Благодійний фонд "Старенькі" – допомогти тим, хто зростив Україну
Якщо молодь – це майбутнє нашої країни, то люди літнього віку – її історія та мудрість. Вони ті, хто поклали своє життя для розвитку України, інколи навіть не замислюючись про це. Але якщо в інших країнах пенсія – це престиж, показник того, що людина добре попрацювала та може нарешті відпочити, а держава у цьому допоможе, то в Україні ситуація зовсім інакша.
Мінімальна пенсія в країні – 1934 гривні. Це менше прожиткового мінімуму. Хто зможе гідно прожити на такі кошти? Звісно, якщо людина відкладала "гроші на старість", якщо у неї є рідні, які без проблем можуть забезпечити – проблеми нібито й немає. Але насправді такі випадки – скоріше виняток з правила, аніж реальна ситуація. Пенсіонери нерідко просто не мають на що жити. Левову частку коштів вони витрачають на ліки та оплату житлово-комунальних послуг. І на життя у них залишається мізер, який хтось може витратити за кілька хвилин на шопінгу. Таку ситуацію треба якось змінювати. Треба допомагати тим, хто фактично допомагає вирости нам та країні. Фонд "Старенькі" взяв собі за мету сама таку діяльність.
Спочатку це було всього лише п'ятеро дівчат, які хотіли допомогти літнім людям. Вони займалися цим поза навчанням та роботою, але такою невеликою командою далеко не все можна зробити. Пізніше до них почали приєднуватися й інші волонтери, яких наразі вже понад 20. Вони знають, як складно жити пенсіонерам, особливо самотнім. Так само вони й бачили те, що ці люди залишаються поза увагою як держави, так і людей, що живуть поруч. І фонд, який було створено, взяв собі за місію поширення ідеї добросусідства, тобто допомоги тим, хто живе поруч. Разом з тим у фонді прагнуть сформувати ставлення до старості не у форматі "А якось буде, виживемо!", а відповідальне. Пенсіонери бачили та знають життя, і це треба поважати.
Чим же займається фонд? Через співпрацю із територіальними центрами у різних містах волонтери дізнаються про тих, кому потрібна допомога. Вони не беруть адреси та контакти із повітря. Є спеціальні реєстри, де прописана інформація щодо таких людей. Саме звідти відбираються ті, кому допомога потрібна вже тут і зараз. Нажаль, всім допомогти просто неможливо, тому доводиться обирати за певними критеріями. Ними є вік, те, що у людини маленька пенсія та немає рідних, хто міг би попіклуватися. Далі волонтери домовляються із працівниками територіальних центрів про відвідання. І лише після закуповуються набори гуманітарної допомоги та розвозяться.
Пакети допомоги, які фонд надає стареньким – це не щось складне та незрозуміле. Це звичайні речі, фактично першого ужитку. Продукти та базові засоби гігієни. Набори містять у собі те, що не псується швидко, а це різноманітні крупи, консерви, олія, цукор, а також чай та хоча б якісь смаколики до нього. Таким нехитрим набором можна забезпечити людину харчуванням мінімум на 3 тижні. І саме це потрібно самотнім пенсіонерам. Так мало, але воно рятує їм життя.
Окрім цього у фонді організовують чаювання на базі територіальних центрів соціальної допомоги. Туди також закуповують чай та смаколики, організовують дозвілля. Це допомагає самотнім стареньким відчути себе потрібними. І це дуже важливо.
А на одній із розвозок виявили ще одну проблему, в якій необхідна підтримка небайдужих людей. Серед стареньких чимало є тих, хто не може пересуватися, або ж не ризикує, адже з’явилося нетримання. Раніше відбувалися державні закупівлі засобів гігієни для таких людей. Але зараз вони залишилися сам на сам зі своєю проблемою. На допомогу в закупівлі прокладок, пелюшок та памперсів потрібні колосальні суми. І це лише на Київ. Тому окремо від харчових наборів відбувається збір і на засоби гігієни.
Допомогти фондові можна просто. Пожертвувати кошти. Можливий інший варіант – волонтерство. Варто лише написати координатору фонду. Після цього можна буде домовитися. Волонтери потрібні й на машині, й піші. Окрім цього й на чаюваннях також потрібна допомога. І не важливо, одноразова чи постійна. Головне, що це допомога.
Важливо, що головними принципами фонду є прозорість, виключна безготівковість та при цьому співчутливість й прогресивність. Публікуються звіти, фотографії з подій та розвозок. У фонду немає офісів, він не отримує фінансових винагород і там не прагнуть цього. Волонтери роблять все із власної ініціативи. Бо розуміють, що допомога необхідна. А щаслива старість можлива лише через усвідомленість та добросусідство.
Допомога – це завжди добре. Особливо коли від неї може залежати життя. Тож допомагайте! І ваше добро обов'язково вам повернеться!