Скасування заповіту: що варто знати?
Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Також він має право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіт, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 Кодексу, а саме:
– заповіт було визнано недійсним внаслідок його вчинення особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;
– заповіт було вчинено під впливом насильства (тобто за відсутності презумпції волі заповідача).
Для скасування або зміни заповіту нотаріусу подається заява відповідного змісту. Справжність підпису на такій заяві має бути нотаріально засвідчена. Заява викладається у довільній формі, зокрема, текст заяви повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, із дотриманням вимог чинного законодавства.
"Українське законодавство не зобов’язує звертатись за скасуванням заповіту саме до того нотаріуса, в якого відбулось його посвідчення. Людина має право звернутися до будь-якого приватного нотаріуса або будь-якої державної нотаріальної контори.Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту", - Тарас Грень, начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Усі заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковій реєстрації в електронному Спадковому реєстрі.