Ми – українці – мужні й чесні люди!
З да́вніх даве́н ми нашу зе́млю боронили.
Ми – українці – мужні й чесні люди
А хто іде́ з війно́ю – ду́ші тут губи́ли
Так за́вжди бу́ло, є і бу́де.
Обороняли рі́дную країну,
Кня́зі плекали мир на зе́млях цих
Відсто́ювали ге́тьмани Вкраїну,
Ведме́дів вправно заганя́ли у барлі́г.
На Синіх Во́дах ві́дсіч орді́ да́ли
Під Коното́пом москалів розби́ли,
В Холо́дному Яру́ їх розтопта́ли
Мі́шку орди́нського столі́ттями громи́ли.
Якусь малу́ безза́хисну твари́ну
Напевно змо́же зни́щити ведмідь
Або напа́сти мо́же він зі спи́ни
Злякати во́рога, який ще спить
Та світ людей у нас, а не тварин
Тому боя́тися ведме́дя марно
Прибо́ркують їх люди і за тим –
Ведмеді в цирку виступа́ють гарно
Ідіть, прокля́ті, геть із України!
І цього ра́зу вже не поверта́йтесь
Бо ріки крові потечу́ть на ва́шій батьківщині.
Ви з українцями не гра́йтеся.
Імперським і́гом і на Русь ви посяга́ли,
А захища́ли її київські дружи́ни.
Від ва́с же захища́ли, від нава́ли.
Се́рце Русі́ - це се́рце України.
Ви намага́лися нас все життя гноби́ти,
Нас виріза́ли й голодом мори́ли.
Ми не забу́дем, скі́льки будем жити.
Нас об’єдна́ли ви, а не скори́ли.
Ми не одне життя покла́ли на вівта́р.
Бо Україна – як форте́ця із пітьми́.
Вона спиня́ла і монго́лів, і татар.
Від мо́року москви́ тримає світ грудьми́,
Ми жи́ли на своїй землі, і будем жи́ти.
Ще со́тні-тисячі́-мільйо́ни літ
За нами правда, сила, нас не погубити.
За нами во́ля, і за нами уве́сь світ.
Ми – українці – мужні й чесні люди
А хто прийшо́в з війно́ю – ду́ші тут згуби́ли
Так за́вжди бу́ло, є і бу́де
Ми просто зе́млю нашу борони́ли.
Слава Україні!
Смерть Ворогам!