Моя дитина – жертва булінгу: кілька порад батькам

З нагоди проведення Всеукраїнського тижня  протидії булінгу, начальник  Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Олександр Свіренюк  дає декілька порад батькам, чия дитина стала жертвою булінгу.

«Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною», – наголошує очільник юстиції.

1. Спокій і впевненість. Важливо, щоб профілактичні дії з впровадження правил або допомоги батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. У розмовах між дорослими є місце сумнівам, суперечкам, невизначеності і непевності. Дітям, психіка яких іще не здатна опановувати надмірну складність життя, потрібно забезпечувати відчуття стабільності. Впевненість дорослого у здатності подолати негаразди – одна з тих речей, яка сигналізує дитині про безпечність її життєвого світу.

2. Діяти спільно з іншими батьками. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких

зустрічей).

3. Однодумці в закладі освіти. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого з кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.

4. Разом з дитиною. Пам’ятайте, що дитина не може впоратись з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому вкрай важливо вчасно розпізнавати ознаки булінгу. Але і не потрібно створювати дитині ілюзію легкості подолання проблеми, адже насправді це може бути нелегко, потребуватиме зусиль.

 «І насамкінець, звертаюсь до всіх батьків: треба бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками» – додав Олександр Свіренюк.