Нащо "бігусятам" нари?
Це фільм про героїчне самогубство видання bihus.info, серія третя «Я заплутався». Перші дві, нагадую, називалися: “Ми спіймали дядю з сином” та “Нам били писок на Подолі”.
Назву четвертої, останньої, страшно уявити. Гладковські повільно і юридично спускаються з пагорбу Феміди до стада “веселих бігусят”. Але видання цього не помічає. Воно вперто продовжує документувати себе одразу на дві статті Кримінального кодексу України.
Першою є ст.: 359 (незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації), частина 3 — там де групою, за попередньою змовою, заподіявши “істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб”. Тут журналістському колективу “бігусят”, у суді, можна сміливо роздати по десять років ув‘язнення, на кожного в штаті.
Другою є стаття 182 (порушення недоторканості приватного життя) частина 2 — там де принесено “істотну шкоду”. Тут “перспективи” скромніші — від трьох до п’яти років. Але саме вона загонить під вирок попередньої. Тобто непристойний анекдот про стадо корів та двох неквапливих биків, як ніколи набуває юридичного змісту.
Через який гранчак юристи bigus.info вивчають світ і кодекс — питання святкове. Спробую хоч так втримати веселих колег від вкрай сумного майбутнього. Бо і без них є кого з нар витягати. А після їхнього крайнього відео вже зовсім не до жартів. Їм тюремна параша у ніс тхне, а вони вітром демократичних змін марять.
“Куди не кину взором стомленим, кругом…” © Лесь Подерев‘янський
Не там вони шукають докази. Не треба користуватися скрінами електронного листування з сумнівних джерел, щоб довести корупцію в “Укроборонпромі”. Для цього достатньо: подивитися новини і потім відкрити Вікіпедію. Для прикладу візьмемо наймедійнішу бойову броньовану машину (далі: ББМ) під назвою “Козак”.
Броньовичок за ціною у 9-10 мільйонів гривень за штуку. З колісною формулою 4х4 і вагою 15 тонн. Це, для жебрацького бюджету Міноборони України, якось, дуже по-богатому. Порівняємо із БТР-80 (формула 8х8) з консервації. Якщо стан ідеальний, машина обійдеться десь у 1,5 мільйона гривень. БТР-70 коштуватиме 1,1 мільйона гривень.
Якщо гуртом від десяти машин, то дешевше. І тоді за ціною однієї ББМ “Козак” можна купити десять БТР-70, або шість-вісім БТР-80 на ходу, у стані другої категорії. Просто в Інтернеті, у країн, що поруч.
Друга категорія — це заправляєш, встановлюєш озброєння та радіостанцію і можна воювати.
Цікаво, що це все, скажімо через Білорусь, Казахстан або Азербайджан, можна купувати навіть у Росії. Навіть зараз, на сьомий рік війни. Не б/у запчастини невідомо звідки, а бойові машини на ходу. І дешево.
І ми не підтримуємо країну-агресора. Бо це не плід російського рукожопого виробництва. Це буде ще радянська техніка, яка пройшла військову прийомку. За корупційними схемами, у 2014-18 роках, ця бойова техніка могла нам взагалі у бойовому стані за ціною металобрухту надходити.
Проте, якщо принципово не купляти в РФ і принципово купляти нові, — є країна-виробник БТР-80 у ЄС — Румунія. Запчастини, до речі, теж там можна було придбати. І дешевше. Можна навіть цілу лінію для випуску запчастин звідти привезти.
Кукан для великої рибоньки
Повернемося до ББМ “Козак”. Забудемо про закупівлі радянських БТРів. Є тільки ця ББМ “Козак” і немає нічого іншого. Взагалі нічого. Тільки оце броньоване нещастя.
Знову бачимо корупційну схему. Автомашина Iveco Eurocargo, яку взято як базу, ніколи не розроблялася як військова. Це міська вантажівка. Є її різновид, що з 2008 року має формулу 4х4. Тому гарно почувається на вкритому льодом або мокрому асфальті. Все. На цьому її “позашляховість” закінчується.
Про вартість у 9-10 мільйонів гривень — поки промовчимо. На вторинному ринку такий Iveco коштує до 4 тисяч доларів. Новий, визнаємо, до 40 тисяч. Але і тут, навіть за самим спекулятивним курсом, не добираємо до дев‘яти мільйонів гривень. А цих ББМ до трьох сотень накупили.
Тож їдемо до частин, що отримали це “покарання” на озброєння. Дивимося, як красиво вони стоять на майданчиках. І записуємо інтерв‘ю військових. Вони лайкою пояснюють, чому між цим “ноу-хау” і вже простріляною вщент вантажівкою, вперто обирають останню.
Маємо два факти
По-перше, переробку абсолютно цивільної машини на броньовик. По-друге, переробку, що коштує десь утричі більше, ніж сама Iveco Eurocargo після растаможки. І тут не базікання телефонне з смс, невідомого походження. Тут математика — мова Всесвіту. Тут факти загальновідомі та папери контрактні, які не горять.
Тепер можна намазувати учасників “схематозу” тонким шаром по етерах. Порахувати публічно все з калькулятором. Показати народу, як живуть бариги-мародери.
А після цього вже можна і “смсочками” бізнесовими глядача ласити. Навіть вигаданими можна.
Юрій Колесников, ОРД