115 окрема механізована бригада ЗСУ : 115-та ОМБр як приклад мужності й відваги у пекельних боях на сході країни
Вони борються у найгарячіших точках: 115-та ОМБр як приклад мужності й відваги у пекельних боях на сході країни
Ще у квітні 2014 року на українську частину Донбасу відбулося вторгнення російської армії. І не дивлячись на те, що росія заявляла, що їх там немає, відомо про те, що це саме російська сторона почала збройну агресію. На цій території проводилися антитерористична операція та операція Об'єднаних сил. І напевно всі знають про те, наскільки там були пекельні бої. Іловайський котел, Донецький аеропорт та інші тяжкі бої залишили величезну криваву рану на карті нашої країни. І з початком повномасштабного вторгнення вони знову відкрились.
У 2014 році сили Національної гвардії та Збройних сил України змогли звільнити Авдіївку, Лисичанськ, Сєверодонецьк та Рубіжне. Проте на їх території продовжували відбуватися періодичні акти збройної агресії зі сторони росії. Та з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на території України у цих населених пунктах знов активізувалася діяльність окупантів. російське військове керівництво прямо заявляло і продовжує це робити – однією із головних цілей для них є повне захоплення Луганської та Донецької областей і знищення українських військових. Країна-окупант буквально оголошує про те, що вони хочуть створити сухопутний кордон до Криму. І саме тому одразу кілька населених пунктів стали для них найбільш бажаними для окупації. Міста, що були звільнені у 2014 році із такими важкими боями, знов стали основними мішенями для росії. І саме ці міста серед численних військових угрупувань України відправилася захищати та 115-та окрема механізована бригада.
Авдіївка є однією зі стратегічних цілей російської армії. Перебуваючи на передовій фронту з 2015 року, цей населений пункт став одним із перших, які стали потерпати від російської агресії. Постійні обстріли, використання боєприпасів із білим фосфором на промислові зони, коксохімічний завод та центр міста, термобарична зброя – російська армія не задумувалась про жодні Женевські конвенції. І майже до кінця липня росія встигла окупувати Авдіївку майже наполовину. Проте, не дивлячись на використання заборонених видів зброї, на значну перевагу у чисельності російської сторони, Збройні сили України вступили у бій з окупантами. І серед Сухопутних військ Збройних сил України досить помітно вирізняється 115-та окрема механізована бригада, що стала буквально кісткою у горлі для окупанта. Бійці бригади тримали та продовжують тримати позиції, не дивлячись на використання термобаричних та фосфорних боєприпасів. Армія окупанта намагається відтісняти українських бійців, проте навіть зараз бої за Авдіївку тривають, а бійці 115-тої ОМБр продовжують боронити це місто. Вони платять кров'ю та потом за кожен клаптик землі.
У той самий час Лисичанськ, який фактично був єдиним великим містом Луганщини, що було під контролем України, також зазнавав жахливих обстрілів. Країна-окупант намагалася оточити українське військо поруч із Лисичанськом. Але на початку травня українська сторона, у складі якої була і 115-та окрема механізована бригада, змогла розгромити російські війська під час їх спроби форсування Сіверського Дінця. Та все-таки у липні вони змушені були відійти із Лисичанська задля збереження людей. Досить велика частина сил російської армії була зосереджена біля міста, проте українська сторона змогла відійти без втрат. Лисичанськ опинився під окупацією. Проте Національна гвардія України та Збройні сили України, серед яких і 115-та окрема механізована бригада, навіть зараз продовжують наступати та просуватися у напрямку Лисичанська. Воїни цієї бригади є одними із тих, хто і в дощ, і в холод продовжують оборону та наступ, будують бліндажі, риють окопи та максимально підвищують свою ефективність.
Про бої за схід України ходять вже справжні легенди. Майже одразу з початком повномасштабного наступу на території України у місті почалися обстріли. Поблизу відбувалися артилерійські бої, але спроби росіян увійти в місто були невдалими. Всю весну тривали постійні битви поряд зі сходом України та на його периметрі. Проте незабаром розпочалися і вуличні бої. Росіяни коштом чисельної переваги змогли увірватися у місто та захопити більшу його половину. Та людей евакуювали до останнього. А бійці 115-тої окремої механізованої бригади тримали рубежі міста весь цей час. Навіть коли позиції ворога наближалися майже впритул – вони не залишали своїх позицій і продовжували робити контратаки та брати в полон окупантів. Величезна кількість сил була кинута на захоплення усієї східної частини України, але наші бійці стояли аж поки не було прямого наказу залишити на той момент єдиний український форпост - промзону.
Бахмутський напрямок є також справжньою пекельною зоною. Але Збройні сили України, серед яких і 115-та окрема механізована бригада, відбивали й продовжують відбивати атаки під шквальним вогнем рашистів. Бійці не просто утримують свої позиції, а навіть атакують, поступово, крок за кроком відкидаючи противника. Воїни, що побували там, кажуть, що звідти вони виходять іншими людьми, бо ті нелюдські умови, які доводиться там витримувати, перевертають просто з ніг на голову все їх життя.
115-та окрема механізована бригада Збройних сил України робить дійсно неможливе.
Як десятки вже давно сформованих військових об'єднань, так і вони стоять на рубежах, утримувати які – це титанічні зусилля. Але вони не просто це роблять. Вони стоять і боронять нашу країну з гідністю та любов'ю, розуміючи що інакше - ніяк. І це справді викликає повагу.