Стандарти красоти, які отруюють життя багатьох людей

Стандарти красоти, які отруюють життя багатьох людей
197795 ПЕРЕГЛЯДІВ

Багато людей є носіями найрізноманітніших комплексів щодо зовнішнього вигляду: не такий ніс, вуха, мізинець на нозі, пупок і тд. В цьому контексті комплекси, що стосуються прийняття власного тіла – справжня епідемія серед жінок (за даними досліджень чоловіки рідше незадоволені своїм тілом). Стандарти краси – ще один атрибут патріархального порядку і «зброя масового ураження», основними компонентами якої є вік та фігура (більше компонентів – більше приводів комплексувати). Постійне порівнювання себе з еталоном викликає злість, розчарування, гнів на себе чи оточуючих, замкнутість чи відчуття сорому. Ці симптоми невиправдано обмежують життєвий вибір кожного дня, а реальну їх шкоду оцінити неможливо. Краса – це не фізичний закон, не об’єктивна істина. Стандарти краси вигадані людиною під економічним/політичним/культурним впливами, вони є просто ще одним шкідливим стереотипом, які можуть формувати у жінок низьку самооцінку і невпевненість у собі. У психології таке неприйняття себе, болісні переживання й страх себе побачити у дзеркалі називають дисморфофобією. Вважається, що такий стан притаманний найбільше жінкам та підліткам. Адже ще з тодішніх часів жінкам нав’язують думку суспільство, що її зовнішність ключ до усіх дверей. Звідси ми бачимо безкінечні дієти, пластичні операції та відвідування косметологів та інші послуги омолодження. На думку психологів, неприйняття свого зовнішнього вигляду пов’язано з тим, що більшість людей не можуть знайти справжню причину своїх негараздів в особистому житті й починають звинувачувати свій зовнішній вигляд. Але насправді комплекси лише в голові й душевних негараздів. Також ще однією причиною неприйняття себе є мода на зовнішність укупі з рекламою на усіх платформах. Тож не дивно, що більшість людей, які думають, що їхні пропорції зовнішнього вигляду не відповідають стандартам краси, які вигадало суспільство починають відчувати дискомфорт, а в гіршому випадку не сприймати своє тіло в дзеркалі взагалі.
Сьогодні стандарти того, як ми повинні виглядати, називаються особистим вибором/смаком/вподобанням, але в глобальному сенсі це не так. При чому через призму міфу ми оцінюємо не лише один одного, а й самих себе (самооб’єктивація – розгляд себе з точки зору інших). Здавалось би, є течія, покликана вирішити цю проблему сьогодні. Бодіпозитив – це про позитивне ставлення до свого тіла і його вдосконалення для себе, а не для суспільства. Завдяки цьому напряму останнім часом в моду почала входити природна краса. Фото з ідеальними фігурами й фотошопом вже не викликають захоплення. Навпаки, більше захвату від людей, які наважилися показати свої недосконалості, не приховувати їх. Зараз фотомоделі плюс-сайз не соромляться показати своє тіло з усіма його недоліками, але водночас вони показують, що справді працюють над собою, правильно харчуються, займаються спортом. У 2015 році французький уряд прийняв новий закон, який забороняє модельним агентствам наймати на роботу людей з нездоровою худобою. Моделям потрібно буде надати підтвердження лікарем сертифікат про загальний медичний огляд з окремо зазначеною графою про індекс маси тіла. ІМТ має бути не менше 18. Лікар може виписати сертифікат, орієнтуючись не тільки на зазначений показник, а й на вік моделі, її масу та об'єми тіла. Як пояснює МОЗ Франції, такі жорстокі заходи були вжиті для боротьби з анорексією та недосяжними ідеалами краси, які часто намагається наслідувати молодь. У Франції анорексією хворіють від 30 до 40 тисяч людей, 90% з них жінки. Порушники закону будуть притягнуті до відповідальності у вигляді штрафу 75000 євро або ув’язнення до 6 місяців. Модельний бізнес, незважаючи на популярну хвилю бодіпозитиву, продовжує нав’язувати нездоровий стандарт краси. Ідеальні параметри звузилися до «89-59-89» для жінок та «96-79-98» для чоловіків, бо вони, нібито, краще демонструють одяг та є універсальним у пошитті.
Фешн – це інфлюенсер найвищого рівня. Йому віддають серця мільйони. Ми дивимось у соціальних мережах тренди, купуємо велосипедки, навіть якщо вони нам не потрібні, а також хочемо бути схожими на когось «ідеального» за допомогою виснажливої дієти, тонни косметики або операції. Змінювати та вдосконалювати себе – це круто, але ґвалтувати себе – це жорстоко.