Людина Ю. Бойко, Юхим Важеєвський – сірий кардинал «Енергоатому», який злив стратегічне підприємство Росії
Про роль якогось приватного підприємця Юхима Анатолійовича Важеєвського в тому, що ще недавно прибутковий «Енергоатом» стрімко котиться до краху, широкому загалу відомо мало. Як і про самого Важеєвського.
А шкода. Тому що за цим скромним київським підприємцем криються не лише схеми розпилу гігантських засобів «Енергоатому», а й багаторічне лобіювання російських інтересів в атомній енергетиці України.
Юхим Важеєвський у середині двохтисячних обіймав посаду директора з фінансів в «Енергоатомі». У ті часи його називали креатурою Миколи Мартиненка та Давида Жванії. А сам він у них подвизався як «вирішувач» різних питань. За їхньою ж протекцією потрапив до «Енергоатому», де зайнявся фінансами цього державного підприємства.
Тоді за його безпосередньої участі з держпідприємства було виведено близько 200 мільйонів гривень на фірми-посередники з кредиту 603 мільйони гривень, які «Енергоатом» отримав у банку «Київ». За підсумками цієї діяльності було порушено низку кримінальних справ, але максимум, якого вдалося досягти внаслідок їхнього розслідування — Важеєвського звільнили з посади фінансового директора.
Але він аж ніяк не втратив контролю над грошовими потоками підприємства та кадровими призначеннями в «Енергоатомі». Однією із схем заробітку були постачання обладнання з Росії, які за активної участі Важеєвського здійснювали фірми членів сім’ї Мірошниченка.
Віталій Мірошниченко володіє ПП «Науково-виробниче об’єднання „Фіненергопроект”», а Євген Мірошниченко донедавна очолював відділ електротехнічного обладнання ПП «Атомкомплект» Державного підприємства „НАЄК „Енергоатом”».
Саме структури Віталія Мірошниченка понад 15 років є найпотужнішими постачальниками «Енергоатому» і через них освоюються гроші — у середньому близько 2 мільярдів гривень на рік лише на держзакупівлях. Юхим Важеєвський відповідав за те, щоб перенаправляти фінансові потоки в потрібному напрямку.
Коли і як почалося співробітництво Важеєвського та Мірошниченка – не зовсім зрозуміло. Але у 2012 році, після того, як так звана «родина» Януковича зробила кадрові перестановки в «Енергоатомі», Важеєвському довелося піти з посади фінансового директора цього держпідприємства. Проте, як говорилося, свого впливу на потоки грошей «Енергоатому» він не втратив.
Яким чином із людини Мартинеко (соратник Ющенка) Важеєвському вдалося стати людиною Юрія Бойка, який, будучи міністром палива та енергетики в уряді Азарова, вибудовував контроль над «Енергоатомом» – невідомо. Але Юхимові (тоді ще Фімі-Поршу) Важеєвському це вдалося.
Тут ми зробимо ремарку. Свою прізвисько – Фіма-Порш – Важеєвський отримав за любов до розкішних машин та звичку при офіційній зарплаті 4 000 гривень приїжджати на роботу в «Енергоатом» автомобілем «Порше».
Отже, достовірно невідомо, яким чином Фіма-Порш, він же Юхим Важеєвський, почав лобіювати інтереси Бойка в атомній галузі. Тим більше, що на той момент він втратив свій офіційний статус. Втім, втрата статусу не означала втрати корупційних зв’язків.
А вони були налагоджені роками. І більшість із них вела до Росії, яка завжди прагнула взяти під свій контроль атомну галузь України. Тим більше, що атомні станції обох країн були однотипними.
Під цю марку Важеєвський пробивав закупівлю «Енергоатому» у російських фірмах. У схемі було задіяно структури родини Мірошниченка. Однією з таких схем є капітальний ремонт резервних дизель-генераторів на АЕС України. З 2012 до 2020 року проведено 25 капітальних ремонтів резервних дизелів вартістю понад 100 мільйонів доларів. Практично всі контракти «Енергоатом» укладав із різними компаніями різних юрисдикцій. У той самий час виробником запчастин значилася спочатку ЗАТ «ПО Дизель-Энерго», та був АТ «МК Дизель-Энерго».
Перша дійова особа — громадянин Російської Федерації Олексій Лазарєв, колишній менеджер ЗАТ «ПО Дизель-Енерго». Після припинення діяльності ЗАТ «ПО Дизель-Енерго» він вкрав технічну документацію, підробивши листа від останнього про нібито передачу всієї техдокументації «Російського Дизеля» на користь АТ «МК Дизель-Енерго».
Інша дійова особа – громадянин України Дмитро Мірошниченко. Його основне завдання полягає у тому, щоб забезпечувати замовлення на атомних станціях України та, віддаючи по всьому ланцюгу контролю корупційну плату, стежити за постачанням. А головне – за оплатою за поставлену продукцію. З того часу Лазарєв та Мірошниченко фактично створили монополію в Україні на свою продукцію.
Посередині між ними та «Енергоатомом» знаходився Юхим Важеєвський. Який гарантував отримання замовлень саме структурами Мірошниченка. І заносив відкати потрібним людям.
Але найцікавіше у цій схемі навіть не те, що гроші «Енергоатому» йшли до Росії. А те, що Лазарєв постачав в Україну оброблені запасні частини, отримані при розбиранні двигунів 1978 року випуску з Ігналинської АЕС (Литва), на які підробляв документи від імені ДП Фірма «Російський Дизель».
Створений ним формальний документообіг з придбання зазначеного обладнання дозволив, за допомогою підконтрольних організацій та індивідуальних підприємців, які виступили як постачальники контрафактного товару, що фактично належить Лазарєву, продати товар в Україну. Продаж проводився через підконтрольні йому іноземні компанії. За поставлену продукцію махінаторам удалося отримати 12 мільйонів євро.
З іншого боку схеми стояли структури Мірошниченка. І Юхим Важеєвський, який утрушував усі питання з керівництвом «Енергоатому».
Зі зміною влади у 2019 році проблема віддачі контролю над «Енергоатомом» перестала бути внутрішньою проблемою України та вийшла на міжнародний рівень, бо зі зміною влади змінилися й підходи до бізнесу. Якщо раніше робота Важеєвського-Мірошниченка з Росією була швидше винятком, ніж правилом, то з 2019 року стало навпаки — Росія отримала повний контроль над стратегічним підприємством.
Як писало британське видання London Loves Business, «влада України повертає атомну енергетику під контроль Москви. Усі стратегічні рішення в області ухвалюються офіцером КДБ Андрієм Деркачом та проросійським персонажем Сергієм Шефіром». Видання дійшло висновку, що «Енергоатомом» насправді керує «команда російських маріонеток».
Серед цих маріонеток у тіні скромно відсиджувався і Юхим Важеєвський. Нові «дивлячі» за атомною галуззю України від Офісу президента Андрій Деркач та Сергій Шефір також, як і їхні попередники під час Януковича та Порошенка, не змогли скинути Фіму-Поршу з потоків.
Трохи відсидівшись у тіні, Важеєвський скористався тим, що у Деркача почалися проблеми — його звинуватили (і небезпідставно) у співпраці із ФСБ. Як там із Шефіром — неясно, куди він подівся — невідомо. Зате у Важеєвського відкрилися нові можливості. До того ж на допомогу Важеєвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг відвоювати втрачені позиції.
Що саме відбувається в «Енергоатомі» зараз – не скаже ніхто. Чи ведеться розслідування діяльності фірм, через які Важеєвський виводив гроші? Особливо важливо це на тлі того, що сліди цих фірм ведуть до Росії та Віктора Януковича. Що відбувається зараз із цими схемами? Невідомо. В «Енергоатомі» на всі запитання відповідь одна: «зараз війна, ваше питання не актуальне».
Невідомо, що відбувається із 73 мільярдами гривень, виділеними на добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, рішення про яке ухвалив президент Зеленський у 2020 році. Це будівництво чомусь віддали фірмі, що перебуває під санкціями США за війну Росії проти України, яку вже викривали в корупції саме за співпраці з «Енергоатомом».
Таких питань – безліч. На жаль, війна, яка спалахнула з новою силою кілька місяців тому, не дозволяє отримати відповіді на ці запитання. Але справжня проблема не в цьому – крали завжди. Ситуація посилюється тим, що поки недалекі українські корупціонери набивають свої кишені, їхні кремлівські ляльководи, про які вітчизняні злодії часто навіть не здогадуються через примітивність свого розуму, просто знищують енергосистему України.
Повторимося; питань безліч. Але серед іншого хотілося б детальніше зрозуміти — як у всіх цих схемах бере участь скромний київський ФОП Юхим Анатолійович Важеєвський, чиє ім’я гордо красується у списку міжнародних санкцій.
PS 2018 рік «Енергоатом» закінчив із прибутком понад 4,5 мільярда гривень. 2019-й приніс три з невеликим мільярди гривень прибутку. Але з 2020 року підприємство почало демонструвати стабільні збитки — один мільярд гривень щомісяця. Це було до 24 лютого. Що відбувається в «Енергоатомі» зараз – не знає ніхто.
Редакція не несе відповідальності за зміст опублікованих повідомлень інформаційних агентств та реклами і може публікувати статті, не поділяючи точку зору автора.
По всіх питаннях щодо опублікованого матеріалу звертайтесь на електронну пошту: Wikibazainfo@gmail.com