#НЕВІДОМЕ_ПРО_ВІДОМИХ: Карпо Ходосов – учитель української мови та літератури, краєзнавець, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель Української РСР
Майже всі, кому довелося слухати виступи учителя української мови та літератури, випускника Полтавського педагогічного, Карпа Ходосова або спілкуватися з ним, згадують невимушеність, щирість, відвертість педагога та його кредо: «Учні тільки тоді можуть сприйняти літературний твір, коли він глибоко осягнутий самим учителем. І не раз прочитаний». Таке переконання Карпа Остаповича не втратила актуальності й дотепер.
Народився, залюблений у слово краєзнавець, 26 жовтня 1912 р. у селі Софине Хорольського району Полтавської області. У 1925 р. закінчив семирічку в селі Оболонь, а у 1930 – короткотермінові педагогічні курси у Хоролі. Працював учителем у початковій школі, згодом викладав українську мову і літературу.
Навчаючись у Полтавському педагогічному інституті (закінчив 1938 року за спеціальністю учителем української мови та літератури середньої школи), познайомився й потоваришував із Василем Сухомлинським: «… запам’яталося, як зовсім юний сільський учитель, ну, звичайний собі хлопчина, дуже гаряче відстоював свою думку. Мова йшла про виховання учнів. Мене вразило, що це хлоп’я (адже йому тоді не було ще й вісімнадцяти років) таке начитане, так багато знає, з таким полемічним захватом вступає в суперечку з досвідченими вчителями – і відстоює свою правоту…»
Згодом, у середині 70-х рр. ХХ століття, Карпо Остапович емоційно розповів про одну подію, пов’язану із Василем Олександровичем: «Того останнього дня, коли мали оголосити наслідки нашого заочного фінішу, ми довго прогулювалися вулицями Полтави, розмовляли про майбутні шляхи в житті, взагалі про шкільні справи. Зупинилися перед пам’ятником Котляревському. В урочисто-мовчазній задумі стояли. …відчували: це наша безмовна клятва на вірність справі, якій уже кожен віддав серце, – справі навчання і виховання дітей».
За спостереженнями літературознавця, доктора філологічних наук, професора Олексія Неживого, із Василем Сухомлинським Карпа Ходосова єднала щоденна творчість, намагання вивчати українську літературу в школі як мистецтво слова, розвивати літературні здібності учнів, широко застосовувати педагогічний потенціал довкілля, рідного краю в навчально-виховному процесі.
У шануванні рідної мови проявлялась любов Карпа Ходосова до рідної землі краю, а також у чіткій громадянській позиції, адже він воював на фронтах Другої Світової війни, нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною».
З 1948 по 1973 рр. тривав двадцятип’ятилітній період учительства Карпа Ходосова, незмінно – у Хоролі, незмінно – викладачем української мови та літератури. Саме у цей період Карпо Остапович формулює формулу успішного учительства: «Хоч учитель – свого роду артист, проте не слід “перегравати”: зайва, надмірна артистичність не менш шкідлива і небезпечна, ніж сіро-нудотна мертвечина, що вбиває, глушить інтерес, напруженість думки, схвильованість почуттів. Якщо учні відчують навмисність, “награність”, а відтак – фальш артистичності вчителя, – уваги не стане, урок буде приречений на невдачу. Природність, щирість і невимушеність поведінки, голосу, інтонації педагога – в поєднанні з глибокою ерудицією і вмінням популярно, доступно викладати матеріал – запорука успіху»
Учитель-практик Ходосов залишив значну наукову, науково-методичну, мемуарну друковану спадщину. Перші його дописи до місцевих газет з’явилися у 1927 р., а публікації в педагогічно-методичних фахових та художньо-мистецьких виданнях – «Радянська освіта», «Учительська газета», «Українська мова і література в школі», «Дніпро» тощо – від 1950-тих рр. Він – автор низки методичних посібників із викладання української літератури: «Іван Котляревський у школі» (у співавторстві з Н. С. Ткаченком), «Вивчення творчості Михайла Стельмаха у школі», «Літературно-творчий гурток у школі» та ін. Сучасні філологи відзначають, що в цих посібниках не відчутне засилля тодішньої комуністично-радянської ідеології. Головний акцент – на пробудженні в школярів любові до слова: «Дати учням відчути силу і красу мистецтва слова, естетичну насолоду від читання літературних творів…», «У повсякденній роботі вчителя літератури незмінним супутником, найпершим другом і порадником є книга. Багаторічна праця в школі переконала мене в тому, що вчитель-словесник не може успішно працювати без власної бібліотеки», – зазначав Карпо Остапович.
Також педагог професійно займався літературним краєзнавством, хоча тодішні програми не передбачали проведення уроків літератури рідного краю. Тож учитель-новатор обґрунтував систему літературного краєзнавства в позакласній роботі. Під керівництвом Карпа Остаповича учні знайшли могилу українського фольклориста й поета Левка Боровиковського, виготовили і систематично доповнювали велику карту «Літературна географія Полтавщини», на якій маленькими фото письменників позначали місця, пов’язані з іменами відомих митців слова.
Педагог із Хорола залишив низку рецензій-відгуків про митців-земляків: Павла Загребельного, Василя Симоненка, Феодосія Рогового, Бориса Чіпа та ін.
На початку 1971 року Карпо Ходосов захистив дисертацію «Основні проблеми вивчення великого епічного (прозового) твору в середній школі» на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на вченій раді філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Ступінь «кандидата наук надає саме життя», – зауважив літературознавець, доктор філологічних наук, професор, член Спілки письменників та Спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Михайло Наєнко, однин із багатьох столичних практикантів Карпа Остаповича.
Багато учнів Карпа Ходосова стали учителями української мови та літератури, письменниками, адже він був переконаний: «Вчитель-словесник, який сам любить літературу, вміє прищепити любов до неї і своїм учням!»
Більше про життя і творчість Карпа Остаповича Ходосова ви можете дізнатися за покликанням: http://philonew.pnpu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/02/%D0%A5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2.pdf
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Вірі Анатоліївні Мелешко – кандидату філологічних наук, доценту, завідувачці кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.