Олександр Кухарчук і його бюджет Яришівської громади: 10 тисяч на розвиток, 44 тисячі на авто сільського голови
У Яришівській громаді бюджет розвитку складає менш як десять тисяч гривень на рік. Водночас сільський голова Олександр Кухарчук позичає сільраді свою машину, ремонтує її бюджетним коштом і скасовує закупівлі, щоб потім купити у тієї ж фірми тільки на 40 000 гривень дорожче. Всього за 2021 рік Яришівська громада втратила на епопею з автівкою для сільського голови майже 90 000 гривень. Це дев’ять річних бюджетів розвитку громади. А сам голова постійно ігнорує закони України, бо взагалі не інформує громаду, як розподіляються кошти платників податків.
Громадський рух “Чесно”, сайт “Доступ до правди” та Автомайдан Вінниччина проаналізували діяльність сільського голови та виявили декілька цікавих нюансів.
Отже, хто такий Олександр Кухарчук?
До виборів у Яришівську тергромаду Олександр Кухарчук працював сільським головою у сусідньому селі Юрківці. Це відомо з його декларацій. Хоча на офіційному сайті Яришівської ради жодне місце роботи Кухарчука до обрання сільським головою не згадується. Останній і єдиний запис на сайті — що Кухарчук у 1992 році закінчив Вінницький педагогічний інститут за спеціальністю “вчитель фізичного виховання”.
На місцевих виборах 2020 року він став головою Яришівської громади від партії “Європейська Солідарність”.
Після обрання сільським головою Кухарчук прилаштував у сільраду свою дочку та зятя. Дочка відповідає за бухгалтерський облік, а зять став водієм самого Кухарчука. Оскільки у сільради не було службового автомобіля, для забезпечення зятя роботою Кухарчук “надав” громаді власний. І зовсім не безплатно.
Угоду підписали не відкладаючи, 1 січня 2021 року. За кошти яришівських платників податків авто сільського голови зобов’язувались і ремонтувати, і заправляти. Живе очільник громади у сусідньому селі, і це був його єдиний автомобіль, згідно з декларацією. Тому і на роботу, і з роботи щодня родина, найімовірніше, їздила власною автівкою, але бюджетним коштом.
У березні минулого року сільська рада оголосила тендер на закупівлю службового автомобіля. Планували купити “Рено Дастер”. Відповідальним за закупівлі, згідно з інформацією на майданчику публічних закупівель «Прозорро», був сільський голова. Але на початку травня сільрада передумала купувати авто і скасувала вже проведену закупівлю на 549 тисяч гривень із визначеним та типовим для Вінниччини переможцем, фірмою “Фаворит-авто”.
А вже через місяць бюджетним коштом відремонтували авто сільського голови. Для цього закупили запчастин на 24 тисяч гривень. Цікаво те, що у лютому громаді Яришева ремонт автомобіля сільського голови вартував уже 20 тисяч гривень.
Громадський рух “Чесно” дослідив опубліковані на майданчику публічних закупівель “Прозорро” документи. Згідно з ними виходить, що сільський голова сам замовляє запчастини, сам же і підписує угоди на своє авто.
А ось позичений автомобіль, згідно з декларацією за 2020 рік, сільський голова нібито купив за 10 тисяч гривень. Для Опеля Zafira 2004 року випуску це, погодьтесь, смішна ціна. Такий автомобіль на вторинному ринку коштує від 5 тисяч доларів — щонайменше вдесятеро більше за ціну, яку сільський голова Яришева вказав у декларації. Мінімізація суми може свідчити про мінімізацію суми податків, які треба було б сплатити.
І тільки через три місяці з моменту скасування останнього тендеру, у серпні 2021 року, сільська рада все ж купує “Дастер” — але на 40 тисяч гривень дорожче від невдалої травневої закупівлі.
Увесь цей час на сімейному авто, позиченому сільській раді, водієм на зарплаті працював зять сільського голови. Сам голова ніякого конфлікту в тому не бачить:
“По якому питанню конфлікт інтересів? Що зятя взяв на роботу? Читайте закон про запобігання корупції…Так рік мені треба було чимось їздити? Я за рік 45 тисяч (кілометрів) на ньому наїздив. Путєві листи всі є. Все є”.
Та навіть після купівлі службового авто угоду позики з сільським головою не було припинено. Адже згідно з отриманою відповіддю, в середині листопада минулого року сільрада все ще користувалась автівкою сільського голови.
Все покрито таємницею
Але дізнатись про закупівлі та витрати бюджету майже неможливо. На офіційному сайті Яришівської сільської ради не публікуються ані рішення сесії, ані розпорядження сільського голови, ані будь-які інші документи, передбачені законами.
Хоча Олександр Кухарчук має чималий досвід у місцевому самоврядуванні ще відколи працював головою у Юрківцях. Проте норми закону щодо доступу до публічної інформації пан голова просто демонстративно ігнорує.
Фактично, громада не має можливості дізнатись про діяльність ради і сільського голови. На запит, чому на сайті ради не опубліковано рішень сесій, протоколів сесій та засідань постійних комісій, протоколів засідань виконавчого комітету активісти отримали відповідь, що рада не виконує закон, бо “штатним розписом не передбачено посади адміністратора сайту”. Хоча свій штатний розпис затверджує сама рада.
Якщо говорити про практику, то часто в місцевих радах окремої посади адміністратора не існує, проте це не звільняє ради від виконання закону - у таких випадках обов’язки з оприлюднення інформації виконує хтось з інших фахівців.
Схоже, така ситуація була й у Яришівській ТГ, адже в одній із відповідей на запит пан голова відписав, що обов’язки з опублікування інформації на сайті покладено на Оксану Кухарчук, його доньку, яку, як ми пам’ятаємо, після виборів сільський голова прилаштував у “свою” сільраду головним спеціалістом з бухгалтерського обліку.
Далі ще цікавіше. В останній відповіді на запит активістів сільський Кухарчук застеріг активістів від послуговування сайтом громади як джерелом інформації, оскільки розробники сайту - не сільська рада, яка його наповнює, а підрядна організація, яка займалася його виготовленням - “не можуть гарантувати захищеності сторінок”. Це приблизно те саме, що перекладати відповідальність за дотримання правил дорожнього руху з водія на виробників автомобіля.
Ми розуміємо, що пана голову могли ввести в оману, тому розпитали юриста щодо того, яку саме інформацію мають викладати місцеві ради на своїх сайтах і яка відповідальність передбачена в законі, якщо цього не робити.
За допомогою щодо роз’яснень ми звернулись до фахівців профільного сайту “Доступ до правди”. І нам пояснив Олег Тимощук, юрист Центру демократії та верховенства права: “Частина відповідей на ці питання лежить в площині Конституції України, згідно якої народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування це фактично право жителів села, селища чи міста самостійно вирішувати питання місцевого значення, або наділяти таким правом представницькі органи - місцеві ради.
Такий мандат (тобто делегування народом повноважень на здійснення представницької влади) дає право радам вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.
Відомо, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
І незважаючи на певну матеріальну та організаційну самостійність органів місцевого самоврядування - вони зобов’язані діяти на принципах гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами, як цього вимагає чинне законодавство.
Візьмемо до прикладу Закон України “Про доступ до публічної інформації” - до обов’язку розпорядників публічної інформації (а це в тому числі і ОМС та створені ними підприємства) зокрема відноситься:
- оприлюднення інформації (про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, проекти рішень та багато іншого);
- систематичне ведення обліку документів, що знаходяться в їхньому володінні;
- створення спеціальних структурних підрозділів або призначення відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
- надання та оприлюднення достовірної, точної та повної інформації, а також у разі потреби перевірка правильності та об’єктивності наданої інформації і оновлення оприлюдненої інформації.
Про це і синхронно зазначено у профільному закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, що сесії ради проводяться гласно, їх протоколи є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит, а результати поіменного голосування підлягають обов’язковому оприлюдненню та розміщенню на офіційному веб-сайті ради в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Тож, резюмуючи можна сказати, що органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти в межах Конституції та законів України, виконуючи всю повноту повноважень, якою їх наділила територіальна громада та нести відповідальність за свою діяльність/бездіяльність перед юридичними і фізичними особами, особливо в частині дотримання прав, свобод і і законних інтересів громадян”.