Чому медики об’єднуються в профспілки нового формату? Або революційна сила профспілок в білих халатах.
Ми часто чуємо, читаємо, бачимо в ЗМІ, як медики організовуються на «білі страйки». Тема захисту прав медичних працівників одна із топових на сьогодні. Ми усвідомлюємо, що за останній рік медичні працівники намагалися не тільки врятувати наші життя в умовах COVID, але й захистити свої професійні права, які держава постійно порушує. Продовж 2020 року в Україні було зареєстровано декілька профспілкових організацій, що покликані захищати права лікарів та молодшого медичного персоналу. Всі розуміють, що «порятунок потопаючого — справа самого потопаючого» і ніхто крім них не буде відстоювати те, що гарантовано законодавством. Однак, кажучи об’єктивно великі об’єднання займаються захистом в цілому, але на ряду з цим має бути робота профспілки на місцях аби захистити певний колектив.
В чому, все ж таки, сила профспілки лікарні? Це пережиток СРСР чи, можливо, це організація майбутнього?
Ці запитання ми вирішили адресувати одному з найпрогресивніших голів Профспілкового Руху, Сергію Сальнікову.
— Сергій, Ви успішний лікар, професіонал своєї справи, час якого розписано похвилинно. Чому вирішили очолити профкомітет, усвідомлюючи, що це додаткове навантаження?
— Наш 2 пологовий будинок — це мій другий дім (а по часу проведення — то і перший). Саме тут, я працюю більш ніж 20 років і точно вам скажу, час для змін настав давно, але ці зміни все не наставали і не наставали, а тому вирішив керуватися принципом “якщо не я — то, хто” ?) (посміхається).
Насправді, така проблема як в нашому пологовому будинку схожа з багатьма іншими лікувальними закладами по всі державі. Є керівники закладу, які готові до змін, до трансформацій, зробили свій заклад пацієнтоорієнтованим, з комфортними умовами для колективу, а є «не професійна» адміністрація закладу і вона своїми діями призводить до найгіршого — до зменшення кількості звернень пацієнтів, і, найголовнішим є те, що пацієнти не звертаються, не тому, що здорові. а тому що незадоволені умовами, чи комфортом, відношенням, чи відсутністю відношення тощо.
І тому, часто віддають перевагу приватним лікувальним закладам, де отримують те, що недоотримали в державних установах. Або адміністрація закладу, так «відноситься» до працівника, що він змушений змінювати місце роботи, незважаючи на свій професійний рівень.
— Отже по суті профспілка- це друга адміністрація закладу?
— Профспілка -це більше ніж адміністрація, тому що профспілка має набагато більше повноважень, прав, сили кожного члена колективу.
Профспілка — це в жодному разі не інструмент війни з адміністрацією, це інструмент для покращення життя працівника, а отже загалом і роботи закладу. І якщо адміністрація закладу цінує кожного працівника, дослухається до їх потреб, які в 99% є вирішуваними, то тоді вони разом створюють єдиний організм, який працює на благо кожного. В результаті пацієнти отримають якісну медичну допомогу, а лікарі з радістю йдуть виконувати свою роботу.
— В Україні медики почали часто виходити на страйки. Ваша думка чому обирають саме такий спосіб?
— Тому, що в своїй більшості лікарів ніхто не чує, не зважає на їх потреби. А профспілка це захист прав. В нинішніх умовах, зачасту захист можна організувати тільки через публічні виступи, розголошення в ЗМІ, чи взагалі вирішити через страйкування. Були часи, коли вважали, що медики — це еліта суспільства, тому пересічному громадянинові, важко уявити хірургів, чи фахівців інших напрямків, що платять профвнески і стоять на пікетах. На жаль, в наш час — це, часто, є єдиним виходом, щоб бути почутим в відстоюванні своїх прав.
— Знаю, Ви підіймали питання стосовно ще й забезпечення медиків ЗІЗами?
— Так, це дійсно проблема, станом на сьогодні, я, як голова профспілки, роблю все можливе, щоб кожен медик в нашому пологовому будинку отримав захисний одяг, необхідну кількість масок, регулярне тестування на COVID. Це ті прості речі, які під час пандемії, які рятують життя та мають бути доведені до автоматизму.