Сім років роботи НАБУ – що змінилось?
Наразі в НАБУ працює приблизно 265 детективів. За інформацією ЗМІ за 7 років роботи бюро складено 380 обвинувальних актів, 731 особа визнана обвинуваченою. Впродовж 2021 року за результатами роботи НАБУ до бюджету надійшло 5 млн грн.
Тоді як бюджет відомства складає більше 1 мільярду гривень на рік.
Керівництво НАБУ зосереджено переважно на піар компаніях, політичній боротьбі та розподілі впливу в середині самого підрозділу. Жорстка вертикаль була вибудована ще за часів Ситника і зберігається до нині.
Робота та відбір співробітників, зокрема й поточний конкурс на Директора НАБУ вибудовані так, аби максимально ускладнити появу нових «сторонніх» кадрів, не зважаючи на їх професіоналізм чи досвід. Підрозділ, не без допомоги численних, переважно «кишенькових», громадських організацій та ЗМІ став фактично «кастовим». А його співробітники – недоторканними.
Це підтверджують зокрема й результати роботи Управління внутрішнього контролю НАБУ. Досить дивним виглядає те, що за весь час існування управління не викрито жодного діючого співробітника НАБУ. Під антикорупційні розслідування підпадають виключно колишні співробітники, але за злочини вчинені під час роботи в Бюро.
Тобто на момент їх перебування на посадах УВК не помічало порушень? Чи вони просто мали умовний імунітет від будь-яких перевірок? Така собі каста «недоторканих».
.З початком російської агресії підрозділ переважно концентрувався на передислокації до Львову та відновленні роботи. За яскраво оформленим звітом за перше півріччя, як завжди стоїть жонглювання цифрами. Єдиний результат роботи НАБУ, який не викликає сумнівів – це піар у ЗМІ, взаємодія з громадськими організаціями та міжнародними інституціями. Втім, навряд від цього напряму роботи рівень корупції в країни зменшиться.
Ситуація з реальними результатами роботи та організацією всіх процесів у Бюро практично не змінюється з початку заснування Бюро. І це влаштовує більшість співробітників НАБУ, зокрема й теперішній керівний склад. Саме тому цьогорічний конкурс є надважливим.
Від його результатів залежить чи зможе Бюро нарешті запрацювати так, як цього вимагає суспільство та наші міжнародні партнери.
Конкурс на Директора Бюро. Очікування та реальність.
16 листопада Комісія з проведення конкурсу на зайняття посади директора Національного антикорупційного бюро України опублікувала оголошення про початок прийому документів від кандидатів.
Від самого початку навколо конкурсу точаться численні інтриги та скандали. Чого вартий лише Законопроект 2582-IX від 07.09.2022.
Відповідно до його положень, не може бути призначена на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України особа, яка після введення воєнного стану перебувала за межами України сукупно більше 21 дня станом на останній день прийому документів від осіб, які претендують на участь у конкурсі, визначений в оголошенні про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро України.
Тоді як стаття 58 Конституції України передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення». Тобто згадуваний закон, як і цьогорічний конкурс цілком можна вважати не конституційними.
Щодо самого відбору, то суспільство давно вважає, що він перетворився на формальність, за якою приховані політичні торги та внутрішні «домовленості». Реальність же значно гірша.
І хоча принципи кадрової політики задекларовані НАБУ – це рівні можливості для всіх, об’єктивність та прозорість, на практиці головна мета цього конкурсу - не допустити появи «стороннього» керівника, так би мовити не з «касти».
Численні громадські активісти та амбасадори боротьби з корупцією, на кшталт Голови ЦПК Шабуніна, наразі зосереджені на дискредитації «не зручних» для НАБУ кандидатів. Вони створюють інформаційний галас навколо персоналій, замовчуючи при цьому очевидні порушення та недоліки самої процедури конкурсу.
Так, наприклад, ніхто не акцентує уваги на тому, що тестування для кандидатів на посаду Директора НАБУ розробляється за участі самих же співробітників НАБУ.
Тих самих, які вже майже 7 років не можуть продемонструвати суспільству свою ефективність та адекватні результати роботи.
Тобто люди, доцільність роботи яких викликає сумніви, безпосередньо впливають на процедуру відбору нового керівника.
Не слід забувати також, що всі вони не лише самі проходили аналогічні тестування, а й мають безпосередній доступ до них на протязі тривалого часу. Тож не дивно, що цьогорічні кандидати з числа діючих співробітників Бюро показали відмінні результати. Їх, до речі 18.
Загалом же цього року про участь у конкурсі заявили 78 чоловік. 74 були допущені до участі у тестуванні. У майже чверті з них завідомо більш високі шанси на проходження більшості етапів конкурсу, адже, працюючи в Бюро, вони не тільки мали купу часу аби попрацювати з тестами та завданнями, а й пряму вказівку на це. А отже набрані у такий спосіб високі бали не мають на практиці жодного відношення до професіоналізму та досвіду. Більшість цих «конкурсантів» – простото статисти, натаскані на успішне виконання тестів. Ключова їх перевага перед іншими учасниками – вони «свої», віддані чинним та вже звільненим керівникам Бюро. Цікаво, до речі, що з цього приводу думають в ОП? Чи відомо їм про ці «ігрища»?
Втім громадські активісти віддають перевагу іншим темам для дискусій. Наприклад, необхідності подання декларацій кандидатами. Зокрема на цю тему оприлюднив гнівний допис Віталій Шабунін.
Це той самий затятий борець з корупцією, якого у 2020 оштрафували за несвоєчасну подачу декларації. До речі, це не єдиний корупційний скандал за його участі. Так у ЗМІ Шабуніна неодноразово звинувачували в незаконному збагачуванні, лобіюванні інтересів різних структур, відмиванні коштів та сумнівних зв’язках з представниками посольства США.
Тим не менш всі ці скандали не заважають Шабуніну виступати в якості борця з корупцією в Україні та давати оцінки як кандидатам на пост Директора НАБУ, так і роботі конкурсній комісії.
До речі, останнім часом значну увагу Шабунін приділяє піару керівника головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського. Кума Артема Ситника та товариша Голови НАЗК Новікова. Саме його справедливо вважають тіньовим керівником Бюро і диригентом всіх інтриг цьогорічного відбору на посаду Директора НАБУ.
І якщо з Шабуніним все зрозуміло - він відпрацьовує свій «хліб», намагаючись ззберегти контроль та вплив свого давнього «господаря» Ситника над НАБУ, то з ОЗУ Ситник-Калужинський-Новіков все складніше…
Ці пани вже давно не ведуть боротьбу з корупцією, а поступово її очолюють.
З огляду на такі хитросплетіння в середині НАБУ й навколо цього конкурсу, виникає питання, чи можна його вважати чесним, прозорим та ефективним? І чи дійсно саме такого підходу очікують від нас всі міжнародні інституції?