Якщо особа зазнала фізичного чи психологічного примусу, може уникнути кримінальної відповідальності
Протиправний фізичний вплив на людину, приміром застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів, з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення, - це і діяння фізичного примусу. Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
Фізичний примус буває:
️такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, звязування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
️спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
Як підстава для звільнення від відповідальності фізичний примус повинен містити ознаки суспільної небезпечності та непереборності діяння.
️Суспільна небезпечність характеризує фізичний примус як здатність спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом.
Щодо непереборності, то дана ознака проявляється у тому, що особа через застосування фізичного примусу втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках навіть усвідомлювати їх.
Отже, дії, які вчиняються даною особою за даними ознаками, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і, відповідно, особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Що таке психічний примус
Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення. Тобто, це вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.
До психічного примусу можна віднести:
️погрозу вчинення стосовно особи фізичного насильства;
️застосування або погрозу застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
️знищення або погрозу знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
️погрозу розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
При виключенні кримінальної протиправності діяння на підставі статті 40 КК України підлягають оцінці характер та ступінь фізичного примусу, індивідуальні фізичні можливості особи, психічний стан, зокрема, у момент застосування фізичного чи психічного примусу.
Варто зазначити, що у випадку, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності. У цьому разі відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам настає тільки у випадку перевищення меж крайньої необхідності, тобто, якщо заподіяна шкода є більшою за відвернену шкоду (стаття 39 ККУ).