“Реакція московії на саморобні російські лиха схожа на тяжкий похмільний синдром із нальотом химерного містицизму”, - Ігор Мізрах

Росія не вперше спробувала з помпою скоїти «маленький та переможний» злочин, і вже традиційно, отримавши відсіч, збирає вибиті зуби і огидно виє.

Те, що цього разу російські зуби вибито Україною, робить біль «тюрми народів» особливо нестерпним.

Балалайка російської духовності інструмент примітивний, найкраще йому вдаються собачий вальс побєдобєсія і похмільний страждальний схлип, сповнений подиву і дитячої образи на світ.

У найбільш начитаної частини холопів імперії другий, мученицький регістр завжди супроводжується зануренням у каламутну достоєвщину і роздумами про «особий путь богоізбраннага отєчества».

99 відсотків російських орків не читали ні Герцена, ні Чернишевського, але вічні «хто винен» і «що робити» увійшли до їхньої гнилий плоті та рідкої крові генетично, так само невідворотно, як у природу українців увійшли звитяга запорожців та мудра краса пісень.

Цим сумним дуплетом росія звично зустрічає кожен із своїх історичних провалів, видаючи звичайний депресняк побитого гопника за глибинну національну філософію.

Будь-яка розсудлива істота, заблукавши в лабіринті реальності, концентрується на раціональнішому з двох «російських питань», але мешканці болотистої частини Євразії не страждають логікою і здоровим глуздом. Реакція московії на саморобні російські лиха схожа на тяжкий похмільний синдром із нальотом химерного містицизму.

Щоправда, сам хід Української війни вивів питання «що робити» за межі повістки. Путін став заручником власної шизофренії та тягне за собою 140 мільйонів своїх обдурених холопів. Що робити сьогодні вирішують Українські чоловіки зі зброєю в руках та заокеанські банкіри, які відключили бензоколонку на ім’я рф від цивілізації.

Російські майори ще матерять зляканих пацанів на обсмажених українських трасах, москва ще не відгуляла свій останній в історії шопінг, але страшне майбутнє стає сьогоденням не щодня, а щогодини.

Нова російська реальність це вщент розбита Українцями імперська армія, порожні полиці магазинів та зневажлива ненависть світової спільноти. Московська орда доживатиме при лучині і не зможе навіть порвати в нетверезій безнадьозі баян, тому що після поломки його не буде чим зашити або заклеїти.

Чи варто після цього дивуватися тому, що передсмертна депресія кремлівського карлика почалася з пошуків винного у всіх його (і населення) бідах? По-перше, це дуже по-російські, а по-друге, йому просто нема з чого вибирати.

Путін доручив начальнику КРУ Адміністрації президента Дмитру Шалькову, начальнику Слідчого комітету РФ Олександру Бастрикіну, Генеральному прокурору Ігорю Краснову та першому заступнику директора ФСБ Сергію Корольову провести ретельну перевірку коштів, виділених на підривну діяльність та формування «п'ятої колони» в Україні в період з 2014 по 2022 рік.

Йдеться про те, що група осіб, відповідальних за підрив Української державності, привласнила близько 5 млрд. доларів, проваливши довірену їм роботу і надавши Путіну відверту дезінформацію, на основі якої він прийняв фатальне для себе та країни рішення ввести війська на територію нашої Батьківщини.

Гроші, виділені на фінансування мережі шпигунів та проросійських активістів, підкуп політиків і телеканалів, організацію круглих столів та іншу агітаційну гидоту, у кращих традиціях росії було розкрадено.

Стрілочниками горя звично стали вчорашні фаворити: головний кремлівський «казкар» Владислав Сурков, колишній керівник управління з культурних та громадських зв'язків із ближнім зарубіжжям генерал Володимир Чернов, його наступник на цій посаді Ігор Маслов, очільник 5-ї Служби ФСБ генерал Росє Євген Примаков, колишні куратори українського напряму при Мінекономрозвитку Михайло Бабич та Яна Лантратова, нинішній міністр закордонних справ Абхазії Владислав Ардзінба та інші.

У хворій свідомості старезного путіна існували ініціативні групи зі створення нових «народних республік», агентура в середовищі націоналістів, готові перебігти на бік кремля офіцери та населення, що знемагає від туги за слов'янською єдністю.

Що отримала дрібнозерниста людина з луб'янки, коли вторглась на нашу святу землю, українцям розповідати не треба, у цьому історичному епізоді ми не глядачі, а архітектори процесу.

Тепер путін у дрімучому радянському стилі намагається звинуватити у провалі своєї «визвольної місії» власне оточення, навіть не розуміючи, що гру зроблено, все пропало і нікому не цікаві його фантомні «за» і «проти».

Найменше вони цікаві народу великої України, який живе та бореться, відклавши сльози на переможне «потім».

Російську орду зупинили і розтрощили не внутрішні інтриги кремлівських посіпак та їх злодійська сутність, а Збройні Сили, Національна Гвардія, Територіальна Оборона, Добровольчі батальйони, Національна Поліція України та всі її озброєні та беззбройні громадяни, які послали військовий корабель недоношеної імперії за відомою адресою.

Ми вдячні нашим іноземним партнерам настільки ж стримано та вибірково, наскільки вони стримані та вибіркові у своїй допомозі нам. Хоч би як талановито розігрувалась глобальна комбінація століття, у повоєнного світу довго буде присмак української крові.

Це наша доля та наша битва. Сьогодні нам не цікаві подробиці московських інтриг, бо йде війна. Завтра вони тим паче будуть нам не важливі, бо справу буде зроблено, а переможець отримує все. Занадто велика і страшна ціна нашої перемоги, аби займатися аналізом політики розгромленої нами ж диктатури.

Розплату України обмежуватиме лише великодушність героїв, що перемогли, країна, на полях і шляхах якої згорів міф про «велику» росію, не потребує наставників.

Спи спокійно, боязка Європо. Не бійся, НАТО. Можете розслабитись, 7 мільярдів землян. Україна назавжди закриває російське питання, закриває саму росію з її пияцтвом і хамством, чванливим безкультур'ям і чорносотенним православ'ям, викраденою історією та вигаданою величчю.

Сьогодні ще триває війна. Завтра все буде Україна.

Слава Україні! Героям Слава!

Україна понад усе!

Ігор Мізрах

юрист, громадський діяч,

член НСЖУ