Війни в СБУ за "КОРДОН"
Останній внутрішній скандал в СБУ, коли звинуватили заступника голови Служби у замовленні вбивства керівника внутрішньої безпеки виніс на широкий загал те, що від громадськості багато років намагаються приховати спецслужби. А саме — про поділ сфер впливу в середині цієї організації. Це стало вершиною айсбергу, яку уже не було можливості приховати. Натомість, у регіонах є багато справ протистояння між собою різних відділів СБУ, які фактично контролюють злочинні організації.
Ми продовжуємо серію публікацій про канали на кордоні. І як у середині СБУ точаться безпощадні війни за контроль над цими каналами.
НЕВЛОВИМИЙ МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ
Неодноразово судимий мешканець Молдови вирішив не чекати чергово засудження та втікати до Європи. Черговий тюремний строк йому грозив під сім років. Відповідно, щоб уникнути такої не райдужної перспективи, чоловік - не чекаючи рішення суду — втік в Україну.
Злочинець напевне надивився шпигунських фільмів, оскільки вирішив повністю змінити документи, і виїхати продовжувати вчиняти розбої до Європи. Адже у той час, коли він гуляв вулицями давнього Львова, у столиці Молдови Кишиневі його поддільників по останній справі судили за розбій.
У Львів молдаванин приїхав не випадково. Адже тут він вийшов на організовану злочинну групу, яка створила канал незаконного переправлення усіх охочих до країн Європи. Канал працював бездоганно та багато років, а його організатори були відомі в багатьох країнах колишнього Союзу.
Були відомими і самі члени цього угрупування. Однак — не як злочинці — а як старанні працівники підрозділів Державної міграційної служби. Саме тої структури, яка насправді повинна була боротися із незаконною міграцією, і зокрема присікати транскордонні канали переправки людей.
До угрупування ввійшли двоє працівників Головного управління міграційної служби Львівщини, їх безпосередній керівник — начальник відділу еміграційної роботи Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області. А також один із вищих керівників Управління.
Усім процесом керував так званий “рєшала”. У його обов'язки входила координація роботи між усіма ланками злочинної організації. Та пошук людей, що хотіли незаконно потрапити до Євросоюзу.
Знайшовши клієнтів, він передавав їх дані керівнику відділу міграційної служби. Той же, давав команду своїм підлеглим, які підшуковували відповідні паспорти.
Таким чином, небезпечний злочинець, який був засуджений за розбій у Молдові, та був оголошений у розшук Інтерполом, отримав чужий паспорт громадянина України. А далі, на підставі цього підробленого паспорта, міграційники перейшли до наступного етапу, та виробили молдаванину закордонний паспорт — тобто паспорт, для виїзду за кордон.
Згодом, злочинне угрупування розрослося. До нього доєднався і Юрій Гутич, завідувач Богородчанського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області.
Як виявиться згодом, згідно із матеріалами проведених службових розслідувань було встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов'язків колега львівських міграційників із Івано-Франківщини безпідставно оформив та видав невстановленим особам 22 (двадцять два) паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Оплативши “рєшалі” за паспорт 10 тисяч доларів, розшукований Інтерполом, отримав від керівника угрупування “направлення” до туристичної фірми. Ця компанія власне була наступною ланкою, яка брала участь в багаторічному функціонуванні каналу переправи через кордон. Менеджер компанії та директор, виробляли усі необхідні документи. В одних випадках це були туристичні пакети — поїздки на відпочинок. В інших — екскурсійні тури, або поїздки на роботу.
Звісно, злочинці, по сфальшованих паспортах, опинившись за кордоном, на екскурсії особливо не ходили.
У цій злочинній групі була чітка ієрархія та розподіл обов’язків. А також отриманих від клієнтів грошей. У долі були і керівник — рєшала, і двоє працівників, начальник відділу та один із керівників управління міграційників, а також менеджер та директор турфірми.
Можливо, засуджений злочинець ще довго би розшукувався Інтерполом, якщо б не випадковий збіг обставин. Коли молдаванин уже виїхав за межі країни, на польській стороні, тутешній прикордонник зауважив, що “турист” надто нервово себе поводить. Була проведена поглиблена перевірка, і польські правоохоронці виявили сфальшований український паспорт на чужі дані.
Як не дивно, але ця нервозність злочинця стала початком розвитку серії подій, які викликали великий шторм у морі львівської СБУ.
ВІЙНИ ЗА "КОРДОН"
Павло Попович, старший слідчий в особливо важливих справах, підполковник юстиції працював в Головному управління Львівщини майже 16 років. У слідчому управлінні тутешньої СБУ працювала і його дружина. У підполковника було багато досвіду в розслідуванні справ незаконного переправлення людей через держкордон — до Європи. Відповідно, оскільки йшлося про небезпечного злочинця, розшукуваного Інтерполом, в Службі було створено цілу слідчу групу із чотирьох осіб. І керувати нею поставили підполковника. Для нього це стало останньою справою, яка привела спецслужбіста на лаву підсудних. Напевне, підполковник навіть у жахливому сні не міг уявити, що після активного розплутування цієї справи, він сам потрапить на “зону” на довгих сім років.
Варто відзначити, що більшість справ, які слухаються в Україні щодо каналів переправки мігрантів — є дріб’язковими. Здебільшого, на лаву підсудних потрапляють низові ланки злочинних структур. Перевізники — водії таксі чи бусів, які перевозили нелегалів з одного міста в інше. Або власники квартир чи будинків — де жили незаконні мігранти. Дуже рідко — трапляються лісники. Або місцеві мешканці прилеглих до кордонів населених пунктів. Вони зазвичай не видають керівників та організаторів, які проходять у судових справах як не встановлені слідством особи. Безпосередні виконавці уникають реальних термінів ув’язнення — отримуючи умовні строки.
В нашій же справі — була і організована злочинність, і корупція, і чітка ієрархія між усіма учасниками угрупування.
Під час досудового слідства, начальник відділу міграційної служби став частим гостем у слідчого — підполковника юстицій.
Міграційник розповів, що отримані від рєшали гроші за паспорти він передавав і своєму безпосередньому начальнику — одному з вищих керівників управління ДМС Львівщини.
Підполковник юстиції копав і копав — викликаючи на допити все нових міграційників.
Почала сипатися уся схема незаконного виготовлення паспортів для іноземців.
Поки тривало слідство — начальника відділу міграційників затримали в іншій справі. Його руки світилися відповідною речовиною, якою були помічені гроші — хабар. Та дивним чином міграційник у тій справі перетворився на свідка.
Як згодом розповість підполковник юстиції, вже тоді це викликало у нього підозри.
Згодом, начальник відділу міграційників почав неодноразово телефонувати та просити про зустрічі із старшим в слідчій групі СБУ.
Одна із них — в львівському ресторані “Українська кухня”, на вулиці Коломийській — стала фатальною для підполковника СБУ. Він був затриманий. Своїми ж колегами — оперативниками внутрішньої безпеки СБУ. У багажнику його авто було знайдено мічені гроші. Валюту він начебто вимагав у начальника відділу міграційної служби.
Підполковнику почали “шити” справу. Коли він побачив, що уже нічого не вдієш, слідчий вирішив не мовчати. Та почав здавати своїх.
Уже тепер колишній слідчий в особливо важливих справах львівської СБУ, на суді почав говорити. Він розповідав, що сам начальник відділу міграційників - “працює” на оперативних працівників СБУ. Що він є агентом сбеушників. В свою чергу оперативні працівники СБУ прикривають його незаконну діяльність в міграційній службі, чим гарантують йому прикриття від правоохоронних органів та інших контролюючих структур. Колишній слідчий СБУ також запевняв суддю, що у даному випадку зі сторони міграційника була здійснена провокація хабара стосовно нього.
У середині львівської СБУ здійнявся скандал — про дахування. Почалися перевірки. Як випливало із слів підполковника, самі ж спецслужбісти, які мають боротися із незаконним переправленням нелегалів до Європи — кришують цей процес.
Старший слідчий став проблемою для усієї Служби. Його дружині були створені умови, за яких вона звільнилася із СБУ. А справу говіркого колеги вирішили зробити показовою. Напевне, щоб інші — як кажуть — не виносили сміття із хати.
Суддя Сихівського районного суду міста Львова Назарій Дулебко виніс не чуваний, в українських реаліях, для інших хабарників вердикт. Старший слідчий СБУ Львівщини отримав 7.5 років ув’язнення. Конфіскацію майна. Та позбавлення звання “підполковник” юстиції.
Львівський апеляційний суд залишив вирок в силі. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду скостив півроку — залишивши сім років ув’язнення.
Уже бувшого слідчого визнали винним, що він з метою протиправного особистого збагачення, отримав неправомірну вигоду (хабар) для себе за невчинення ним як слідчим в інтересах начальника відділу міграційників, певних дій з використанням наданого йому службового становища, у великих розмірах. За 300 тисяч гривень сбеушник начебто зобов’язувався непритягувати міграційника до кримінальної відповідальності.
Але цікаво — бувший слідчий навіть тих грошей у руках не тримав. Бо їх вилучили із багажника авто підполковника „Hyundai Accent" — що був припаркований навпроти входу до ресторану “Українська кухня” — де він мав зустріч із міграційником.
Другий цікавий факт — у реєстрі судових рішень не має жодної інформації про те, як закінчилася справа, по якій проходив начальник відділу еміграційної роботи Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області. Засуджено тільки менеджера та директора турфірми.
"Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту «Серія антикорупційних журналістських розслідувань - Шлях до Європи. Як злочинці та терористи з Африки та Азії - незаконно - потрапляють до Європейського Союзу - за маршрутом Росія - Білорусь - Україна». Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".