Ірина Головатюк-Юзефпольська: «Результати, з якими ми прийдемо до нашої Перемоги – це результат нашої спільної боротьби, кожного на своєму місці»
Вже вісім місяців Україна живе у вогні війни. Медицина країни, що напередодні пройшла реформування, опинилася в складних умовах із завданнями не лише вистояти, а й розвиватися, зберегти кадровий потенціал та підвищувати якість надання медичних послуг. Але завжди в авангарді медичних спеціальностей саме акушерство та гінекологія були в окремій категорії досконалості. Тут права на помилку не існує, бо в руках два життя – матері та дитини. Наш кореспондент побував в гостях у провідній установі європейського рівня на Півдні країни - Пологовому будинку №1 міста Одеси. Понад 20 років його очолює Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, асистент кафедри акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету. Крім наукової діяльності, Ірина Головатюк-Юзефпольська ще викладає інтернам та оперує складні пологи. Про справу життя – читаймо далі.
Перший вчитель і наставник
Батько Ірини Головатюк - Ліонель Головатюк - був хірургом. «Самовіддана праця мого тата й засновника династії, його особистий приклад – найбільше всього надихають мене йти вперед. Саме він виховав мої внутрішні дисципліни: відданість справі, постійне професійне вдосконалення, повну самовіддачу в ім'я життя та здоров'я пацієнта», - розповідає директорка КНП «Пологовий будинок №1» Ірина Головатюк-Юзефпольська. «Мій шлях у медицину розпочався з роботи на одеському заводі імені «Январского восстания» електромонтажником. Все тому, що не добрала 1 бал при вступі до медичного інституту. Вже через рік я вступила та закінчила виш із червоним дипломом. Після інтернатури поїхала працювати за направленням в Овідіопольську центральну районну лікарню лікарем акушером-гінекологом, де пропрацювала 5 років як черговий лікар. Ті, хто працював в районах, чудово розуміють роль чергового лікаря, коли ти не тільки приймаєш пологи, але ще й виконуєш функцію хірурга, травматолога, реаніматолога. Той досвід роботи, який був набутий тоді за ці 5 років – безцінний. Саме тоді я зрозуміла важливість самостійно прийнятих рішень та цінність професії. Це той бойовий досвід, який потрібен зараз кожному лікареві, який закінчує виш».
Вже після Овідіопольської ЦРБ Ірина Головатюк була прийнята на роботу в пологовий будинок №1 як завідувачка гінекологічного відділення, де пропрацювала 15 років, а вже у 2000 році стала головним лікарем.
«У мене великий досвід роботи та знання професії. Я лікар-практик. І це для мене найцінніше: сьогодні здійснюю лікувальну професійну діяльність у пологовому будинку. До нас звертаються, щоб успішно підготуватися до вагітності та відчути довгоочікуване щастя материнства. І кожна наша жінка має отримати бажаний результат. Неповторна атмосфера піклування та професіоналізму – таку погоду в нашому будинку ми всі створюємо щоденно».
Параметри щастя: народження чотирьох дівчаток!
«У моїй медичній практиці є унікальний випадок, коли я вела дуже складну вагітність, що увінчалася народженням 4 чудових дівчаток. Зараз їм вже по 20 років, я є хрещеною однієї з них. Дуже зворушливий факт – усі вони вступили та навчаються в Одеському національному медичному університеті та у майбутньому стануть лікарями.
Щодня тут, у пологовому будинку, ми отримуємо цей дивовижний життєвий імпульс і відчуваємо захоплення від щастя, побачивши народження нового життя. Це неймовірний каскад емоцій і радість від того, що життя продовжується! А ще – це окреме щастя займатися улюбленою справою, бачити в ній перспективи, робити щасливі цілі сім'ї та впливати на демографічну ситуацію в Україні. Адже війна закінчиться, а наша країна має жити та розвиватися!»
Принципи роботи пологового будинку європейського рівня
«Ми є базою з підготовки фахівців - у нас розташована кафедра акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету. Те, що одеський пологовий будинок №1 є європейським, підтверджено європейським стандартом. Це важливо, тому що ми пройшли серйозний шлях, щоб отримати відповідні сертифікати та стандартизацію всіх окремих видів діяльності пологового будинку. Ми отримали стандарт якості ISO 9001: 2015 за результатами постійного моніторингу та оцінки надання медичних послуг. "Служба організації інфекційного контролю" та Асоціація медичних сестер України визначила наш статус як "Чиста лікарня, безпечна для пацієнта". Ми надаємо допомогу на найвищому рівні та отримали від ЮНІСЕФ звання «Лікувальний заклад, доброзичливий до дитини». Затишок, бездоганна чистота, безпека – це все праця всього нашого колективу, а це - майже 350 співробітників. З початку війни ми зберегли кадровий потенціал. Як керівник пологового будинку, я чітко розумію, що від того, наскільки правильно ми організуємо свій розпорядок, режим роботи, автономність та цілком життєдіяльність нашої медичної установи у воєнний час – залежить рівень та якість надання медичної допомоги. Все це здоров’я та життя жінок та новонароджених діток – нашого майбутнього!»
Безпека: за 8 місяців війни у бомбосховищі народилося 4 дітей
«З перших днів війни у нас функціонує бомбосховище, яке ми забезпечили всім необхідним. Тут є пологова зала на 2 місця з усім необхідним обладнанням та медикаментами, повноцінна дитяча реанімація, операційна зала, яка оснащена дихальною апаратурою. Є кімнати, де розміщуються післяпологові жінки з дітьми, післяопераційні палати та лежачі місця для породіллі, а також зручні крісла для вагітних для перебування у безпеці під час повітряної тривоги. В нашому бомбосховищі є запас води та продуктів, харчування для немовлят на той випадок, якщо у матері немає молока. Адже ми розуміємо, що в стресовій ситуації проблеми з лактацією, на жаль, виникають. Там не лише автономно, чисто йзатишно, там поруч цілодобово професіонали. Тому наші пацієнти відчувають себе впевнено та захищено. У приміщення бомбосховища переміщено багато необхідного обладнання. Тут створено такі умови, за яких можна повноцінно функціонувати в автономному режимі в будь-якій ситуації – під час бомбардувань чи хімічних атак тощо. З початку війни під час повітряної тривоги у нашому бомбосховищі народилося 4 дітей».
Янголи в білих халатах у воєнний час. Хто їм допомагає?
«Для мене як для людини, що багато років працює у своїй професії – відповідальність, яка лягла на мої плечі, відчувається мною повною мірою. Я цілком розумію, що через те, наскільки ми створимо безпеку нашим жінкам, нашим пацієнткам, залежить наше майбутнє. Від кожного з нас тепер у своїй сфері залежить багато. Результати, з якими ми прийдемо до нашої Перемоги – це результат нашої спільної боротьби, кожного на своєму місці. Наш медичний фронт тут сьогодні теж тримається завдяки волонтерам і благодійним організаціям. Вважаю їх Богом відзначеними: немає вищої місії, ніж займатися волонтерською діяльністю в цей складний воєнний час, коли розумієш, де ти потрібен, а в складний момент - підставляєш плече. Роль благодійності завжди була колосальна, але під час війни, коли можливості обмежені з усіх боків - набуває зовсім іншого змісту. Ці люди гідні найвищої пошани. Спасибі вам велике! Ми разом пройдемо через цей трагічний та вирішальний час та переможемо! Все буде Україна!»