Архієпископ Хмельницький та Старокостянтинівський Віктор (Коцаба): Церква в Україні через призму демократії

Останні півроку в Україні відзначені небувалими раніше порушеннями прав віруючих та свободи віросповідання. Якщо раніше «релігійне питання» в нашій країні оберталося переважно навколо рейдерських захоплень храмів УПЦ з боку спочатку представників УПЦ КП, а потім і ПЦУ, то зараз ситуація докорінно змінилася, оскільки в цьому «питанні» активну позицію зайняли окремі представники влади, яка раніше зберігала нейтралітет. Нагадаємо, що в Україні, згідно з Конституцією, Церква відокремлена від Держави, а отже будь-яке втручання державних структур у внутрішні справи Церкви розглядається як неконституційне діяння. Крім того, симпатії влади щодо якоїсь однієї релігійної конфесії в Україні та антипатії − до іншої, не тільки відчуваються в суспільстві, а й створюють хибне відчуття вседозволеності по відношенню до тих, кому влада не симпатизує. Це, у свою чергу, призводить до сплесків насильства та неправомірних дій, які посилюють протистояння в українському соціумі.

Ці факти не можуть залишатися непоміченими з боку представників різних міжнародних громадських та правозахисних організацій. Україна зараз у центрі уваги всього світу, а отже, процеси, які відбуваються в нашій Державі, привертають підвищений інтерес, і в буквальному розумінні цього слова розглядаються під збільшувальним склом. Наприклад, лише останнім часом міжнародні організації та представники європейських держав надіслали сигнали українській владі про те, що «релігійне питання» вже вийшло за межі нашої країни.

Так, нещодавно до міста Хмельницького прибула Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, представники якої протягом двох днів проводили зустрічі з вірянами та духовенством Хмельницької єпархії УПЦ. Причиною цього візиту стали очевидні факти прояву насильства під час силових захоплень храмів міста та області представниками ПЦУ, у яких не останню роль відігравали деякі чиновники та політики регіону. Зрозуміло, що факти їхньої участі у рейдерських діях щодо УПЦ не можуть залишатися непоміченими. До речі, тільки у Хмельницькій єпархії представниками Моніторингової місії ООН зафіксовано більше 30-ти випадків прояву насилля. 

Крім того, буквально два дні тому Генеральний секретар та представники Всесвітньої ради церков відвідали молитовне стояння, яке проводять віряни УПЦ на захист Києво-Печерської Лаври. Очевидно, що присутність керівництва та представників цієї всесвітньо відомої організації серед віруючих УПЦ чітко демонструє, що світова релігійна спільнота не поділяє тих деструктивних поглядів та процесів, які зараз тиражуються в українському суспільстві по відношенню до УПЦ.

Водночас, в одному зі своїх останніх інтерв'ю народний депутат від партії «Слуга народу» Микита Потураєв розповів, що представники європейських держав дедалі частіше ставлять «незручні» питання про те, що відбувається у релігійній сфері України, а найголовніше, наскільки те, що відбувається, відповідає нормам міжнародного права та елементарним поняттям про демократію та свободу віросповідання. Можна не сумніватися, якщо тиск на Церкву в Україні продовжиться, то кількість таких питань, а також їхній градус, будуть лише збільшуватися.

Нагадаємо, що наша Церква неодноразово і на всіх рівнях заявляла, що ухвалення законів, які обмежують її діяльність, а також усі заходи, спрямовані на утиск прав і свобод духовенства та вірян порушують основоположні принципи демократичного суспільства. Не можна думати, що антиконституційні рішення залишаться непоміченими за межами України та не викличуть серйозних побоювань серед міжнародних правозахисних організацій та представників інших країн.

Це означає, що будь-які дії представників влади, направлені на дискримінацію УПЦ чи віруючих інших конфесій та релігій в Україні вкрай негативно впливають на імідж України в очах міжнародної спільноти. Все це може призвести не лише до посилення конфлікту та розбрату в українському суспільстві, а й до негативного ставлення до нашої країни загалом. 

Сьогодні як ніколи Україна потребує внутрішньої єдності та підтримки з боку західних партнерів.

Але і єдність, і підтримка можуть бути реалізовані лише у випадку, якщо ми зможемо гарантувати дотримання прав людини, серед яких є і свобода віросповідання. Без обов’язкового дотримання цієї умови ми, що нині розділяємося внутрішніми суперечностями, не тільки не зможемо отримати належне місце в сім'ї демократичних країн, але й втратимо повагу до себе і надзвичайно ускладнимо шлях до перемоги в цій кровопролитній та смертоносній війні, яка вже понад рік вирує на території нашої Батьківщини України.