Ігнатов Ігор - шахрай, комбінатор, рейдер та схематозник, який кидає державу та інвесторів на мільйони доларів і за ці «здобутки» залишається без покарання
Напевне більшість із нас все ще добре пам’ятають казку про «Колобка», де головний герой – круглий і запашний хлібець виготовлений бабусею вважає себе дуже хитрою особистістю і щоразу тікає від усіх хто намагається його з’їсти. Та врешті-решт натрапляє на лисицю, яка виявляється куди спритнішою у вмінні добиватись стратегічно потрібного завдання – в даному випадку перехитрити та з’їсти колобка. Та якщо у казці головний герой, який вважає себе невловимим і все ж отримує свою «винагороду» за зухвальство, то в реальності буття – такі «колобки», попри свої сумнівні надбання і не менше зухвальство десятиліттями продовжують уникати покарання «Феміди».
Серед таких зухвалих «колобків» які вже не перше десятиліття мандрують у суспільстві та на своєму шляху займаються рейдерством, кидають державу та інвесторів на сотні мільйонів доларів створивши злочинне угруповання - «пальму першості» явно можна віддати Ігорю Валентиновичу Ігнатову. Цього персонажа, як і «Колобка» із казки, можна назвати – легендарною постаттю, та от його діяння – далеко не казкові, і на шляху в нього одні «зайці, вовки і ведмеді»… Та казки – казками, але реальність куди жорстокіша, і в ній Ігор Ігнатов зовсім не заслуговує і краплі честі якої удостоївся «Колобок» закарбувавшись в пам’яті мільйонів людей.
Екс секретар Федерації Профспілок України та екс помічник нардепа 8-го скликання Оксани Білозір, прислужник російського олігарха Ігоря Юсуфова, людина з близького кола Юрія Іванющенко (відомого як Юра Єнакіївський), член ОЗУ «Капітошки» - Ігор Ігнатов уже практично друге десятиліття плює і топчеться по українському Законодавству, та це напевне через те що у правоохоронних органах одні «зайці та ведмеді»… які все що роблять то затримують його на певний час «вислуховують його пісню» і відпускають. Так було у 2009 році, коли співробітники прокуратури затримали його ще як секретаря Федерації профспілок України (раніше був призначений на посаду екс народним депутатом з фракції Партії регіонів Василем Харою, головою ФПУ), тоді його підозрювали у зв'язках із злочинним угрупуванням авторитета Олександра Капітонова ( "Капітошки") - «відомого виконавця рейдерських операцій та інших злочинів на території Росії і України». Зокрема, Ігнатова "звинувачували у сприянні організації рейдерського захоплення Одеського припортового заводу, Кременчуцького сталеливарного, порту Південний і інших об'єктів". Чиновник забезпечував рейдерським атакам необхідний юридичний супровід, вирішував питання з корумпованими суддями.
Санкцію на затримання в квітні 2009 року дала суддя Печерського районного суду Києва Волкова С.Я. Контроль за виконанням постанови суду було покладено особисто на тодішнього заступника генпрокурора Кузьміна Р.Р., що говорить про особливу важливість справи і його фігурантів. Зверніть увагу на посаду ОСОБА_2 в скріні документа - директор ТОВ «Жовтневий цукровий завод». Цю посаду тоді обіймав Ігор Ігнатов, що підтверджується даними держреєстру і базою YouControl.
Через лічені дні Ігнатова відпустили, але відразу ж ще раз затримали. Своє повторне затримання Ігнатов навіть намагався оскаржити, але суд постановив, що силовики діяли законно.
За що був затриманий Ігнатов у справі ОЗГ «Капітошки» - можна прочитати в тексті постанови про його затримання. Він в документі вказано як ОСОБА_2 і брав участь в банді, яка в 2006-2008 роках здійснила «не менше п'яти нападів». Зокрема, нападам ОПГ «Капітошки» за участю Ігнатова піддалися торгово-офісний центр «Веста» в Києві, що належав ТОВ «Квік», і ДП «Морський торговельний порт «Южний». ТОЦ «Веста» спочатку піддалася збройних нападів (які відбивала охорона), а після злочинці вимагали від власників передати їм будівлю комплексу або заплатити данину - 8 млн дол. США, а також погрожували новими нападами, якщо не будуть прийняті їхні умови. А в квітні 2008 р вони ж напали на ДП «МТП« Южний »і захопили його, прикриваючись недійсним рішенням суду. Ігнатов (ОСОБА_2) особисто брав участь у захопленні в складі ОЗГ з 60 осіб, які били людей і тиждень незаконно утримували будівлю МТП «Південний».
Судячи з тексту постанови суду, Ігнатов був співорганізатором захоплення «Південного», «фінансував нападників за рахунок коштів, отриманих від замовника злочину, а також на місці безпосередньо контролював хід нападу і захоплення порту».
Сім з половиною років в'язниці - вирок Ігнатову у справі ОЗУ «Капітошки»! Кому цікаво, можете ознайомитися з повним текстом вироку ОПУ «Капітошки», оприлюдненим 9 січня 2013 року. Вам не вдасться знайти у вироку серед засуджених Ігоря Ігнатова - його там просто немає. В графі підсудних Ігор Ігнатов був перший у списку, разом їх було 7 чоловік:
Та вже у вироку – підсудних стало 6!!! 7-й підсудний «загубився», тому що матеріали по ньому були виділені в окрему справу. Це підтверджує текст вироку, де вказано, що матеріали по одному з фігурантів справи були виведені в окрему справу через хворобу підсудного. Цим фігурантом і був Ігнатов, який також отримав обвинувальний вирок.
Суду і слідству знадобився майже рік, щоб вирок отримав Ігор Ігнатов (що не дивно, враховуючи непросту, за даними слідства, роль Ігнатова як співорганізатора ОЗУ). Вирок був оголошено 2 грудня 2013 року. Суд визнав Ігнатова винним по 7 статтях Кримінального Кодексу України і присудив 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Це, що Ігнатова, через начебто хворобу, виділили в окрему справу може бути спланованими діями. Не можна виключати, що це зроблено, щоб обвинувальний висновок «загубився», і саме тому була придумана схема з виділенням епізодів по Ігнатову в окреме провадження. Все спрацювало – спочатку замість СІЗО він залишився на волі, а потім все пішло по гальмах і зовсім.
От і «колобок», попри докази і рішення суду, утік від «Феміди»…
Та це не єдиний його «кульбіт» попри покарання, адже згодом уже в 8 вересня 2017 року, в Києві, детективами Національного антикорупційного бюро України був Ігор Ігнатов був затриманий вчергове. За повідомленнями ЗМІ Ігор Ігнатов є офіційними представником за дорученням кіпрської компанії Zonel Operations Limited, яка зверталася до Печерського суду з проханням передати їм все рухоме і нерухоме майно ПАТ «НСЗ «Океан». Після затримання пройшло засідання Солом'янського суду м. Києва на якому було прийнято рішення про взяття під варту Ігнатова і визначено заставу в 16 млн. грн. Але пізніше вийшов на свободу - нібито під заставу в розмірі близько півмільйона гривень.
Втім, затримання Ігнатова пройшло не у зв'язку з подіями навколо «Океану», а у справі про заволодіння та легалізації близько 40 млн. грн коштів держпідприємства «Укрхімтрансаміак».В цій справі він також - обвинувачений. Номер судової справи - 755/19780/17, номер кримінального провадження - 52016000000000040.
«Зокрема, виконуючого обов'язки директора ДП «Укрхімтрансаміак» підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України ( «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»), двох керівників приватних підприємств, задіяних, за даними детективів, в схемі заволодіння коштами ДП і їх подальшої легалізації, підозрюють в злочині, передбаченому ч. 5 ст . 191, ч. 3 ст. 209 КК України», - заявляли в НАБУ.
Та і тут наш «колобок» - сміливо «покотився» попри реальне покарання…
До речі, щодо Zonel Operations Limited, яку пов’язують з російським олігархом, екс-членом ради директорів «Газпрому» Ігорем Юсуфовим - то пан Ігнатов таки отримав контроль над Миколаївським суднобудівним заводом «Океан». За даними ЗМІ, Ігор Ігнатов та ще одна помічниця Оксани Білозір – Олександра Жарикова є представниками в Україні російського офшору Zonel Operations Limited разом з Леонідом Шумило, екс-генеральним директором ТОВ «Океан-Судноремонт», який отримав під відповідальне зберігання всі майно ПАТ НСЗ Океан. Саме під час так званого «відповідального зберігання» на території арештованого заводу розгорнулась незаконна діяльність зі знищення майна, здачею його на металобрухт, а також процвітала контрабанда. Тоді ж колега Ігнатова Олександра Жарікова клопотала перед Печерським районним судом Києва як представник Zonel Operations Limited, щоб все майно МСЗ «Океан» було безкоштовно передано (з правом використання) російському офшору. Нині ж російські ексвласники МСЗ «Океан», які довели надважливе для України підприємство до занепаду, намагаються повернути контроль над компанією. Для цього вони використовують адміністративні важелі та чинять тиск на прокурорів України через депутатів нової монобільшості.
За півтора року «відповідального зберігання» з заводу було вкрадено устаткування і металу на 40 млн грн.. Також подільниками Ігнатова на території суднобудівного заводу була організована база для перевалки контрабанди, про що неодноразово писали і знімали миколаївські журналісти.
Також Ігнатов був неодноразово помічений в судах у справі «Океану», де встиг відзначитися погрозами на адресу ліквідатора ПАТ НСЗ «Океан» Ірини Сербін.
ТА ЯКИЙ ЖЕ «КОЛОБОК» БЕЗ ЦУКРУ, ТОЧНІШЕ БЕЗ «ЦУКРОВИХ СХЕМАТОЗІВ» - ЯКІ ІГОР ІГНАТОВ ПРАКТИЧНО ОЧОЛИВ?
Якщо коротко про «цукрові схематози» Ігоря Ігнатова, то суть їх в тому, що в Україні неодноразово зникали десятки тисяч тонн цукру - сировину для виробництва якого закуповувалося за державні гроші. Ігнатов контролював маніпуляції з сировиною і цукром по декількох напрямках:
- перше, за ним були склади - кінцева ланка в ланцюжку «зникнення» державного товару.
- друге, Ігнатов забезпечував юридичний супровід тендерів «для своїх»: юристи ТОВ «Федерація профспілок України», яким керував Ігнатов, займалися оформленням тендерів для Агрофонду.
- третє - Ігнатов організовував виділення кредитів під заставу цукру, що забезпечувало повний контроль над схемою розкрадання товару.
Ну і тепер трохи детальніше: у листопаді 2011-го року, перебуваючи у Горохові Волинської області, екс голова Аграрного фонду Сергій Хорошайлов намагався провірити на складах заводів чи є там цукор, який належить державі. Та екс голова Держінспекції сільського господарства Сергій Тригубенко і екс заступник міністра АПК Ігор Якубович – відмовили його це робити, а замість перевірки вмовили Хорошайлова переміститись в один із львівських ресторанів для бенкету. Але як згодом виявилось – цукру на складі таки не було, але рішення все ж було прийнято на користь ресторану. Згодом, п’ять років по тому слідчі Генпрокуратури прийшли з обшуком до Антикорупційного бюро. Глава НАБУ Артем Ситник повідомив пресі, що справжньою причиною цього наскоку стала справа «цукрового прокурора» Олександра Колесника.
- Та до чого це все?...
У 2010 році Сергій Тригубенко познайомив Валерія Келестина з Ігорем Ігнатовим, Тригубенко – тоді був заступником міністра аграрної політики. Валерій Келестин – екс-нардеп від «Нашої України» та на той момент одноразово – від Партії регіонів. Валерій мав брата-близнюка, Юрія (у лютому 2016-го загинув у автокатастрофі). Брати були власниками групи компаній Техно–Центр, у тому числі – Горохівського та Володимир-Волинського цукрових заводів. Що стосується Ігоря Ігнатова – то вище ми повідомили багато цікавої інформації, хоча вся його діяльність навряд чи поміститься навіть у кілька томів кримінальних проваджень…
Коли у далекому 2005 році уряд Тимошенко нагнув «Нафтогаз» придбати на 157 млн грн. бразильського сирцю, то потім вироблений з нього цукор таємничим чином зник. Кінцевою ланкою у щезанні стали складські приміщення ТОВ «Октябрьський цукровий комбінат» та ЗАТ «Одеська цукрова компанія», якими керував у той час Ігор Ігнатов.
Як результат ці знайомства і дружба одразу матеріалізувались у відчутні вигоди. У 2011 році келестинські «Продінвест» і «Агромаркетінвест» отримали урядові квоти на ввезення цукру-сирцю. У ті часи – це був неабияких успіх. Одразу після того – черговий щасливий збіг обставин: Аграрний фонд оголосив тендер на закупівлю цукру. Тендер був, звісно державний – для «формування інтервенційного фонду», однак на диво без приватних посередників теж не обійшлось.
Так, за словами Юрія Келестина, «оформленням» тендеру Агрофонду займалися чогось юристи ТОВ «Федерація профспілок України», керівником якої був Ігнатов. А за словами самого Ігнатова, згідно із судовими матеріалами, тодішній керівник Агрофонду Сергій Хорошайлов найняв його для перевірки виробничих потужностей келестинського Горохівського цукрового заводу, що він і зробив.
Усе було запрограмоване на успіх, і він не забарився - тендер розписали на п’ятьох переможців. У червні 2011 року Агрофонд уклав угоди на 95 700 тон цукру-піску на суму 813,45 млн грн.
Щодо ціни питання для держави. Закупівельна закупівлі цукру 8500 грн./т. виявилася вищою за ціну відпуску цукру з Агрофонду. Приблизно у той же період фонд передав до Криму 3400 тон цукру по 7780 грн./т. «для стабілізації цінової ситуації». Тобто «переможці» полегшили бюджет на майже 69 мільйонів, з них дві келестинські фірми отримали «зайвих» 43 мільйони. І це лише на завищеній ціні, не враховуючи обсяг «недопоставки».
У цей самий час Ігнатов організував для Келестиних кредит на закупівлю сирця в клюєвському «Актив-банку». Річ у тому, що «профспілковий діяч» мав дуже близькі контакти з цією фінустановою: ще в 2009 році Хара з Ігнатовим ледь не викупили клюєвський банк за профспілкові кошти. Але тоді оборудку їм зірвала генпрокуратура з УБОЗом. Розмір кредиту відомий лише приблизно: за твердженням Ігнатова на келестинських заводах за клюєвські гроші було перероблено 125 тисяч тон цукру-сирцю. Важливіше інше: виготовлений цукор одразу переходив у банківську заставу, тобто продати його Агрофонду було б вельми складно.
Але ще цікавішим є інший факт. У той самий час – тобто у 2011 році – у тому самому «Актив-банку» фірма Ігнатова ТОВ «Ольга» бере кредит в $15 млн доларів під заставу цукру «виробленого з тростини». А знаходився цей цукор ніби-то на кількох складах України в тому числі і на келестинських підприємствах в Горохові і Володимир-Волинському.
- А дальше: цукор просто зник – все пішло на «колобка» і на підкуп «зайців, вовків та ведмедів»…
Ігнатов і КО зайшли «цапа-відбувайла» - директором та номінальним засновником ТОВ став Фелікс Богдан. Родзинкою нового зіц-голови було те, що він двадцять років тому відбував 10 років відсидки за розбій. Новонароджене ТОВ «ЦРК «Володимирцукор» одразу ж орендувало ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод». Договір із Агрофондом передбачав часткову попередню оплату. Від «Володимирцукру» до Агрофонду надійшли два рахунки від 23 червня 2011 року, завірені, згідно до даних судової експертизи, підробленим підписом Богдана. Агрофонд негайно сплатив 119 мільйонів.
Ці гроші були негайно перекинуті до келестинських ТОВ «Компанія «Продінвест» (35 млн. грн.) та ТОВ «Агромаркетінвест» (79 млн. грн.). А дальше, згідно довідки Державної служби фінансового моніторингу України - гроші були перераховані до британської прокладки «Омnieхреrt LLР».
Врешті 119 бюджетних мільйонів на контракті вартістю 170 мільйонів зникли в офшорі, а цукор у державні засіки так і не приїхав.
Після цього прийшов час до операції «зачищення хвостів». У листопаді 2011 року у МінАПК пройшла міністерська нарада. Міністр Микола Присяжнюк доручив присутнім «проконтролювати поставки цукру». Присутні – це заступник міністра Ігор Якубович, гендиректор Агрофонду Сергій Хорошайлов, новопризначений голова Держсільгоспінспекції, колишній заступник міністра Сергій Тригубенко і не ясно з якої радості цукрово-профспілковій діяч Ігор Ігнатов.
Згодом, чергова перевірка виявила відсутність цукру, і у лютому 2012 року Фелікса Богдана (того самого, що раніше сидів у тюрмі за розбій) запрограмовано взяли під варту. У червні 2013 року Печерський суд засудив Богдана за заволодіння 119 мільйонами Агрофонду до 8 років 9 місяців тюрми із конфіскацією відсутнього в нього майна та штрафу у 2,8 мільйони за несплату податків. У вироку Богдана йдеться, що він діяв «як пособник, за попередньою змовою та у групі з особами, кримінальна справа про діяння яких розслідується окремо».
Зараз же залишається таємницею існування кримінальних проваджень щодо інших учасників схеми. Хоча б відштовхуючись від того факту, що акти прийому-передачі підписувало кілька сторін, а до в’язниці потрапив лише один підписант – та й те номінальний «фунт».
Та й це ще не все…
По паперах на складах вперемішку із келестинським цукром, який в цей час «поступово щезав», лежав ще закредитований в «Актив-банку» цукор ігнатьєвської фірми «Ольга». Так що, коли якийсь продукт і лишався на складах, то його можна було трактувати або ж як державний – тобто вироблений Келестиними для Агрофонду, або ж як приватний – який лежить як застава перед «Актив-банком». Цілком можна припустити, що один і той самий мішок цукру міняв господаря в залежності від того, з якого боку приходила перевірка. Класичний спосіб перекривати недостачу: тягати мішки зі складу на склад по всій Україні – показуючи перевіряльникам повний об’єм.
У червні 2015 року прокурор Олександр Колесник прибув до села Червона Слобода, де зберігалося близько 30 тис тонн цукру Аграрного фонду і погрозами змусив власника складу впустити його в приміщення. Разом з Колесником до складу увійшли і представники ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Ефективні інвестиції», яке на початку 2015 року отримало право вимоги за кредитним договором між «Актив-банком» та фірмою «Ольга», і державний виконавець. Він відразу заарештував цукор та передав його на зберігання КУА «Система плюс», яка представляла інтереси вже згаданого інвестфонду «Ефективні інвестиції».
Як висновок, у травні 2016 року прокурора Колесника затримали співробітники НАБУ. У липні 2016-го ГПУ завдало удару у відповідь, прийшовши в НАБУ з обшуком. Просто-на-просто – «криша» почала гру із прикривання хвостів аферистів.
Зараз ця справа практично - затихла, і без ключових свідків (які перебувають за межами України) має всі шанси бути похованою в НАБУ, де і знаходиться.
Не виключено, що ймовірність саме такого сценарію обговорював депутат від «Слуги народу» В'ячеслав Медяник в листуванні, яка була оприлюднена журналістами в жовтні 2019 року. За фактом цієї переписки Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила кримінальне провадження, про що звітував особисто керівник САП Назар Холодницький.
Та навіть попри ці всі «конвульсії» Холодницького опираючись на статистику уникнення покарання Ігорем Ігнатовим за всі інші злочини – можна явно прийти до висновку, що «колобок» Ігнатов вчергове торжествуватиме з піснею: «а я від НАБУ утік, прокуратура й так моя – плюс мільйони вкрадені в держави давно в офшорах. Що б наступне грабанути і віджати?! – й так нічого за це не буде!»…
А таких «Ігнатових» в Україні явно чимало… Та якщо з одним не можуть навести лад – тоді що дальше?...