Зі Святом, рідні! З Днем Народження Нової України! З її красивим молодим ювілеєм !, - Марина Корнієнко
Дорогі українці!
Кожен вітає Батьківщину з ювілеєм по-своєму. Всі бажають їй та один одному - одного і того ж, але знаходять для цього різні слова.
Це зрозуміло. Не всі люди майстерно володіють ліричним словом, але це не позбавляє їх права висловити те, що переповнює серце.
А керівники країни просто не можуть собі дозволити бути занадто емоційними. Офіційні протоколи і традиції вимагають, щоб їхні виступи були схожими на промови всіх світових лідерів.
Я не офіційна особа. Мене не обмежують ні норми політичного етикету, ні закони письмового жанру. Для мене привітання співгромадян-українців з найбільшим Святом Батьківщини, це можливість ще раз сказати про те, що стало головною частиною мого життя, служінням і високою потребою душі.
Звичайно, в переддень свята всім хочеться думати про хороше. Мріяти про світ, втілення особистих планів і відродження країни. Я все це прекрасно розумію. Я не інопланетянка. Я українська жінка і українська мама. Я ходжу і їжджу по тих самих вулицях, що і ви. І так само, як ви, закликаю щастя та молюся за своїх дітей.
Але саме відзначаючи гордий День Незалежності, добре б згадати, що всі ми залежимо один від одного, як кровоносні судини одного тіла. Потрібно бути незалежними від люті ворогів і байдужості союзників, а не від болю своїх самих беззахисних перед лицем життя співгромадян.
Так, сьогодні важко всім, крім тих, хто наживається на всенародній біді. Але, як би вам не було важко, повірте, є ті, хто набагато слабкіший і беззахисніший вас. Їм не просто важко, кинуті одні в своєму горі, вони пропадуть. І бути «незалежними» від їх гірких доль означає не мати серця. У всякому разі, серця українського, якому доброта покладена за родом і по крові.
Тому, що я роблю, не дуже підходять панські слова «благодійність» та «меценатство». Це постійна допомога найбільш нужденним людям моєї Батьківщини, позбавлена блиску і показухи, але має на увазі щоденну готовність захищати їх від злиднів та беззаконня.
Я не відмовилася ні від однієї врученої мені статуетки з красивою назвою, тому що кожен, навіть «гламурний», захід знайомить мене з новими небайдужими людьми, готовими допомагати тим, хто без їх допомоги невиживе. А мені це потрібно, одна я б не впоралася.
Про багатодітних мам і сім'ях хочу сказати окремо. Вони, вибиваючись із сил, ростять майбутнє країни. Лікарів і солдатів, будівельників і програмістів українського завтра, яке лише здається далеким, а насправді настане дуже скоро за будь-якими, навіть людським, мірками.
Україну вбивають не тільки кулі агресора. Наша країна займає 5-е місце в світі по смертності і 189-е по народжуваності. Порахуйте і подумайте, кому ми залишимо Україну, навіть відвойовану і процвітаючу?
Країні, в колисках якої не сплять діти, не допоможуть ні військові перемоги, ні рекордний ВВП.
Тому я і вкладаю цю сторінку болю в свою святкову листівку. Без неї будь-яке моє привітання було б нечесним та нещирим.
А зараз, скажу найголовніше, закликавши всіх українців не проходити повз тих, хто просить про допомогу (або не вимагає, а пропадає мовчки) я можу і хочу сказати співвітчизникам найдобріші слова.
Зі Святом, рідні! З Днем Народження Нової України! З її красивим молодим ювілеєм! Звичайно, не все в ній добре і гладко, але за тридцять років нас не змогли ні поневолити, ні знищити. Значить, бути Добру і Щастю!
Бажаю рідній країні перемогти зовнішнього ворога і внутрішні біди! Бажаю всім її громадянам свободи, щастя і процвітання!
Бажаю вам, мої сильні і небайдужі брати і сестри, бути красивими від щастя людьми, що живуть в красивій від щастя країні!
Слава Україні!
Ваша, Марина Корнієнко
