Сергій Наєв: РФ будь-коли може перейти до бойових дій на Півдні України

Сергій Наєв: РФ будь-коли може перейти до бойових дій на Півдні України
181006 ПЕРЕГЛЯДІВ

Чому Росія нагнітає ситуацію навколо кордонів України, проводячи масштабні навчання на білоруській території, і до чого призведе загострення на Донбасі – в інтерв'ю РБК-Україна розказав Командувач Об'єднаних сил, генерал-лейтенант Сергій Наєв.

В середині вересня РФ і Білорусь провели масштабні військові навчання в безпосередній близькості від кордонів України. Керівництво нашої країни вже заявило, що ці навчання можуть нести загрози для безпеки усього регіону.

Тим часом з кінця серпня загострюється ситуація на окупованому Донбасі. Від обстрілів російсько-окупаційних військ майже щодня гинуть українські солдати. Крім того, чи не вперше за останні декілька років противник наніс удари по містам поблизу лінії розмежування – Авдіївці і Щастю. На думку Командувача ОС, це виглядає як демонстрація сили і безкарності зі сторони країни-окупанта.

– В середині вересня на полігонах Білорусі і Росії почалися спільні навчання “Запад-2021” (навчання проходили з 10 по 16 вересня, – ред.). В чому їх небезпека для України?

– Так, на даний час вже триває активна фаза спільних російсько-білоруських стратегічних навчань "Запад-2021" (інтерв'ю було записане до завершення навчань, – ред.). Основні епізоди навчань із залученням військ відпрацьовуються як на військових полігонах Росії, так і на полігонах Збройних Сил Республіки Білорусь.

У рамках зазначених навчань Росія перекинула до білоруських полігонів окремі підрозділи Західного військового округу Збройних Сил РФ, які спільно з підрозділами Збройних Сил Республіки Білорусь практично відпрацьовують навчальні питання.

– Яка реальна загроза Україні від цих дій РФ?

– Найбільш небезпечним чинником слід вважати максимальне наближення районів проведення навчань до державного кордону України. Іншим небезпечним чинником вбачається імітація або демонстрація повернення російських підрозділів до пунктів постійної дислокації після завершення навчань та приховане створення угруповань на території Білорусі. Наразі, ознак створення противником наступальних угруповань військ не виявлено, ситуація залишається контрольованою та продовжує відслідковуватись.

Загалом ми передбачаємо різноманітні варіанти розвитку ситуації, тому безперервно проводимо моніторинг обстановки та утримуємо в готовності відповідний комплект військ. Головне завдання – упередити будь-які дії РФ, не допустити дестабілізації обстановки та уникнути втягування ЗС України у можливі провокації.

– Наприкінці серпня ситуація в районі проведення ООС загострилась, зокрема відбувся обстріл цивільного сектора Авдіївки. Чи бачите ви тенденцію до подальшої ескалації ситуації на Донбасі?

– На фоні відсутності у противника тактичних успіхів командування окупаційних військ продовжує пошук найбільш ефективної тактики дій. На теперішній час підтверджується поєднання противником дій воєнного характеру з одночасним проведенням заходів інформаційно-психологічного впливу.

В окремих випадках противник, нехтуючи Мінськими домовленостями, став частіше застосовувати заборонені зразки озброєння, у тому числі по цивільних об’єктах.

– Яка, на вашу думку, мета таких дій держави-агресора?

– Основна мета таких провокацій – це демонстрація сили, безкарності та зухвалості. При цьому, зазначеними діями противник намагається мотивувати військове командування операції Об’єднаних Сил дати "гідну відповідь" з одночасною фіксацією порушень з нашого боку.

Особлива увага приділяється викривленому висвітленню реальної обстановки в ЗМІ та звинуваченням вищого військово-політичного керівництва нашої держави у штучному загостренні ситуації на лінії розмежування.

– Чи може це загострення бути пов’язаним з візитом президента Зеленського до США наприкінці серпня?

– Як правило, зазначена тактика поширено використовується напередодні важливих міжнародних зустрічей представників української влади з представниками країн-партнерів та безпекових організацій.

– Поясніть, будь ласка, ситуацію з умовами ведення вогню у відповідь українськими військовими в районі проведення ООС. Коли вони мають таку можливість та чи мають вони це погоджувати з командирами вищої ланки?

– Військовослужбовці Збройних Сил мають право відкривати вогонь, якщо є безпосередня загроза їхньому життю та здоров’ю, втрати позицій, територій тощо. Що стосується ведення вогню у відповідь, то це право у військовослужбовців ЗС України ніхто не скасовував. З цією метою були надані та доведені до кожного окремого військовослужбовця роз’яснення щодо порядку дій у тій чи іншій ситуації. Відповідь надається за рішенням командира на місці. Без очікування дозволу зі штабу.

У будь-якому випадку відповідь повинна бути адекватною, і саме головне, не створювати загрози цивільному населенню та критичній інфраструктурі, незалежно від того, чи вона знаходиться на підконтрольній чи окупованій території. Сьогодні, ніяких штрафів з боку старших командирів за ведення вогню у відповідь не накладається.

– Чи прогнозуєте ви загострення ситуації на Донбасі через рішення Росії з 30 вересня скасувати моніторингову місію ОБСЄ на своїх пунктах пропуску "Донецьк" і "Гуково"?

– Як ми бачимо, Російська Федерація продовжує докладати всіх зусиль, щоб знизити ефективність та об’єктивність міжнародного моніторингу, який здійснюється місією ОБСЄ на Сході України.

Зазначу, що Росія вже неодноразово заявляла про рішення обмежити функції представників спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, які виконують завдання в межах окупованих районів Донецької та Луганської областей, зокрема на неконтрольованих ділянках державного кордону.

– Які є загрози для України після скасування моніторингової місії ОБСЕ на російських пунктах пропуску?

– У разі прийняття такого рішення, Росія забезпечить безпрецедентні можливості безконтрольного завезення матеріально-технічних засобів – військової техніки, озброєння, боєприпасів – для забезпечення тривалого утримання окупаційних військ в ОРДЛО та ведення бойових дій проти угруповань Об’єднаних сил. З огляду на зазначене, виникнення локальних загострень на лінії бойового зіткнення не виключається.

Попри відповідні заяви з боку РФ, можна припустити, що це є черговою спробою тиснути на керівництво нашої держави.

– Чи вбачаєте ви ознаки загострення ситуації на Півдні? Чи здатне угруповання ЗС РФ в Криму до активних наступальних дій найближчим часом? Чи посилені наші рубежі на цій ділянці?

– Військові загрози з боку РФ на Півдні України з кожним роком лише зростають. Сказати, що є прямі ознаки того, що РФ найближчим часом розпочне військову агресію не можна. Однак стрімка мілітаризація окупованого півострова та створення надпотужної військової бази лише посилює загрози національній безпеці України у воєнній сфері.

Крім того, досвід 2014 року свідчить про те, що РФ може піти не тільки на загострення, але може перейти до реальних бойових дій на Півдні України в будь-який зручний для російського керівництва час.

Черговим приводом для актуалізації зазначеного питання є ініціювання керівництвом нашої держави роботи "Кримської платформи". На цьому фоні Російська Федерація лише посилює тиск щодо недопущення вироблення дієвого механізму мирної деокупації Криму, загрожуючи можливим розширенням збройної агресії.

– Чи зараз є на окупованому півострові достатнє за чисельністю і озброєнням угруповання ЗС РФ для здійснення агресій на материкову Україну?

– На даний час ознак створення на півострові наступальних угруповань військ не виявлено. Проте, враховуючи досвід навчань, Росія досягла спроможностей з оперативного перекидання військ на великі відстані, що є черговим небезпечним чинником.

Незважаючи на це, ЗС України готові до реагування на будь-які загрози з кримського напрямку. Ми продовжуємо посилювати сухопутні та морські кордони південних регіонів.

– Як ви загалом оцінюєте шанси на повномасштабне вторгнення ЗС РФ в Україну в найближчий перспективі?

– З огляду на нарощування Росією воєнного потенціалу навколо України та проведення масштабних навчань, у тому числі за наступальною тематикою, загрози повномасштабного вторгнення на територію України зберігаються.

Проте, дія міжнародних санкцій та підтримка України міжнародними партнерами з питань суверенітету та територіальної цілісності суттєво знижують реалізацію розширення агресії з боку РФ.

У найближчій перспективі Росія ймовірно продовжить вживати гібридні заходи впливу на нашу державу, зосереджуючи зусилля на підтриманні керованої нестабільної ситуації на сході України, дестабілізації суспільно-політичної ситуації в середині нашої держави та завоювання переваги в інформаційному просторі.

Однак, зазначу, що нашими органами розвідки постійно аналізується обстановка, а військове командування готове до змін рівня загроз та адекватного реагування на них.

– Політичне керівництво України говорить про гостру необхідність надання Україні військової зброї, зокрема американських ЗРК "Patriot". Які ще одиниці іноземної військової техніки і озброєння могли б посилити українську армію?

– Оборонно-промисловий комплекс України за останні роки відзначається реальними практичними проектами, які значно посилюють обороноздатність нашої країни.

Це і ракетні комплекси "Нептун" та "Вільха", і модернізовані літаки Міг-29, Су-25 та Су-27, гелікоптери Мі-8, танки Т-64БМ "Булат", новітні протитанкові ракетні комплекси "Стугна-П", "Корсар", радіолокаційні станції РЛС-36Д6, безпілотники Spectator-М1.

Так, зроблено багато, але потрібно продовжувати подальший розвиток спроможностей Збройних Сил України задля зменшення та нейтралізації загроз національній безпеці України, починаючи від можливостей економіки та оборонно-промислового комплексу.

Водночас є нагальна потреба у подальшому розвитку озброєння в напрямку протиракетного, зенітно-ракетного прикриття, нанесення ударів та вогневого ураження засобами ракетного, ракетно-артилерійського, артилерійського озброєння, у тому числі високоточного, по сухопутним та морським об’єктам противника тощо.

– А щодо саме іноземної зброї? Який вид озброєння зараз потребує українське військо?

– Як доцільний варіант підсилення військових частин та підрозділів Збройних Сил України сучасними засобами протиракетної оборони (ПРО) та ЗРК можлива їх закупівля за імпортом або отримання у якості матеріально-технічної допомоги від країн партнерів. Мова йде про зенітно-ракетні комплекси, комплекси тактичних систем ПРО, протикорабельні ракетні комплекси на корвети та ракетні катери; ракетні комплекси РК МБ Seaspear в рамках меморандуму з Великою Британією, ударні безпілотники Туреччини ТВ-2 "Bayraktar".

– В липні-серпні президент Зеленський змінив фактично все керівництво ЗСУ. На вашу думку, чи не була втрачена керованість військом через одномоментну зміну майже всього командування армії?

– Ми повинні розуміти, що Збройні Сили – це стала силова одиниця, діяльність та керівництво якої визначено Конституцією України, статутами та іншими нормативно-правовими актами. Кожен новопризначений керівник має високі професійні якості, повагу у військових колективах та безцінний бойовий досвід, отриманий у ході проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил.

За роки російсько-української війни в ЗС України вже сформувалося численне, потужне бойове братерство, головна спільна мета якого – захист народу України та територіальної цілісності держави.

Тому, відповідаючи на ваше питання, я можу лише зазначити, що спільними зусиллями ми досягнемо ще більших результатів в зміцненні обороноздатності українського війська, які маємо на цей час.

– Як ви наразі оцінюєте відповідність українського війська стандартам Збройних Сил країн-членів НАТО?

– В українському війську ще тривають організаційні заходи реформування за принципами, прийнятими у країнах-членах Альянсу. Керівництвом ЗСУ визначено завдання щодо підвищення рівня сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО і щодо реформування та розвитку українського війська відповідно до стандартів НАТО з урахуванням досвіду, набутого під час проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил.

Дійсно, перехід українського війська до структур НАТО – це один із найважливіших елементів масштабних змін, які сьогодні реалізуються у Збройних Силах України. Сьогодні йде удосконалення та організація взаємодії і управління у створенні цих вертикалей, а також триває апробація самого порядку управління в нових організаційних структурах.

Крім цього, у рамках підвищення рівня сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО заходи підготовки у ЗСУ здійснюються за стандартами Альянсу із залученням іноземних інструкторів Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна (JMTG-U) і навчально-тренувальних місій збройних сил Великої Британії – "ORBITAL", Канади – "UNIFIER", Литовської Республіки (LMTG-U) та інших країн-партнерів. За допомогою наших партнерів здійснюється підготовка українських військових до ведення бойових дій за різних умов та приведення наших підрозділів у відповідність до стандартів держав-членів НАТО.

Також підрозділи Збройних Сил України активно залучаються до проведення багатонаціональних навчань, як на території України, так і за кордоном, під час яких вони діють разом з підрозділами країн-членів НАТО та відпрацьовують навчально-бойові завдання за стандартами Альянсу.

Слід зауважити, що алгоритм роботи командирів та штабів Збройних Сил України, а також командирів та штабів в підрозділах країн-членів НАТО, є однаковим і значно відрізняється від того алгоритму, який існував в радянській системі управління і, донедавна, в українському війську.

ЗСУ широко використовують основні механізми співпраці з Альянсом, за допомогою яких забезпечується реалізація відповідності українського війська стандартам Збройних Сил країн-членів НАТО. Мова йде про процес планування та оцінки сил НАТО та Концепцію оперативних можливостей. Цей процес буде продовжено та в найближчій перспективі планується збільшити кількість підрозділів, що сертифіковані в НАТО.

У підсумку можу сказати, що українське військо зробило багато та виконало чимало завдань, щоб відповідати стандартам Збройних Сил країн-членів НАТО, що, до речі, визнають в самому Альянсі. Нам слід розуміти, що ми продовжуємо розвиток наших спроможностей відповідно до стандартів НАТО. Ми йдемо вже обраним шляхом, при цьому розуміючи цілі та порядок їх досягнення.