Відповідальність за дії, вчинені при крайній необхідності
Обставини в яких особа перебувала під час вчиненння кримінально карного діяння вирішує міру її покарання.
Саме сукупність емоційних, психічних та вольових проявів характеризує особу в момент здійснення злочину.
В практиці є приклади, коли правопорушення вчиняються під дією фізичного примусу. Тобто, спочатку особа сама стає жертвою злочину:
✔її можуть позбавити волі,
✔завдати шкоди здоров’ю, погрожувати розправою з рідними тощо, а вже потім, під впливом цих факторів, вона вимушено посягає на правоохоронювані інтереси.
Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.
Ст. 40 ККУ встановлює відповідальність за злочин кривднику, а не жертві.
Відповідно, при наявності доказів, що підтверджують протиправний тиск на можливість людини самостійно керувати своїми діями, можливе пом’якшення відповідальності.
Довідково:
Крайня необхідність – це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами (частина перша статті 39 КК України).