Особливості посвідчення нотаріусом секретних заповітів
В Україні посвідчення секретного заповіту стало можливим лише з прийняттям нового Цивільного кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Створення інституту секретного заповіту в Цивільному кодексі України полягає в тому, щоб максимально захистити таємницю заповіту.
Відповідно до статті 1249 Цивільного кодексу України секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
Перед складанням такого заповіту краще звернутися до нотаріуса для отримання консультації, як це правильно зробити, щоб в подальшому не виникали проблеми у спадкоємців із оформленням спадкових прав. Оскільки заповіт, складений з порушеннями норм законодавства може бути визнаний нікчемним.
"Cекретний заповіт - це заповіт, що посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його у заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує", - зазначає Тарас Грень начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
У випадках коли фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноруч, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Причому підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, повинен бути засвідчений нотаріусом із зазначенням причин неможливості його самостійного підписання.
Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису. Оскільки, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом. Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало суперечок після відкриття спадщини.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо місце проживання останніх йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.