту, а переможні марші запорожців залунали з такою сучасною міццю, ніби вони були написані зірками української естради в перші дні війни.

Український міф витримав випробування битвою, виявившись не міфом, а нашою справжньою історією. Велич і звитягу українського народу засвідчили репортажі  з російських фронтів і переклички нескорених міст, а легенда, яка перемогла, перестає бути вигадкою і стає вищою істиною, яка формує спільну мораль і національну ідею.

Російський міф виявився кволою картонною декорацією. Культивуючи протягом століть імперське побєдобєсіє і власну богообраність, штучно створений народ остаточно схибився і перетворився на похмуру біомасу, приречену на віковий сором і деградацію.

Називаючи російських солдатів орками, ми їх романтизуємо. Вони схожі на нетверезих оленярів, яких режим назбирав на просторах своєї кволої імперії і озброїв, крім автоматів і танків, правом бомбити пологові будинки і розстрілювати в упор колони беззахисних біженців.

Українська зброя винищує російську чуму потужно і звитяжно, але навіть вона не здатна переплавити її на щось пристойне, корисне і просто людське. Балалаєчна велич, розтиражована кремлівською пропагандою, припала до смаку населенню Росії і набула державного патріотичного статусу.

Слова бункерного діда путіна про «один народ» не заслуговують на обговорення, але сьогодні вони зловтішно підкреслюють цивілізаційну різницю між нами та охлосом, що населяє «запоребрикові» території.

Російська свобода це рабство і нашестя, російська історія це злий фейк, російська віра є «замішаною на пияцтві безбожністю», а російська армія (те, що від неї залишилося) схожа на замурзану орду, яку пересадили на броню БТРів.

Український комплекс переваги над кацапами з розмовних жанрів перейшов у військові зведення та протоколи міжнародних організацій, став даністю та історичним вироком.

Коли цивілізований світ ставить Україну за приклад власним народам, йдеться не лише про вміння згуртуватися в мить загрози та бити ворога. Ми не просто краще б’ємося. Ми мудро і правильно живемо, зводимо оселі, вирощуємо дітей, граємо у футбол, печемо хліб та прикрашаємо землю квітами.

У цьому сенсі ми справді «анти – росія», як про це й хрипить кремлівська пропаганда. Наша битва тому й почалася, що біснуватому кремлівському ліліпуту нестерпно дивитись на те, як поруч із його рідними глиноземами живе та розквітає велика країна вільних людей на ім'я Україна.

Того, що його орки прозріють, дивлячись на нас, путін не боїться. Люди дурної крові та низької касти, заручники кріпосного патріотизму та жандармської дисципліни, вони відкинули себе на сміттєве узбіччя світу ще до того, як Армія України почала витирати з воєнних мап їхні корпуси та дивізії, а світовий бізнес вимкнув колишню рф з фінансової розетки.

Населення євразійських просторів, так звана «російська нація», вже сформована, і є багатомільйонним натовпом розгублених холопів, які прикрашають власну приреченість ненавистю до нашої Батьківщини та люттю до решту світу.

Україні, яка у боротьбі виявила свою планетарну перевагу над російською химерою, зараз не до ідейного панування. Ця її перевага набуває прояву у перемогах фронту та мужності тилу (якщо цей тил існує), у підтримці цивілізованих держав та всенародній згуртованості.

Ми воюємо, захищаючи свою красиву долю та свою Перемогу, а не прагнучи протверезити «загадкову російську душу», звіряча сутність якої вкотре вирвалася на волю і загрожує людству.

Перейшовши у великий наступ, ми не понесемо Український Світ на російські землі, бо він там не приживеться. Країна мертвих душ і каламутних очей, холопів і балалайок не здатна жити за гордими людськими законами.

Слава Україні!

Героям Слава!

Автор: Юрій Маркович Рогоза

сценарист, поет, письменник та драматург,

лауреат всесоюзних конкурсів «Пісня року»,

нагороджений двома дипломами української "Пісні року",

активно пише пісні для популярних виконавців України та країн колишнього СНД