Процес прощання зі своїми рідними, які відійшли на той світ завжди було складним й важливим для родичів процесом. Однак в час пандемії, коли людина померла від позитивного тесту на коронавірус без конфліктних ситуаціях при реєстрації смерті не обійтися. Нетрадиційне прощання з померлим й раптова смерть робить стан рідних людей ще складнішим. Тяжко також лікарям, які мають діяти згідно з усіма правилами, щоб передати померлого на розтин, інакше – без трагічних наслідків не обійтися. На сьогодні в Україні зафіксовано 28 697 летальних випадків від коронавірусної хвороби. 13 березня 2020 року в Радомишлі була перша жертва від COVID-19, якою виявилися 71-річна жінка. А вже через три місяці померлих було під тисячу. Правила для поховання сформовані були МОЗ після першої жертви, однак деякі пункти суперечили рекомендаціям ВООЗ. Зміни, які були внесені у ці пункти не прижилися, бо кількість жертв з кожним новим днем більшало. Людей продовжували ховати у пакетах, не віддавати рідним та не відкривати труну для прощання. На проводах мали бути присутні лише найближчі люди. Рідні померлої жінки від коронавірусу на ім’я Світлана Іванівна, якій було 83 кажуть, що прощання як такого не було, тому на душі ще важче. Діти жінки поділилися, що мама дотримувалася усіх рекомендацій лікування та дотримуватися карантину, але хвороба забрала її швидко. Одяг, який жінка готувала на свої похорони прийшлося покласти на чорний целофановий пакет. В лікарні сказали, що до моргу вести тіло рідні мають самі, де прямо в коридорах лежали запаковані тіла, які також привезли близькі люди. Син Світлани Іванівни сказав, що в морзі йому натякали, щоб в труну тіло він поклав сам, бо усі бояться, але чоловік відмовив й вже через три дні отримав щільно закритий гроб в чорному целофановому кульку. Рекомендації МОЗ передбачають, що тіло померлого, у відділені в якому людина лікувалася, мають дезінфікувати хлоровмісним розчином, щоб у пакеті передати до моргу чи патологоанатомічне відділення. Працівники закладу здоров’я відповідальні за безпечне транспортування тіла на розчин для інших людей. Після чого патологоанатом робиться розтин, який проводиться майже три години. Результати розтину передаються в лабораторію для наступних досліджень. Кладовище рідні обирають самі, тобто відведеного місця для поховання померлих від коронавірусу немає. Зміни, які були внесені до постанови передбачають можливість рідних попрощатися з рідними, але за таких умов, як: мішок з тілом мають відкрити на безпечній дистанції; рідні мають зберігати спокій й не цілувати або обіймати тіло у труні; присутні люди мають зберігати дистанцію 1,5 м; поховання відбувається у герметичній труні. При перших жертвах від коронавірусу сформованих правил ще не було, тому люди боялися торкатися тіла, навіть у поховальному мішку. Однією із рекомендацій МОЗ – записувати дані людей, які прийшли на поминки, а також їх кількість. Проте, коли людина померла до отриманого позитивного результату на COVID-19, то тіло дезінфікують й влаштовують традиційні похорони із цілуванням у чоло. Є випадки, коли рідні у відчаї платять, щоб у реєстрації не писали причину смерті – «ковід». Тоді й попрощатися можна більшій кількості людей, занести в церкву та обійняти тіло на прощання. Працівник ритуальних служб «Оберіг» Роман каже, що ні разу не бачив, щоб на кладовищі слідкували за кількістю людей та збирали про них інформацію. Чоловік запевняє, що на похорони приходять усі охочі попрощатися й цьому ніхто не суперечить, бо звикли до смертей від ковіду. Чорний цупкий мішок був однією із перших рекомендацій від МОЗ, але ВООЗ заперечили й повідомили, що такі заходи надмірні. ВООЗ запевняє, що мішок потрібен тільки у разі виділення рідин з тіла. Не зважаючи на зміни в рекомендаціях більшість країн ховають померлих від коронавірусу в чорних мішках в герметичній труні.
