Як формувалася українська мова
Українська мова вважається другою за милозвучністю мовою після італійської. За даними опитування, нею у побуті користується 46% українців, а 73% вважають її своєю рідною. Про це свідчать результати моніторингу волонтерів «Простір свободи» та ініціативи «Вчи українською».
Коли людина чує вираз «українська мова», на думку одразу спадає та літературна сучасна мова, якій всіх українців ще з дитинства навчають у школах, університетах та якою вони зазвичай спілкуються з рідними, на роботі та й взагалі у повсякденності. Але чи завжди вона була такою, якою кожен мешканець України звик її чути? Як виникала та формувалася наша рідна мова протягом століть та які події безпосередньо на це впливали?
Якщо говорити про походження сучасної літературної мови, то воно пов’язане з виходом книги Івана Котляревського «Енеїда». Саме в ньому автор на основі тодішніх говорів Наддніпрянщини сформував поняття народної, живої мови, яке згодом почало використовуватися й в іншій літературі. Основоположником ж такої мови вважають Тараса Шевченка. До цих двох відомих історичних постатей на території України існувало дві мови: церковнослов’янська та староукраїнська. Перша була запозичена нами від болгар після прийняття на Україні у 988 році християнства, друга ж існувала у 13-18 століттях та вважалася писемно-літературною. На основі церковнослов’янської згодом виникла також давньокиївська мова, яку загалом використовували у державному управлінні та літописах. Саме нею Нестором Літописцем було написано «Повість минулих літ» та інші його літописні твори.
Ознаки, що є найбільш характерними в українській мові, виникли ще за часів давніх східнослов’янських племен. Через це вона увібрала в себе велику кількість мовної спадщини наших предків – прадавніх слов’ян. В період 7-9 століття виникала достатня кількість слів, що можна вважати специфічно українськими.
Більш помітного розвитку наша мова досягла за часів Київської Русі. Історик Агатангел Кримський у своїх працях наголошує, що в давноруських текстах тих часів були присутні фонетичні риси, що є характерними для української мови. Цей період відзначається також створенням текстів високого стилю.
В той час, коли українські землі знаходилися під владою Польщі та Литви, українська мова піддавалася значному впливу розмовних діалектів цих країн. Офіційною тоді вважалася руська мова, і всі документи та друковані видання публікувалися саме нею. Вона мала у собі елементи українського говору. Важливим є також те, що цей час характеризувався формуванням певної української народності, і, відповідно до цього, зросла роль нашої мови у суспільстві. Вона вважалася головною національною ознакою серед населення.
Особливого розквіту українська мова, а саме писемність, набула у кінці 17-початку 18 століття. Створювалася велика кількість віршів та козацьких літописів, що стало дуже великим поштовхом для удосконалення нашої мови. Однак становище швидко змінилося, коли у 2 половині 18 століття Україна потрапила до складу Російської імперії. Звісно, мова продовжувала розвиватися, але не такими темпами. В той час вийшла книжка «Енеїда», яка вже згадувалася вище.
В період 19-20 століття вагомою подією можна вважати появу «Кобзаря» Шевченка, який ввів у спілкування нові лексичні засоби та поширив їх серед населення. В цей час українська мова починає стрімко вживатися не лише у літературі, а й в освіті. За радянських часів, незважаючи на утиски влади у вигляді Емського указу та Валуєвського циркуляру, розвиток мови не припиняється: утворюються нові лексичні одиниці та граматичні норми. А з 28 червня 1998 року вона стає офіційною в Україні та набуває статусу державної.
Звісно, зараз також відбувається поступовий розвиток української мови: з’являються неологізми та нові мовні звороти, які раніше не використовувалися у спілкуванні. Наша мова пройшла складний та тернистий шлях формування, і тепер продовжує збагачуватися та стає все більш милозвучною.