Моя дитина до дев’ятого класу забула усе, що вчила: чи потрібно в школі вчити цифри, дати та назви?
Більшість учнів скаржаться на те, що вже на екзаменах не пам’ятають й половини матеріалу, який вчили до того, тому приходиться за декілька місяців до іспитів заново все зубрити. Фактом є те, що вивчити та запам’ятати увесь матеріал може не кожен. Для цього потрібний математичний розум, щоб у пам’яті на довгий час залишилися цифри та дати. У школах звикли надавати більшість матеріалу, який просто забиває мозок й ніколи не стане у пригоді. Школярі нарікають, що вчителі їх змушують вчити матеріал, який запам’ятається й на наступний день вилетить із пам’яті. Тож чи потрібно витрачати час на навчання у школі на запам’ятовування історичних дат, назв старих міст, кількість війн та їх назви, дати народження та смерті гетьманів, економічні показники територій минулого часу, правила граматики та синтаксису і так далі?
Школи звикли до такої системи навчання, яка повторюється із року в рік, тому що таким чином легше перевіряти знання у школярів. Глибші навички, які знадобляться й поза школою залишаються поза увагою, наприклад критичне мислення, пошук інформації, відсіювання інформаційного бруду, вміння відрізняти факти й фейк. Існують сотні випадків, коли дитина навчалася в школі на одні трійки, а в університеті отримує вищі оцінки й здобуває успішність. Все тому, що в школі система навчання звикла нав’язувати матеріал дітям не залишаючи право вибрати цікавий предмет. В результаті в дітей зникає усяке бажання до навчання.
В Європейських країнах трохи інший метод викладання, бо там існує список важливих предметів й ті, які можна обрати самостійно. Українські школи працюють по накатаній схемі навчання, якими користувалися ще наші батьки, тому формування людини, що критично думає не стоїть у пріоритеті. Учениця 7-го класу Оля Литвицька поділилася своїми емоціями від навчання й каже, що в її школі є декілька вчителів, які цікаво проводять уроки й на прикладі із життя розказують, де знадобиться ця інформація, всі інші – сірі й не цікаві. Дівчина згодна з тим, що учні повинні виходити зі школи з базовими знаннями з усіх предметів. Школа повинна вводити нові предмети, які допоможуть дітям вільно себе почувати в інформаційному просторі й вміли себе вберегти від загроз, тому що сучасне суспільство активно переходить у життя в онлайн.
Потрібно підлаштовувати навчання під потреби дітей 2021 року, а не під те, як буде легше вчителям викладати інформацію. Потрібно приділяти менше увагу теоретичній частині, а більше займатися практикою. Дитина вже після уроків забуде, як називалося первинне знаряддя зброї наших предків, бо їй буде нецікава така інформація. У 2021 році вивчати назви одягу первинних людей зовсім не потрібно, бо якщо дитині буде цікаво дізнатися, то для цього під рукою є Інтернет із доступною інформацією. Сучасні діти хочуть ефективно розпоряджати свій час й дізнаватися щось нове, а не старе, тому з боку підлітків усе більше нарікань на стандартне навчання у школах.
Безперечно, історію у школах вивчати треба, але орієнтуватися на мисленні та діях наших предків, щоб не допустити того ж самого перебігу подій в нашій країні, а не конкретні дати чи назви міст. Наприклад, у Британії проводять кожен семестр опитування серед школярів про той чи інший предмет, що вони б хотіли змінити й чому. Таке опитування дало змогу зрозуміти, що учням в історії подобається самостійно збирати факти та критично порівнювати мислення минулого й сьогодення, щоб зробити висновки й дати свою оцінку історичним героям.