Історія написання Біблії. Хто був її автором?

Біблію писали 40 авторів протягом 1500 років. На відміну від іншого релігійного письма, Біблія викладає опис реальних подій, у реальних місцях, з реальними людьми. Історики та археологи неодноразово підтверджували її автентичність.

Використовуючи оригінальний стиль та особистість авторів, Бог показує нам Який Він і що означає знати Його.

У всіх 40 авторів Біблії простежується чіткий ценральний мотив: Бог, який створив усіх нас, бажає знати нас і хоче, щоб ми знали Його та довіряли Йому.

Біблія – це не лише видатний твір літератури, вона пояснює життя і Бога. У ній немає відповідей на всі запитання, але на більшість з них Біблія відповідає сповна. У ній є вказівки як жити змістовним та добрим життям. Як ставитися до ближніх. Вона заохочує нас покладатися на Бога у всьому та насолоджуватися Його любов’ю. Біблія також розповідає як отримати вічне життя.

Численні докази підтверджують історичну автентичність Біблії, навіть заявляють про божественне походження. (Ось головні параграфи статті, ти можеш перейти за посиланням на тему, яка цікавить найбільше).

1. Які докази автентичності Біблії надає археологія?
2. Чи змінювався текст Біблії впродовж років, чи у нас на руках оригінальне письмо?
3. Чи Євангелія про життя Ісуса є достовірними?
4. Чи підтверджують історики факти, які Біблія говорить про Ісуса?
5. Чи є суперечності у Біблії?
6. Хто вибрав книги Нового Завіту і чому туди не входить євангеліє від Юди?
7. Чому знадобилося від 30 до 60 років, щоб написати Євангелія?
8. Чи важливо наскільки правдивими є слова і вчинки Ісуса, описані у Біблії?

1. Які докази автентичності Біблії надає археологія?

Археологія не займається підтвердженням чи дійсно Біблія була Божим словом. Однак, археологія може підтвердити історичну точність Біблії. Археологи знаходять історичне підтвердження існуванню правителів, царів, міст і важливих подій, які описані у Біблії, навіть тоді, коли історики вважали їх вигаданими. Наприклад, у Євангелії від Івана є розповідь про те, як Ісус зцілив хворого біля купальні у Віфесді. У тексті є її опис, зокрема згадано про п’ять ґанків (входів) до неї. Вчені не мали підтвердження про існування такого місця, аж поки археологи не знайшли її на глибині 12 метрів під землею; у неї було п’ять ґанків.1

У Біблії безліч таких історичних деталей, не всі ще віднайдені археологами. Однак не існує жодної археолоічної знахідки, яка б заперечила біблійні факти.2

На противагу, журналіст Лі Стробел пише таке про Книгу Мормона: «Археології не вдалося знайти докази на підтвердження подій, що відбулися в Америці, як це описує Книга Мормона: «Археологи так і не знайшли міст, людей та інших місць, які згадані у Книзі Мормона».3

Багато зі стародавніх поселень, які згадує Лука у книжці «Діяння Апостолів» у Новому Заповіті, були віднайдені археологами. «Загалом, Лука згадує 32 країни, 54 міст та 9 островів без жодної помилки».4

Археологія також спростувала деякі теорії проти Біблії. Одна із них, яку ще й досі викладають у деяких вишах, стверджує, що Мойсей не міг написати П’ятикнижжя (перші п’ять книг Біблії), оскільки у той час ще не винайшли письмо. Але археологи віднайшли так звану «чорну стелу». «Вона була вкрита клинописом і містила детальний опис законів Хамурапі. Чи належала вона періоду Мойсею? Ні! Вона датується задовго до Мойсея. Більше того, до Авраама (2000 років до н.е.). Вона випереджала письмо Мойсея щонайменше на три століття».5

Археологія неодноразово підтверджує історичну автентичність Біблії.

Для подальшого вивченн я натисни тут, щоб переглянути список основних археологічних відкриттів.

2. Чи змінювався текст Біблії, чи у нас на руках оригінальне письмо?

Дехто думає, що Біблію перекладали «стільки разів», що було перекручено дуже багато фактів. Якби переклади робили з інших перекладів, то таке могло би бути. Але всі переклади робляться лише з оригінальних текстів на івриті, грецькій та арамейській мові.

Точність Старого Заповіту була підтверджена у 1947 році на території сьогоднішнього Західного Берегу Йордану у Ізраїлі. «Сувої Мертвого Моря» (Кумранські рукописи) містили текст Старого Заповіту, який був на 1000 років старшим за будь-які рукописи знайдені до того. При звірянні старих і нових текстів ідентичність склала 99,5%. Решта 0,5% припадала на незначні паралельні форми у написанні, які не впливали на зміст речення.

Що ж стосується Нового Заповіту, то це найдостовірніший документ стародавнього світу. У нас є тисячі копій Нового Заповіту, які датуються близько до часу написання оригіналу. Є більше доказів про авторів Нового Заповіту, аніж творів Платона, Арістотеля чи «Ілліади» Гомера.

Натисни тут для порівняльної таблиці Нового Завіту та інших античних творів.

3. Чи Євангелія про життя Ісуса є достовірними?

Чотири автори виклали свої версії біографії Ісуса Христа. Вони називаються Євангеліями. Це перші чотири книги Нового Завіту. Чи можемо ми бути впевненими у їхній достовірності?

Коли історики намагаються визначити чи є біографія достовірною, вони задають собі запитання: «Скільки ще інших джерел згадують такі ж факти про цю людину»? Ось як це працює. Уяви собі, що ти збираєш факти з життя Президента Джона. Ф. Кеннеді. Ти знаходиш багато фактів, які описують його сім’ю, його президентство, врегулювання кубинської кризи і майже усі біографії описують схожі події. Але що робити, якщо ти знаходиш одну біографію, де йдеться про те, що він пропрацював 10 років священиком у Південній Африці? Усі інші біографії підтверджують, що він живу у США все своє життя. Мудрий історик схилятиметься до думки, що достовірними є ті біографії, які не суперечать між собою.

Стосовно Ісуса Христа, чи є у нас різні біографії, які надають схожі події з його життя? Так. Ось список фактів про Ісуса і наявність згадок про них у кожній із 4 біографій.

Двоє з біографій були написані апостолами Матвієм та Іваном, людьми, які знали Ісуса особисто і мандрували з Ним протягом трьох років. Дві інші книжки були написані Марком та Лукою – близькими друзями апостолів. У цих авторів був прямий доступ до фактів, які вони описували. Рання церква прийняла ці чотири Євангелія, бо вони не суперечили загальним знанням про життя Ісуса.

Події у Євангеліях викладені, наче у новинах, з описом днів та подій. Кожна з Євангелій зберігає окремий стиль автора, але не містить суперечливих фактів. Євангелія описують точні географічні назви та елементи культури, які були неодноразово підтвердженими істориками та археологами.

Натисни тут, щоб прочитати уривок тексту з Євангелія від Луки.

4. Чи підтверджують історики факти, які Біблія говорить про Ісуса?

Біблія розповідає, що Ісус із Назарету творив чуда, був страчений римлянами і воскрес із мертвих. Багато античних істориків підтверджують слова Біблії стосовно життя Ісуса і Його учнів:

Корнелій Тацит (55-120 рр. н.е) – римський історик першого століття, вважається одним із найточніших істориків античності.6 Уривок з творів Тацита оповідає про «надзвичайно жорстокі тортури, які запровадив імператор Нерон стосовно групи людей під назвою...християни. Христус [Христос], звідки і пішла назва, був засуджений до смертної кари за час правління імператора Тиберія, яку виконав наш наставник Понтій Пилат...» 7

Йосиф Флавій, єврейськи історик (38-100 рр. н.е.), писав про Ісуса у своєму творі «Юдейські старожитності». Від нього ми дізнаємося про «Ісуса, мудрого чоловіка, який робив надзвичайні подвиги, навчав багатьох, мав багато послідовників серед євреїв та греків, якого вважали за Месію, був звинуваченим іудейськими лідерами, засуженим і страченим Пилатом. Вважали, що він воскрес із мертвих».8

Светоній, Пліній Молодший та Таллос також писали про християнське поклоніння Богу та переслідування християн. Усе це сходиться з новозавітніми фактами.

Навіть єврейський Талмуд надає підтвердження деяким фактам з життя Ісуса. Так з Талмуду ми дізнаємося, що «Ісус був народжений у шлюбі, збирав учнів, робив богохульні заяви про себе і творив чуда, однак силою магії, а не Бога».9

Це неймовірна інформація, враховуючи той факт, що більшість античних істориків зосереджувала свою увагу на політичних і військових лідерах, а не на духовних вчителів з далеких провінцій Римської Імперії. Однак античні історики підтверджують основні події, висвітлені у Новому Завіті, незважаючи на те, що самі вони не були віруючими.

5. Чи є суперечності у Біблії?

Дехто голослівно заявляє, що у самій Біблії повно протиріч, однак це неправда. Кількість явних суперечностей доволі низька як для книги такого розміру і обсягу. Ті наявні неточності радше випадковість, ніж явище. Вони не стосуються жодних важливих подій чи питань віри.

Ось приклад так званої суперечності. Пилат наказав, щоб над Ісусовим хрестом прибили надпис. Три Євангелія так вказують текст надпису:
     У Матвія: «Це Ісус, Цар Юдейський».
     У Марка: «Цар Юдейський».
     У Івана: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».

Формулювання інше, тому і суперечність. Але важливим є той факт, що всі три автори описують одну і ту ж подію – розп’яття Ісуса, у якій сходяться одноголосно. Вони навіть згадують таку деталь, як надпис на хресті, і зміст їхніх слів є однаковим.

Чому ж тоді інше формулювання? У грецькому оригіналі Євангелія не використовувалися лапки на позначення прямої мови. Це була непряма мова, чим і пояснюється незначні відхилення у словах.

Ось ще приклад явної суперечності. Був Ісус дві чи три ночі у гробниці до воскресіння? Ісус сказав ще до Свого розп’яття: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі» (від Матвія 12:40). У Марка написано дещо інші слова: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне»! (Від Марка 10:33-34).

Ісуса стратили у п’ятницю, а воскрес Він у неділю. Як Він міг бути три дні і три ночі в гробниці? У часи Ісуса це було мовним зворотом, коли рахували якусь частину дня чи ночі за цілу добу. Тож П’ятницю, Суботу і Неділю можна назвати трьома днями. Сьогодні ми вживаємо подібні мовні звороти. Ми кажемо: «я увесь день ходив по магазинах», але ми розуміємо, що не мається на увазі усю добу, тобто 24 години.

Це зразки типових суперечностей у Новому Заповіті. Більшість з них не становлять проблем і пояснюються через детальніший аналіз тексту чи історичного підтексту.

6. Хто вибрав книги Нового Заповіту і чому туди не входять апокрифи, євангелія від Юди чи євангеліє від Хоми?

Є тверді докази довіри до книг Нового Завіту, які ми маємо сьогодні. Церква прийняла книги Нового Завіту як тільки вони були написані. Їхніми авторами були друзі Ісуса, або ж Його близькі учні, люди, яким Ісус довірив керівництво церквою. Євангелісти Матвій та Іван були найближчими апостолами Ісуса. Марко та Лука мандрували з апостолами, тобто мали прямий доступ до фактів з життя Ісуса.

Інші новозавітні автори також мали найближчий стосунок до Ісуса: Яків і Юда (Тадей) були братами Ісуса по матері, які спочатку не вірили у Нього. Петро був одним із 12 апостолів. Павло спочатку був злісним противником християнства і членом релігійної еліти, але згодом став палким послідовником Ісуса, коли переконався, що Ісус воскрес із мертвих.

Описи подій у Новому Завіті сходяться зі свідченнями тисячі очевидців тих подій. Коли були написані інші книжки сотні років потому, то церкві не важко було відрізнити підробки. Наприклад, євангеліє від Юди було написано ґностичною сектою близько 130-170 рр. н.е., значно пізніше смерті Юди. Євангеліє від Хоми, написане близько 140 р. н.е., також є яскравим прикладом підробки, яке оманливо використовує ім’я апостола. Ці та інші ґностичні євангелія суперечать відомим фактам про життя Ісуса і Старого Завіту. Вони часто містять багато історичних та географічних неточностей.10

У 367 р. н.е. Афанасій Великий формально склав список 27 книг Нового Завіту (який маємо і до сьогодні). Згодом, Ієронім та Августин дотримувалися того ж списку. Однак ці списки книг не були аж такими важливими для більшості християн. Крок за кроком, уся церква визнала і користувалася одним і тим же списком книг від першого століття нашої ери. Так як церква росла і поширювалася поза грецьомовними землями, з’явилася потреба у такому списку книг, щоб уникнути різних підробок при перекладі.

7. Чому знадобилося від 30 до 60 років , щоб написати Євангелія?

Головна причина, чому Євангелія не були написані одразу після смерті і воскресіння Ісуса, тому що не було потреби у такому письмі. Спочатку саме євангеліє («добра звістка» у перекладі з грецької) поширювалася усно в Єрусалимі. Не було потреби у письмовому викладі подій з життя Ісуса, оскільки ті, що жили у районі Єрусалиму були очевидцями багатьох подій і були добре знайомі з Його місією.11

Однак коли добра звістка поширилася за межі Єрусалиму, і були люди, які не чули про Ісуса, з’явилася потреба у письмовому викладі основних подій, щоб розповісти іншим про життя Ісуса і Його служіння. Багато вчених датують написання Євангелія між 30 і 60 роками після смерті Ісуса.

Лука, на початку своєї Євангелії, пояснює причину написання: «Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле».12

Чи читав ти коли-небудь Євангеліє? Ось уривок з Євангелії від Івана, натисни тут.

Якщо ти хотів би більше дізнатися про Ісуса, то ця ось короткий виклад Його життя: Не просто сліпа віра.

8. Чи важливо наскільки правдивими є слова і вчинки Ісуса, описані у Біблії?

Так. Щоб віра справді мала якусь цінність, вони повинна базуватися на фактах чи дійсності. Ось чому. Якщо тобі треба було б летіти до Лондона, ти б напевно вірив у те, що літак заправлений пальним, всі пристрої працюють, пілот добре навчений і на борту немає терористів. Однак самою вірою ти до Лондона не доберешся. Твоя віра допоможе тобі сісти у літак, але лише справність літака і скоординована робота пілотів допоможуть тобі добратися до Лондона. Тобі може допомогти позитивний досвід польотів у минулому, але його буде недостатньо, щоб літак долетів до Лондона. Важливим є об’єкт твоєї віри, чи можеш ти на нього покластися?

Чи Новий Завіт це точний і надійний виклад про Ісуса? Так. Ми можемо довіряти Новому Завіту бо існує безліч доказів на його підтримку. Ця стаття коротко підсумовувала наступні докази: історичні свідчення, археологічні докази, відсутність суперечностей у чотирьох біографіях Ісуса, збереження копій рукописів та неймовірна точність у перекладах. Усе це дає неспростовні докази, що та Біблія, яку ми маємо зараз – є тією Біблією, яку написали її оригінальні автори.

Іван, один із авторів, підсумовує: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його»!13