Правосуддя, а не судилище: як стаття 40 ККУ захищає українців в окупації

Верховенство права, неупередженість та гуманізм не дозволяють правосуддю перетворитися на судилище. Лише достатня кількість фактів у доказовій базі санкціонує процес обмеження прав громадян.

Наявність лише формальних ознак злочину не є ключовою умовою для настання юридичної відповідальності. В умовах війни, ворог може примушувати цивільне населення до співпраці та вчинення інших кримінально караних діянь шляхом застосування фізичного насильства. Біль, страждання та страх – головні інструменти протиправної рекрутації, що проводиться військовими рф на тимчасово окупованих українських територіях.

Проте, якщо людина все ж таки вчинила злочин, і його мотивом було лише збереження власного життя та здоров’я – стаття 40 Кримінального кодексу України розрахована саме на такий випадок. Відтак, постраждалим від фізичного примусу не доведеться додатково відбувати покарання за вчинок, який вони ніколи б добровільно не вчинили.

Автор: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції