Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): «Той, хто любить Бога – любить і ближнього свого»

Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): «Той, хто любить Бога – любить і ближнього свого»
276772 ПЕРЕГЛЯДІВ

Апостол і євангеліст Іоанн Богослов – один із найшанованіших святих нашої Церкви. Саме його у Святому Письмі названо улюбленим учнем Христа, він є автором одного із чотирьох Євангелій, а також його перу належать три Соборних Послання. Проте, народна шана по відношенню до апостола Іоанна повʼязана не тільки і не стільки з його богословськими працями, хоча Церква і називає його Богословом, а з тим, що він був проповідником любові. Саме тому, він іменується ще й апостолом Любові.

Дійсно, святий Іоанн у своїх творах, написаних під дією Духа Святого, випрацював справжнє богословʼя любові – до Бога та ближньго. Христос прийшов у наш світ через любов: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Іоан. 3, 16). Ми пізнаємо Христа через виконання Заповідей Божих, і саме через Нього отримуємо прощення гріхів. Святий апостол Іоанн особливо підкреслює той факт, що пізнання Христа – це не теоретичний акт, не акт виключно розумовий, це акт волі, який виражається через конкретні дії: «А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей. Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець i немає в ньому правди».

Більше того, виконання Заповідей – це шлях до реалізації Божої любові: «хто дотримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому. Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив» (1 Іоан. 2:1-6).

Ці прості істини, які відкриває апостол Іоанн, є вкрай важливими для сьогодення. Адже, надто часто ми зустрічаємося з людьми, які вважають, що їхні стосунки з Богом - це справа «особиста», що віра в Бога – це звичайне визнання факту Його існування, що любов до Бога – це щось абсолютно незрозуміле, а у багатьох випадках й непотрібне. Такі люди, навіть вважаючи себе християнами, можуть зі «спокійною совістю» чинити будь-які злочини, тому що їхня віра ніяк не впливає на життя, залишаючись глибоко «всередині». Насправді ж, ні віри, ні християнського відношення до світу у таких людей немає.

Апостол Іоанн Богослов підкреслює, що тільки через любов, яку дав нам Отець, ми можемо «називатися і бути дітьми Божими» (1 Іоан. 3:1). Проте, ця любов не належить нам особисто і не має спрямовуватися тільки на тих, хто нам довподоби, або кому подобаємося ми. Ні, любов є ознакою християнина, необхідною складовою його життя, головною характеристикою його ставлення до іншої людини. Апостол Іоанн закликає нас «любити один одного», і пояснює, що «любов вiд Бога», а «кожен, хто любить, народжений вiд Бога i знає Бога». Ось кого потрібно вважати віруючою людиною, яка пізнала Бога - того, хто любить! Адже той, «хто не любить, той не пiзнав Бога, тому що Бог є любов». (1 Іоан. 4:7-8).

Слова святого Іоанна – «Бог є любов» – мають бути написані на скрижалях серця кожного з нас. Християнство – єдина релігія, яка стверждує подібне. Бог - не тільки Творець, не тільки Суддя, не тільки Всесильний і Всемогутній, а в першу чергу - Любов. Все, чого Він хоче від нас, можна вмістити в це одне слово. Все, що Він дає нам – витікає із цього слова. Фактично, наш світ виник та існує тільки тому, що є Любов. Як тільки остання краплина любові, що в світі, перетвориться на ненависть та зло – світ зникне. Що це означає? Що на нас, християнах, лежить величезна відповідальність бути носіями та проповідниками Любові. Ми не можемо сіяти навколо себе зло та ворожнечу, не можемо закликати до ненависті та всього, що протирічить Заповідям Божим. Наша місія прямо протилежна цьому.

Апостол Іоанн пояснює, що «ми пiзнали любов, що має до нас Бог, i увiрували в неї». Він підкреслює, що «Бог є любов», i тільки «той, хто перебуває в любовi, перебуває в Бозi i Бог у ньому». (1 Іоан. 4:16-18). Ось про що ми маємо памʼятати – про перебування у любові до Бога і до ближнього.

Тому що, як пише далі апостол Іоанн, «хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? I ми маємо вiд Hього таку заповiдь, щоб той, хто любить Бога, любив i брата свого» (1 Іоан. 4:20-21).

Для того, щоб у нашому світі не було воєн, вбивств, зла та ненависті, нам достатньо бути людьми, бути дітьми Божими і просто любити. Любити Бога і один одного, тому що без цього бути християнином неможливо.

Теги: Архієпископ Баришівський Віктор Коцаба,Баришівський Віктор (Коцаба),Хрест Господній,Архієпископ Баришівський, християнство,пророк Давид,Українська Православна Церква,Церква, війна в Україні,УПЦ