Віктор ТЮТЮН, Польща: "Ми нині тут майже всі – українці!.."
Говорити вправно я так і не навчився. Хоча раніше читав польською та розумів. Отож у польському містечку я бекав і мекав до жіночки продавчині, аж доки вона не сказала мені експромтом афоризм сучасності, гасло нинішніх сусідських взаємин між нашими народами:
– Говоріть по-своєму, пане, ми нині тут майже всі – українці!
Раз так обернулося (чим я не поляк?), вирішив «записатися» у їхнє військо. Йду в намети на площі за будинком уряду міста Пулави, де можна оформитися в поліцію та жолнєжи. Назустріч мені вигулькнув чоловік.
– Слава Україні!
Відповів чітко й бадьоро:
– Героям слава!
Новини 5 серпня вже повідомляли, що Президент Польщі Анджей Дуда вшанував бійців УНР, котрі полягли у боях із більшовиками 1920 року, відстоюючи разом з Військом Польським незалежність держави...
Професор історії Володимир Сергійчук нагадав іще кілька славетних сторінок, де вояки наших країн виступали "ramie v ramie" (плечем до плеча. – Авт.), як сказано в повідомленні Канцелярії Президента Польщі.
Багато з історичної спадщини вказує, що маємо спільного ворога. Як далекого 1920 року, так і сьогодні.
Надв’язувана москвою історія звучить у пісні, що бреше, як "помнят псы- атаманы, помнят польские паны...". Насправді ж будьонівці 1-ї Кінної армії утікали від поляків та українців аж до Тернополя. Десь тліє словечко "пілсудчики", поряд з " бандерівцями". Хоч обидва визначення походять від прізвищ очільників нації. Маршал Пілсудський створив Військо Польське і його пам’ять також вшановують сьогодні, на Маковія.
А є пісні, котрі співають і над Повіслям, і в Подніпров’ї. Одна з них – "Гей, соколи...". Вона із маршових або для походу, і вона ж пригадує кохану дівчину, залишену в Україні. Солдатські почуття перекликаються із ніжним жайворонковим співом у небі над польськими степами...
Готуючи вторгнення в Україну, кремлівський гном путін пробував зруйнувати Європейський Союз, запропонувавши "зацікавленим" сусідам розділити нашу країну й анексувати. У 2008 році Польща (Лех Качинський) проігнорувала таку провокацію до злочину. Натомість польський Президент приземлив свій літак у столиці Грузії, де перебували керівники Литви, Латвії та Естонії, і всі вони разом осудили агресивний напад москви.
Я вважаю аварію президентського літака у 2010 році над Смоленськом терористичним актом московії. Тоді загинули 96 кращих синів і доньок Польщі. То, безумовно, була путінська помста Качинському і за Грузію, і за відмову від участі в загарбанні України.
Сліди цього жахливого злочину тягнуться від Катині, куди на вшанування пам’яті закатованих чекістами полонених польських вояків летів Президент Качинський, до Херсона, де на меморіальному кладовищі спочивають останки жолнєжув генерала Маріуша Заруського і сам легендарний генерал, розстріляний 1941 року.
Віктор Тютюн, письменник
Світлина Валентина Кондратюка, 2022